03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/5012/2013 Головуючий у першій інстанції - Чала А.П.
Доповідач - Оніщук М.І.
24 квітня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Товарницькій А.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Київської міської державної адміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, третя особа: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва,
У травні 2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, третя особа: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», в якому просила визнати за нею право власності на будинок-магазин НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загальною площею 427,50 кв.м., посилаючись на те, що вона є власником вказаного магазину, загальною площею 352,30 кв.м., який належить їй на підставі договору дарування від 28.12.2010, і здійснює переоформлення права користування земельною ділянкою на якій він розташований. В 2011 році вона здійснила реконструкцію магазину, в результаті чого збільшилась його площа, яка становить 427,50 кв.м. Вказана реконструкція здійснена без відповідних дозволів, а тому є самочинним будівництвом і у зв'язку з цим вона не може ввести магазин в експлуатацію та зареєструвати право власності на нього. При зверненні до Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища їй було надано відповідь про надання і погодження ряду документів, які фактично виготовити і надати не можливо, а тому на підставі ст.ст. 16, 376, 392 ЦК України просила задовольнити позов.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року позов задоволено - визнано за ОСОБА_5 право власності на будинок-магазин НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загальною площею 427,50 кв.м.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.02.2013 заяву відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про перегляд заочного рішення, залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що заочне рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та невірним встановленням фактичних обставин справи. Також вказує, що позивачка не зверталась до інспекції з заявами чи листами щодо узаконення самочинного будівництва, а тому відповідач не міг ніяким чином порушити її права чи не визнати їх.
Позивачка та її представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і не обґрунтованістю та просили заочне рішення суду залишити без змін, оскільки воно постановлено з дотриманням вимог закону.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали, а тому колегія суддів, визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів вказаним вимогам процесуального закону рішення суду не відповідає.
Так, задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наявності підстав, визначених ч. 5 ст. 376 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Проте, з вказаним висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, на підставі договору дарування від 28.12.2010, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_6, реєстровий номер 6185, є власником нежилого будинку-магазину НОМЕР_1 (Літ. Б), загальною площею 352,30 кв.м. по АДРЕСА_1.
Як вказує позивач, в 2011 році вона здійснила реконструкцію магазину, в результаті чого збільшилась його площа, яка становить 427,50 кв.м.
В судовому засіданні позивачка пояснила, що нею до існуючого магазину самочинно, без відповідних дозволів, добудовано прибудову, внаслідок чого збільшилась площа магазину.
При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних даних про технічні характеристики добудованого приміщення (його розмір та його призначення), а тому у суду були відсутні підстави для категоричного висновку про реконструкцію приміщення і збільшення площі на 72,5 кв.м., тим більше, що у технічному паспорті БТІ, на який послався суд, вказані дані не визначено, а також таких даних не зазначено й у висновку експертно будівельно-технічного дослідження від 12.02.2012, який надано позивачем, а в ньому лише визначено, що будинок-магазин НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, загальною площею 427,50 кв.м. відповідає вимогам нормативної документації в галузі будівництва.
Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові № 6 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» наголосив, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами:
- про визнання права власності на самочинно переобладнані квартири в багатоквартирних будинках різних житлових фондів, оскільки такі правовідносини врегульовано іншими нормами законодавства, зокрема статтею 383 ЦК та відповідними нормами Житлового кодексу України щодо власників квартир;
- про визнання права власності на самочинно збудовані тимчасові споруди;
- про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).
З матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що на час ухвалення рішення позивачка не була землекористувачем земельної ділянки.
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону № 3038-VI.
За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).
Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК).
Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, необхідно встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до компетентного органу з приводу прийняття забудови до експлуатації, проте отримав цілком правомірну відповідь про те, що оскільки позивачем не надано документів, які визначені чинним законодавством для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва відсутні правові підстави для прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (будинку-магазину НОМЕР_1) після реконструкції по АДРЕСА_1.
Згідно із п. 3 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, ще належать до І - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 17-21 Порядку визначено, що реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі. Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.
Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
Пунктами 22, 23 Порядку закріплено, що видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката (далі - заява) за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3. Документи приймаються у дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта та не пізніше наступного робочого дня передаються до Інспекції.
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно слід виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29 - 31 Закону № 3038-VI, а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Встановивши вищевказані фактичні обставини справи та проаналізувавши означені норми права, які регулюють виниклі правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні належні законні підстави для висновку про задоволення даного позову, оскільки як вбачається з матеріалів справи право власності позивача не є порушеним в цілому і відповідачами зокрема. Відповідь відповідача на звернення позивача не дає підстави вважати про наявність спору про право.
Слід також зазначити, що посилання позивача на не можливість надання певних документів для введення об'єкту в експлуатацію не може бути підставою для визнання права власності в судовому порядку на самочинно збудоване нерухоме майно, адже законодавством визначено спеціальний орган та визначено певний порядок прийняття об'єктів нерухомості в експлуатацію та оформлення на них права власності. Разом з цим, слід наголосити, що відмова у наданні дозвільних документів може бути оскаржена до суду заінтересованою особою у порядку адміністративного судочинства.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а тому рішення суду, у зв'язку невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - задовольнити.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2012 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до Київської міської державної адміністрації, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, третя особа: КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді