Апеляційний суд міста Києва
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, тел./факс 284-15-77
e-mail: inbox@court.gov.ua
Справа № 22-4487/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Колдіна О.О.
Доповідач - Кабанченко О.А.
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Білич І.М.
при секретарі - Дубик Ю.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання правочину недійсним.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2. до ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання правочину недійсним.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтовананим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що при підписанні сторонами кредитного договору відповідачем було порушено права позивача та вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» - позивачу не надано перед укладанням договору повної та достовірної інформації про умови кредитування, чим позивача введено в оману, що є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, договір не містить порядку зміни договору, умови його припинення, надає банку право змінювати процентну ставку, не містить умов, які б регулювали відповідальність банку за невиконання умов договору, чим порушуються права позивача.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 21 травня 2010 року ОСОБА_2 та ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» був укладений Договір №0382028187ПР2010-05 про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту, за умовами якого Банк зобов'язався надати кредит у формі кредитної лінії для проведення операцій з використанням картки з лімітом не більше 500 000 грн. з кінцевим терміном повернення 30 квітня 2012 року.
Підписавши оспорюваний договір, сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов, а саме предмету договору, умов забезпечення кредиту, прав та обов'язків сторін, відповідальності сторін, строків дії договору.
Протягом терміну дії договору сторони вчиняли дії на виконання умов Договору, у тому числі позивач, яка користувалась кредитними коштами, частково виконувала свої зобов'язання щодо їх повернення і сплати відсотків.
У жовтні 2012 року позивач звернулась до суду з даним позовом, посилаючись в обґрунтування позовних вимог на те, що даний договір про відкриття кредитної лінії був укладений під впливом омани, що тягне його недійсність. При укладенні договору відповідач не надав повну інформацію про умови кредитування, сукупну вартість кредиту та іншу інформацію, передбачену ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», чим ввів її в оману.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що дії відповідача, який не надав в повному обсязі позивачу інформації, що визначена ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», вчинені з використанням нечесної підприємницької діяльності, що призвело до введення позивача в оману та є підставою для визнання правочину - договору про відкриття кредитної лінії недійсним за ст. 230 ЦК України, судова колегія відхиляє. Відповідно до положень ст. ст. 229, 230 ЦК України обманом є заперечення наявності або замовчування існування однією з сторін правочину обставин, які мають істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей та якостей речі, що впливають на її цінність та можливість використання за призначення, тобто обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину. Доказів про те, що відповідачем введено позивача в оману щодо обставин правочину, які мають істотне значення, позивачем не надано.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що договір не містить умов про порядок його припинення, зміни та розірвання, містить умову про право банку підвищувати відсоткову ставку та не містить умов, які б регулювали відповідальність банку за порушення умов договору, не є підставою для визнання договору недійсним та не є перешкодою позивачу для внесення змін або розірвання договору у встановленому ЦК України порядку.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді