19 квітня 2013 року Справа № 5016/306/2011(7/9)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМогил С.К.,
суддів:Добролюбової Т.В.,
Подоляк О.А.,
Селіваненка В.П.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 18.12.2012
у справі№5016/306/2011(7/9)
за позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"
доТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
простягнення 47018,40 грн.,
Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" 47018,40 грн. плати за зберігання вантажу у вересні 2010 року.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.06.2012 у справі №5016/306/2011(7/9) позовні вимоги задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.08.2012 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2012 постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.12.2012 у справі №5016/306/2011(7/9), в якій заявник просить зазначену постанову скасувати, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень пункту 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, статей 46, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанови Вищого господарського суду України від 27.04.2010 у справі №2-22/4385-2008 та від 04.07.2012 у справі №5016/305/2011(6/10).
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія судів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Як убачається зі змісту постанови від 18.12.2012 у справі №5016/306/2011(7/9), про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову залізниці про стягнення з відповідача плати за зберігання вантажу, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи стосовно наявності вини відповідача як вантажоодержувача у затримці вивантаження вагонів, що призвело до простоювання поїзда та перевищило переробну спроможність вантажних пунктів, передбачену умовами укладеного сторонами договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії.
Водночас у постанові від 27.04.2010 у справі №2-22/4385-2008 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення збору за зберігання вантажу, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно того, що вина відповідача (порту) у затримці вагонів не доведена, оскільки позивачем подана неузгоджена з відповідачем кількість вагонів, зазначений вантаж відповідач не замовляв, що призвело до обмеження можливості відповідача щодо обробки запланованих обсягів вантажів.
У постанові від 04.07.2012 у справі №5016/305/2011(6/10) Вищий господарський суд України підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову про стягнення плати за користування вагонами з урахуванням часу затримки потягів, виходячи з того, що позивачем (залізницею) не надано належних доказів того, що відповідач не приймав або відмовлявся від прийому вагонів; крім того, наданий позивачем акт про затримку вагонів є документом обліку часу користування вагонів та не може бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника чи вантажоодержувача.
Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки свідчать про наявність у цих справах різних фактичних обставин, на підставі яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи №5016/306/2011(7/9) до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116,11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" у допуску справи №5016/306/2011(7/9) до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС.Могил
Судді: Т.Добролюбова
О.Подоляк
В.Селіваненко
О.Удовиченко