Справа № 2/183/449/13 Головуючий у 1 інстанції - Березюк В.В.
Справа № 22-ц/774/4664/13 Доповідач - Черненкова Л.А.
Категорія - 25
19 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Солод О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Провідна» про стягнення збитків за несвоєчасну виплату страхового відшкодування, франшизи, та відшкодування моральної шкоди, -
09 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаною позовною заявою, за якою просив суд стягнути з ПрАТ СК «Провідна» пеню в сумі 463,05 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 76,05 грн., а всього 539,10 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.; стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 2 843,29 грн., франшизи в сумі 500 грн., а всього 3 343,29 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.; стягнути судові витрати, посилаючись на те, що 03 червня 2011 року на автодорозі М-03 Київ-Харків Довжанський відбулася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були автомобіль НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2- відповідача у справі, та автомобіль «Мерседес Бенц Спринтер», державний номер НОМЕР_2, належний позивачу. Винним у скоєні ДТП за постановою Новомосковського міськрайонного суду від 30.06.2011 року був визнаний ОСОБА_2 Автомобілю належному позивачу, були заподіяні механічні пошкодження. Автомобіль відповідача був застрахований у ПрАТ СК «Провідна» - відповідач у справі, і тому позивач 11.06.2011 року повідомив страхову компанію про страховий випадок, у зв'язку з чим представником страхової компанії складено акт огляду пошкоджень транспортного засобу та позивачем були передані усі необхідні документи необхідні для виплати страхового відшкодування. Відповідно до актів виконаних робіт від 31.07.2011 року вартість відновлювального ремонту його автомобіля склала 9 332,12 грн. Крім того, позивачем було придбано запасні частини для його ремонту на суму 2 843,29 грн. Страхове відшкодування в сумі 8 812,37 грн. було виплачено йому лише 25.10.2011 року, що на думку позивача є порушенням умов договору, яким передбачено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування протягом місяця з дня отримання страховиком документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду. У зв'язку з чим страхова компанія повинна йому сплатити штрафні санкції за порушення умов договору та моральну шкоду. Винна особа у ДТП повинна сплатити йому різницю між фактичними збитками та сумою страхового відшкодування та моральну шкоду. Крім того, діями відповідачів йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у перенесених стражданнях через відсутність коштів і неможливість своєчасно відремонтувати пошкоджений автомобіль.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року ухвалено: позов ОСОБА_1 задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 500 грн. (відшкодування франшизи) та 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 100 грн., витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 200 грн. та витрати, пов'язані з прибуттям в судове засідання пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 120 грн.; в іншій частині позовних вимог - відмовити.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність рішення обставинам справи, недоведеність обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу ПрАТ «СК Провідна» просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим, винесеним внаслідок правильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно довідки виданої Полтавською ротою ДПС УДАІ УМВС України ОСОБА_1 03.06.2011 року о 3.30 год. на автодорозі М-03 Київ-Харків Довжанський відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_2, під час якої останній зазнав ушкоджень у вигляді пошкодження задніх лівих дверцят, заднього лівого габаритного ліхтаря, заднього бамперу та задньої лівої боковини. Згідно полісу № АА/2805931 від 27.05.2011 року ОСОБА_2 застрахував у ПрАТ СК «Провідна» цивільно-правову відповідальність, забезпечений транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1. Винним у скоєні ДТП за постановою Новомосковського міськрайонного суду від 30.06.2011 року був визнаний ОСОБА_2 Позивач 11.06.2011 року повідомив страхову компанію про страховий випадок, у зв'язку з чим представником страхової компанії складено акт огляду пошкоджень транспортного засобу. Звітом вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу встановлено, що вартість матеріальної шкоди з урахуванням зносу, спричиненої власнику транспортного засобу «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_2 становить 9 312,37 грн. Зазначена сума за мінусом франшизи була виплачена позивачу в якості страхового відшкодування. Згідно вхідного номеру, який міститься на постанові Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.06.2011 року, якою винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_2, остання була отримана ПрАТ СК «Провідна» 26.09.2011 року. Доказів того, що вона була надана вказаному відповідачу раніше, суду не надано.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову виходив з того, що постанова суду відносно вини застрахованої особи в ДТП необхідна для вирішення питання про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування та була отримана страховою компанією лише 26.09.2011 року, то граничний термін виплати потерпілому страхового відшкодування склав 26.10.2011 року, а виплата була здійснена 19.10.2011 року, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з ПрАТ СК «Провідна» штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання, відсутні. Також відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди зі страхової компанії, оскільки ці вимоги суперечать договору і закону. Сума франшизи у розмірі 500 грн. підлягає стягненню з винного водія - відповідача ОСОБА_2, що є доведеним. Однак, накладна № 139 від 15.06.2011 року не може бути прийнята судом у якості доказу заподіяння матеріальної шкоди, оскільки з наданого документу не вбачається зв'язок придбаних автозапчастин на суму 2 843,29 грн. зі шкодою, заподіяною позивачу внаслідок ДТП, що сталася 03.06.2011 року. Враховуючи глибину душевних страждань та порушення нормального порядку життя позивача, керуючись вимогами розумності та справедливості, суд визначив суму спричиненої моральної шкоди позивачу внаслідок ДТП відповідачем ОСОБА_2 у розмірі 1 000 грн. Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України стягнення понесених позивачем судових витрат на його користь здійснюється пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.
За положеннями ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно із ст. 990 цього Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року, із змінами, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень ст. ст. 29, 30 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним і його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.
Крім того, відповідно до ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після розгляду наданих йому документів страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову в такій виплаті. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення. У статті 33-1.1 вказаного Закону зазначено, що страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально; згідно статті 33-1.2 зазначеного Закону передбачено, що на підставі письмового запиту страховика або МТСБУ відповідний підрозділ МВС України зобов'язаний надати йому довідку про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України; заклад охорони здоров'я - довідку про тимчасову втрату працездатності (лікування), форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством охорони здоров'я України, відомості про діагноз, лікування та прогноз хвороби потерпілого, висновки судово-медичної експертизи, а також іншу інформацію, необхідну для вирішення питання щодо здійснення страхового відшкодування або регламентної виплати; медико-соціальна експертна комісія - документи, що підтверджують ступінь втрати професійної чи загальної працездатності потерпілого; суди та правоохоронні органи - копії наявних документів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, розміру заподіяної та відшкодованої шкоди.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що страховиком не порушено прав позивача щодо строків виплати страхового відшкодування, оскільки підставою для визнання страхового випадку є підтвердження вини водія цивільно-правова відповідальність якого застрахована, а саме: за обставинами справи довідка про дорожньо-транспортну пригоду, форма та порядок видачі якої встановлюється Міністерством внутрішніх справ України, яку страховик не отримав на свої запити та постанова суду про притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, яка отримана страховою компанією 26.09.2011 року, як встановлено доказами у справі, та виплата страхового відшкодування здійснена в установлені законом строки, а саме: 19.10.2011 року.
Надана позивачем страховику довідка, яка видана Полтавською ротою ДПС УДАІ УМВС України (а.с. 13) не свідчить про те, за чиєю виною сталася дорожньо-транспортна пригода 03 червня 2011 року, у зв'язку з чим встановити страховий випадок у відповідності з полісом № АА /2805931 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо застрахованої особи - відповідача ОСОБА_2 (а.с.14) страховик не мав можливості.
Відповідно до статті 992 ЦК України, в якій передбачено відповідальність страховика, а саме: ч.1 - у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України ч.1 - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; ч.3 - пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. На час виникнення спірних правовідносин також в редакції вказаного Закону, не було передбачено відшкодування моральної шкоди страховиком потерпілому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.
За обставинами справи встановлено, що моральна шкода спричинена позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля, тому відшкодування моральної шкоди зі сторони страховика є безпідставним.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відмова у покладанні відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди на страхову компанію, відшкодування якої з заявлених підстав ні страховою угодою ні законом не передбачено, суд правильно вирішив спір відповідно до вимог вищевказаних норм закону, стягнувши моральну шкоду з винного в ДТП відповідача ОСОБА_2 Розмір моральної шкоди визначений судом до відшкодування відповідає обставинам справи і підстав для його зменшення чи збільшення немає.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення зі страхової компанії суми пені, за недоведеністю порушення строку виплати страхового відшкодування; 3% річних за користування коштами та моральної шкоди, що не передбачено законом.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України,ч.1 - особа яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Звітом вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу встановлено, що вартість матеріальної шкоди з урахуванням зносу, спричиненої власнику транспортного засобу «Мерседес Бенц», державний номер НОМЕР_2 становить 9 312,37 грн.
Не доведено позивачем факт, що реальні затрати на відновлення пошкодженого автомобіля внаслідок ДТП є більшими на суму 2 843,29 грн. за визначеним розміром матеріальної шкоди.
Крім того, вказані затрати позивача не підтверджені фінансовими документами, тобто належними та допустимими доказами.
Таким чином, застосування ч.1 ст. 1194 ЦК України до заявлених вимог про стягнення суми у розмірі 2 843,29 грн. є безпідставним.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, стосуються переоцінки доказів справи, а тому підстав для зміни чи скасування судового рішення, не вбачається. Судом першої інстанції правильно застосовано статтю 88 ЦПК України.
Згідно з вимогами статті 212 ЦПК України "Оцінка доказів",-1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; 2. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; 3. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; 4. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді колегії