ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 квітня 2013 року 12:41 № 2а-672/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 12.02.2013 р.)
від відповідача - Сакало Я.О. (довіреність від 15.11.2012 р. № 3621/9/10-017)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2008 № 0005141705/0,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2008 № 0005141705/0, відповідно до якого позивачці визначено податкове зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 16 395,12 грн.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що у період з 01.01.2007 р. по 30.09.2007 р. нею було обрано спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
За результатами перших трьох кварталів 2007 року нею отримано виручку від реалізації в сумі 683 026,45 грн., чим перевищено граничний обсяг (500 000 грн.) на суму 183 026,45 грн.
У зв'язку з цим позивачка, починаючи з 4 кварталу 2007 року, перейшла на загальну систему оподаткування.
Позивачка зазначає, що попри те, що всі податкові платежі здійснювались своєчасно, під час перевірки ДПІ прийшла до висновку, що позивачка повинна додатково сплатити 16 395,12 грн. податку з доходів фізичних осіб за той період, коли позивачка цей податок сплачувати не повинна, оскільки використовувала спрощену систему оподаткування.
При цьому, позивачка зазначає, що ДПІ порахувала дохід у непередбачений законом спосіб. А саме - від суми перевищення 183026,45 грн. був віднятий ПДВ у сумі 30504,41 грн., що склало 152 522,04 грн. Остання сума була зменшена на 25%, а залишок - обкладений податком за ставкою 15%. Таким чином, ДПІ прийшла до висновку, що витрати, пов'язані з одержанням доходу, становлять 25%, тобто 0,25*152522,04 = 38130,51 грн.
У той час, як ці витрати фактично складали 143401,27 грн., що, як зазначає позивачка, повністю підтверджується документами, наданими нею для проведення перевірки.
У цьому контексті позивачка зазначає, що за перші 9 місяців 2007 року нею було одержано доход (без ПДВ) в розмірі 683026,45 грн.: 1,2 = 569188,71 грн. Для отримання цього доходу нею було здійснено витрати (без ПДВ) у розмірі 535 079,40 грн. таким чином, як зазначає позивачка, чистий доход за 9 місяців 2007 року склав 569 188,71 грн. - 535079,40 грн. = 34109,31 грн. Частка витрат, що припадає на суму перевищення граничного розміру виручки, складає 152 522,04 грн.*100%:569188,71 грн.=26,80%. Отже, як зазначає позивачка, витрати, здійснені нею для одержання доходу в розмірі 152 522,04 грн., становлять 535079,40 грн.*26,80%=143401,27 грн., а прибуток від одержання цього доходу - 152 522,04 грн.-143401,27 грн. = 9120,77 грн.
Отже, як зазначає позивачка, якби навіть цей прибуток підлягав оподаткуванню, то розмір податку становив би 9120,77 грн.*15%=1368,12 грн., що майже перекривається тією сумою, яку вона фактично сплатила в якості податку з доходів за період, що перевірявся.
Виходячи з наведеного позивачка просить задовольнити позов.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009 (справа № 2а-672/09/2670) позовні вимоги задоволено повністю та визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення від 30.12.2008 № 0005141705/0.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовлено та залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2009.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.02.2013 касаційну скаргу відповідача задоволено частково та скасовано постанову суду першої інстанції від 06.07.2009 і ухвалу апеляційної інстанції від 10.11.2010, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Зокрема, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції ВАСУ зазначив, що обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з наступного податкового звітного періоду не означає, що суб'єкт підприємницької діяльності не має обов'язку сплатити податок з доходів за податковий звітний період, в якому мало місце перевищення розміру виручки граничного розміру, встановленого статтею 1 цього Указу.
У той же час, як зазначив ВАСУ, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилається, зокрема на те, що контролюючим органом неправильно визначено оподатковуваний доход, отриманий нею в 3-му кварталі 2007 року, що потягло неправильне визначення суми податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.12.2008 № 0005141705/0. Так, позивач оспорює наявність у контролюючого органу підстав для визначення розміру її витрат на рівні 25% отриманого доходу, доводячи, що фактично витрати склали більшу суму, яка документально підтверджена.
Ці доводи позивача, як вказав ВАСУ, в судовому процесі не перевірені, обставини щодо розміру отриманого нею оподатковуваного доходу за 3-й квартал 2007 року не встановлені, тоді як ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування у цій справі.
Під час нового розгляду справи, як вказав ВАСУ, суду слід взяти до уваги викладене в ухвалі суду касаційної інстанції, встановити, зокрема розмір оподатковуваного доходу позивача за 3-й квартал 2007 року та вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального права.
Під час нового розгляду представник позивачки наполягав на законності та обґрунтованості позовних вимог та просив задовольнити позов.
Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, зазначив про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.04.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ДПІ у Деснянському районі міста Києва проведено планову виїзну документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2008 р.
За результатами перевірки складено акт № 7875/17-5/НОМЕР_1 від 22.12.2008 р. (далі - Акт перевірки).
Згідно з Актом перевірки позивачка зареєстрована у статусі суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва від 17.05.2004 р.
У період, який перевірявся, позивачка була платником ПДВ, податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, єдиного податку.
Зокрема, позивачка була зареєстрована платником ПДВ відповідно до свідоцтва від 08.06.2004 р.
Зазначається, що у 1-3 кварталах 2007 року позивачка знаходилась на спрощеній системі оподаткування, а у 4 кв. 2007 року - на загальній системі оподаткування.
Щодо періоду з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року, в Акті зазначено, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які відображені в звітах склали 597 155 грн.
У той же час, за результатами перевірки руху коштів на банківському рахунку, Книги обліку доходів та витрат за ф. 10, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, рахунків-факту, договорів, актів виконаних робіт, обсяги виручки від реалізації склав - 683 026,45 грн., а саме «кошти, отримані на банківський рахунок приватного підприємця, як оплата за товар», що не відповідає показникам звітності позивача, розбіжність складає 85871,45 грн. та є порушенням, як зазначає ДПІ, ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1008 р. № 727, в частині визначення обсягів виручки від реалізації за 1-3 кв. 2007 р., а також перевищення її граничних обсягів (понад 500,0 тис. грн.) в 3 кварталі 2007 року.
Зазначається також, що в порушення ч. 4 ст. 1 зазначеного Указу (відносно визначення терміну «виручка»), приватний підприємець включала суму виручки від реалізації без урахування ПДВ.
Показники звітів, а також показники встановлені під час перевірки та відхилення, визначені у таблиці на стор. 6 Акту перевірки. Зокрема, обсяг перевищення виручки, у порівнянні з задекларованими позивачкою за зазначені вище періоди 2007 року, за висновками ДПІ склав: за 1 кв. - 1731 грн., за півріччя - 15 528,78 грн. у т.ч. за 2 кв. - 13 797,78 грн., за 9 місяців - 85 871,45 грн. у т.ч. за 3 кв. - 70 342,67 грн.
З урахуванням положень зазначеного Указу, п. 22.10. прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п/п. 4.2.8. цього Закону, розділу 4 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян», який, як зазначає ДПІ застосовується з урахуванням п. 9.12. зазначеного Закону, ДПІ зазначає, що у разі, якщо підприємець отримав доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком, такий підприємець повинен сплатити з цих доходів (тобто із суми перевищення понад 500 тис. грн..) податок з доходів фізичних осіб.
ДПІ надалі у взаємозв'язку з вищенаведеним зазначає, що задекларована позивачем сума перевищення 97 155 грн. (без урахування ПДВ 80 962,50 грн.), включена до складу річного оподатковуваного доходу за 9 місяців 2007 року. Визначено витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу в сумі 75 037,66 грн., у зв'язку з чим сума сукупного чистого доходу склала 5924,84 грн. До ДПІ надано декларацію про одержані доходи.
З посилання на ст. 13 р. 4 вищезгаданого Декрету та Інструкцію, затверджену наказом ДПА України № 352 від 16.07.2003 р., ДПІ зазначає, що у разі якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються за нормами, визначеними у зазначеній Інструкції.
Враховуючи наведене у сукупності, ДПІ зазначає, що сума валового доходу, яку позивачка повинна була задекларувати в поданій декларації про доходи, одержані за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2007 р., має складати суму у розмірі 152 522,04 грн. Витрати, згідно норм витрат відповідно до вищезгаданої Інструкції - 38 130,51 (25% від 152 522,04 грн.). Сукупний чистий дохід, як зазначає ДПІ, складає у зв'язку з наведеним 114 391,53 грн.
З урахуванням вже задекларованої позивачкою суми чистого доходу у розмірі 5924,84 грн., ДПІ у таблиці на стор. 8 Акту перевірки розрахувала суму чистого доходу, який додатково підлягав оподаткуванню у розмірі 108 466,69 грн.
Виходячи з цього, визначена додаткова сума податку до сплати - 16 270,00 грн., що складає 15% від суми чистого доходу у розмірі 108 466,69 грн.
Окрім того, на стор. 8 Акту перевірки та щодо періоду з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р., ДПІ зазначає, що позивачкою задекларована сума доходу за 4 кв. 2007 р. склала 33598 грн., витрати -32872 грн., сукупний чистий дохід - 726 грн.
У той же час, за результатами перевірки руху коштів по рахунку та інших документів, ДПІ встановлено, що сума доходу склала 34 432,13 грн., витрати - 32 872 грн., а сукупний чистий дохід у зв'язку з цим - 1550,86 грн., проти задекларованого позивачкою у розмірі 726 грн.
На суму додатково нарахованого чистого доходу (834,13 грн.), ДПІ за результатами перевірки донараховано податку у розмірі 125,12 грн. (25% від 834,13 грн.).
Відносно зазначеного епізоду позовна заява не містить заперечень та обґрунтувань неправомірності висновків Акту перевірки.
Сума зазначених донарахувань за обома епізодами (16270 грн. + 125,12 грн.) складає суму додаткового податкового зобов'язання у розмірі 16 395,12 грн., визначеного спірним рішенням.
У взаємозв'язку з наведеним, під час розгляду справи встановлено, що відповідно до звітів позивачки, обсяг виручки за період трьох кварталів 2007 року складав:
- за 1 кв. 2007 року обсяг виручки склав 8654 грн.
- за два квартали 2007 року обсяг виручки наростаючим підсумком склав 270 439 грн., у т.ч. за другий квартал 2007 року - 261 785 грн.,
- за три квартали 2007 року обсяг виручки наростаючим підсумком склав 597 155 грн., у т.ч. за третій квартал 2007 року - 326 716 грн.
При цьому, згідно з декларацією про доходи позивачки від 31.03.2008 р. (з відміткою «По перевищенню виручки понад 500 000 грн.») сума валового доходу задекларована у розмірі 80 962,57 грн., витрати - 75037,66 грн., сума чистого доходу - 5924,91 грн.
Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 727/98) запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Відповідно до статті 1 цього Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 р. по справі № 21-34а12 (номер рішення в ЄДРСР - 22204829), прийнятій за результатами розгляду зави про перегляд судового рішення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, в контексті положень стаття 1 Указу застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.
Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.
У той же час, статтею 5 Указу № 727/98 встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 06.03.2012 р. по справі № 21-911во10 (номер рішення в ЄДРСР 22204844), зазначене слід тлумачити так, що суб'єкт господарювання, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує встановлений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування, оскільки перебування на спрощеній системі оподаткування залежить від обсягів виручки.
Наявність хоча б однієї з таких підстав, як: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що перевищує допустимий розмір для платників єдиного податку; здійснення операцій або укладання угод на суму, що перевищує допустимий розмір для підприємців платників єдиного податку; перевищення обсягу виручки, максимально встановленого для платників єдиного податку; недотримання форми розрахунків, передбачає перереєстрацію платника єдиного податку платником податків на загальних підставах та оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування. Недотримання цих вимог тягне за собою встановлену законом відповідальність.
В контексті наведеного, слід додати, що відповідно до вищевикладеної правової позиції ВАС України по даній справі, обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності з наступного податкового звітного періоду не означає, що суб'єкт підприємницької діяльності не має обов'язку сплатити податок з доходів за податковий звітний період, в якому мало місце перевищення розміру виручки граничного розміру, встановленого статтею 1 цього Указу.
Відтак, оподаткування виручки, отриманої позивачкою за господарськими операціями з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, з огляду на що суд приходить до висновку про правомірність висновків ДПІ в цьому контексті.
В даному випадку, перевищення граничного розміру виручки для платників єдиного податку відбулось у третьому кварталі 2007 року та склало 183 026,45 грн. (з ПДВ), без ПДВ - 152 522,04 грн., що визнається і сторонами.
Виходячи з наведеного, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа повинна сплачувати податок з доходів за правилами, встановленими розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет) у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон про ПДФО) та п/п. 4.2.8. цього Закону, що відповідає правовій позиції ВАС України у даній справі.
За змістом ч. 4 ч. 14 розділу IV Декрету громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Декрету, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон про прибуток).
При цьому, згідно з пунктами 5.1, 5.2 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Як вбачається за матеріалів перевірки, зокрема з реєстру переданих документів, позивачкою було передано ДПІ банківські та первинні документи, у т.ч. книга обліку доходів і витрат, сукупністю відомостей в яких позивачка обґрунтовувала понесені нею витрати, які на її думку підлягали врахуванню. Про наявність у ДПІ цих документів свідчить і зміст Акту перевірки.
Проте, під час перевірки без будь-яких мотивувань не прийняла до уваги зазначені документи та не врахувала наведені в них відомостей з метою визначення понесених позивачкою витрат. При цьому, під час розгляду справи не доведено недостатності цих документів для цілей визначення витрат.
У той же час витрати, які заявляються позивачкою для врахування, наведені таблицях у додаткових поясненнях від 10.11.2010 року (т.1, а.с. 148), які підтверджуються наявними у справі банківськими виписками та первинними документами (актами, накладними).
Зокрема, виходячи з положень ч. 4 ст. 14 розділу IV Декрету та того, що перевищення встановленого ліміту виручки відбулось у 3 кв. 2007 р., що зумовлює застосування до доходів, отриманих у 3 кв. 2007 року з перевищення встановленого ліміту виручки загальних правил оподаткування з врахуванням витрат цього періоду, слід зазначити, що позивачкою підтверджено, а отже підлягають врахуванню витрати, пов'язані із придбання опалювального обладнання у третьому кварталі 2007 року, яка склали 342 105,44 (з ПДВ) - 57017,57 (ПДВ) = 285 087,87 грн.
Окрім того, витрати за оренду та комунальні послуги склали у 3 кв. 2007 р. - 1 857,04 (з ПДВ) - ПДВ 309,51 грн. = 1 547,53 грн.
Витрати за послуги зв'язку склали у 3 кв. 2007 р. - 912,78 грн. (з ПДВ) - 152,13 грн. (ПДВ) = 760,65 грн.
Витрати на придбання матеріалів у 3 кв. 2007 р. склали - 246 грн. з ПДВ - 41 грн. (ПДВ) = 205 грн.
Витрати на рекламні послуги у 3 кв. 2007 р. склали - 850 грн. (з ПДВ) - 141,67 грн. (ПДВ) = 708,33 грн.
Витрати на оплату послуг/робіт (ремонту техніки) у 3 кв. 2007 року склали 912 грн. з ПДВ - 152,11 грн. (ПДВ) = 760,57 грн.
Сплата податку до бюджету у 3 кв. 2007 року - 12 727 грн.
Витрати на придбання у 3 кв. 2007 року періодичних видань - 373,80 грн.
Витрати на банківські послуги (РКО) у 3 кв. 2007 року - 704,46 грн.
Загальна сума валових витрат складає 302 875,21 грн.
У той же час, загальна сума виручки від реалізації товарів за 3 кв. 2007 р. складає 397 058,67 грн. з ПДВ, ПДВ - 66176,45 грн., без ПДВ - 330 882,23 грн..
У свою чергу, враховуючи суму перевищення встановленого ліміту допустимого обсягу виручки, яке відбулось у 3 кварталі 2007 року, сума зазначеного перевищення (у 3 кв. 2007 р.), як визнається сторонами, складає 152 522,04 грн. (без ПДВ), що складає 46,10% від загальної суми доходів 3 кв. 2007 року у розмірі 330 882,23 грн.
Виходячи з наведеного, частка витрат 3 кв. 2007 року, яка підлягає врахуванню для цілей визначення оподатковуваного доходу, складає 139 612,05 грн. (46,10% від 302 875,21 грн.).
Відтак, сума оподатковуваного доходу за третій квартал 2007 року складає 12 909,99 грн. (152 522,04-136612,05), а з урахуванням задекларованої позивачкою суми чистого доходу (5924,84 р.) - 6 985,15 грн. (12099,99-6985,15), а відтак податок, який підлягає донарахуванню за ставкою 15%, складає 1 047,77 грн.
Що стосується епізоду з нарахуванням позивачу податку до сплати у розмірі 125,12 грн. за 4 квартал 2007 року, позивач не спростовує правомірність нарахування податку у цій сумі.
Виходячи з наведеного, слід вважати правомірним донарахування позивачці податку у розмірі 1 172,89 грн.
Відносно ж доводів представника позивача стосовно того, що при цьому слід врахувати сплату пл./дор. № 8 від 25.01.2008 р. 109 грн. («податок з доходів, 4-й кв.2007 р.») та квитанцію від 18.04.2008 р. про сплату 880 грн. «податок з доходів», які сплачені до проведення перевірки, слід зазначити, що наведені суми податку стосуються сплати позивачкою самостійно визначених сум чистого доходу, визначеного у деклараціях від 21.08.2008 р. та від 31.03.2008 р. («по перевищенню»). Наведене враховано у додатку до Акту перевірки у графі «Сплачено». У той же час, зазначена вище сума податку до сплати є додатково нарахованою, відносно сплати якої доказів не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку суд, як зазначено вище, приходить до висновку про правомірність донарахування позивачці за результатами вищезгаданої перевірки податкових зобов'язань у розмірі 1 172,89 грн.
У той же час, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості визначення позивачці податкових зобов'язань у розмірі 15 222,23 грн. (16 395,12 грн. (податкові зобов'язання за спірним рішенням) - 1 172,89 грн. (зобов'язання, які визнаються судом правомірно нарахованими)), у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 15 222,23 грн. На поверненні державного мита представник позивачки у судовому засіданні не наполягав.
Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2008 № 0005141705/0 в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 15 222,23 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя О.А.Кармазін
Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2013 р.