Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й станції
№ АС-13/100-06 Суддя -Водолажська Н.С.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Бабакова Л.М.
12 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
При секретарі Міракові Г.А.
За участю представників сторін:
позивача - Горбачов І.А. -директор - ріш. б/н від 17.03.2006р.
відповідача -Черніченко І.Ю. -дов. № 8166/10/13-352-01 від 20.08.2005р., Тарусін Ю.В. -дов. № 2580/10/10-026 від 27.03.2006р., Загребелько А.В. -дов. № 2582/10/10-026 від 27.03.2006р.
прокурора -Мірошниченко М.Л. - посвідчення № 149 від 29.10.2001р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду заяви про апеляційне оскарження та апеляційні скарги (вх. 1875Х/2-4) прокуратури Харківської області та (вх. 1876Х/2-4) відповідача, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, на Постанову господарського суду Харківської області від 20.04.2006 року по справі № АС-13/100-06
за позовом ПП "Агротрейд", м. Харків
до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
Встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 20.04.2006р. (суддя Водолажська Н.С.) позов було задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000120824/0 від 13.02.2006р. про визначення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 356794,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 168610,00 грн., № 0000120824/1 від 15.03.2006р. про визначення зобов'язання по податку на прибуток в сумі 356794,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 168610,00 грн., № 0000090824/0 від 13.02.2006р. про визначення зобов'язання по ПДВ в сумі 190555,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 95277,5 грн., № 0000090824/1 від 15.03.2006р. про визначення зобов'язання по ПДВ в сумі 190555,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 95277,5 грн., № 0000100824/0 від 13.02.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 94878,71 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 47439,36 грн., № 0000100824/1 від 15.03.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 94878,71 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 47439,36 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь ПП "Агротрейд" 3,40 грн. судового збору.
Прокуратура Харківської області з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, також з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Позивач, ПП "Агротрейд", у запереченнях на апеляційні скарги просить залишити апеляційні скарги без задоволення, постанову господарського суду Харківської області від 20.04.2006р. без змін, вважає, що постанова суду першої інстанції обґрунтована та прийнята у відповідності до чинного законодавства з урахуванням усіх фактичних обставин справи.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно приписам п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності з "Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.
Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є, зокрема, акт № 69/48-0/31438540 від 31.01.06 р. планової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.04 р. по 30.09.05 р.
В акті перевірки вказано, що при перевірці правильності визначення валових витрат перевіряючими встановлено порушення підприємством вимог п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які пов'язані із зайвим віднесенням до складу валових витрат у 3 кварталі 2004 р., у 2 та 3 кварталах 2005 р. витрат по послугам по знаходженню контрагентів, які в подальшому придбали у позивача сільськогосподарську продукцію.
В акті перевірки відповідач вказав, що до договорів на пошук контрагентів не надано техніко-економічного обґрунтування, а саме суми винагороди комісіонерам з прогнозованим прибутком ПП «Агротрейд» від знаходження потрібних контрагентів з урахуванням витрат на їх пошук, а також ніяких інших документів, що підтверджують фактичне виконання робіт щодо пошуку контрагентів, а також перелік робіт, які були виконані при пошуку, що є порушенням п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Але, в акті перевірки не вказано в чому конкретно полягає порушення вимог п. 5.3.9 ст. 5 Закону і яка частина цієї норми була підприємством порушена.
Слід відмітити, що відповідачем сплачені виконавцям суми розцінені як винагорода комісіонерам. Проте ці твердження є помилковими, оскільки є безпідставним ототожнення договорів про надання послуг із договорами комісії.
Відповідно приписам ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Як встановлено судом, договори на реалізацію сільськогосподарської продукції укладалися самим підприємством, без участі третіх осіб (виконавців за договорами про надання послуг), від свого імені і за власний рахунок, тобто не є договорами комісії. Таким чином, висновки перевіряючих в цій частині є безпідставними.
Відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п. п. 5.2.1 п. 5.2 і п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» і зайво віднесених до складу валових витрат по послугам по знаходженню покупців, які працювали з ПП "Агротрейд", на підставі акту перевірки позивача ДПІ № 78/23-104 від 15.03.2004р. (акт перевірки арк. 42, справи 94 1-го тому).
Фактично згідно матеріалів справи та акту перевірки, позивачем (замовник) були укладені договори № У-01/0409-01 від 01.09.04 р. з СПДФО Кудряшовим Андрієм Ігоровичем (сума винагороди виконавцю дорівнює 726000,0 грн.), № У-01/0410-01 від 01.10.04 р. з ТОВ «Інкомінвест» (сума винагороди дорівнює 600000,0 грн.), № У-01/0507-04 від 04.07.05 р. з СПДФО Сінєгібською Іриною Іванівною (сума винагороди дорівнює 384000,0 грн.), за якими виконавці зобов'язувалися надати послуги, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а саме виконати ряд фактичних дій у цілях знаходження контрагентів для взаємовигідного співробітництва позивача та контрагента на ринку сільськогосподарської продукції, шляхом придбання контрагентом у позивача сільськогосподарської продукції.
Укладені договори на надання послуг позивач уклав на найвигідніших умовах для підприємства, так як виконавці по договорам про надання послуг взяли на себе зобов'язання найти контрагентів, яким в майбутньому буде реалізована сільськогосподарська продукція, які (Контрагенті) будуть згодні укласти договір з позивачем на найбільш вигідних умовах для позивача, такі умови як: оплата продукції на умовах попередньої оплати, поставка продукції на умовах франко-склад, поставка продукції не менш вказаного ліміту одному контрагенту, укладення договору на поставку продукції до вказаного позивачем строку.
Виконавці, за вказаними договорами виконали всі прийняті на себе обов'язки, були знайдені покупці сільськогосподарської продукції, з урахуванням істотних умов, які були викладені в договорах про надання послуг, внаслідок чого позивач уклав наступні договори продажу сільськогосподарської продукції.
На виконання договору № У-01/0409-01 від 01.09.04 р. позивачем був укладений договір № Х2058/0-04 від 23.09.04 р. з ЗАТ «Євротек» на реалізацію на користь останнього соняшника врожаю 2004 р. (істотні умови: попередня оплата у розмірі 1 000 000, 00 грн. (Однин мільйон гривень 00 копійок), поставка продукції на умовах франко-склад). Виконання зобов'язань виконавця сторонами був складений акт виконання робіт від 29.09.04 р. і до складу валових витрат підприємством віднесена суму 605000,0 грн.
В межах договору № У-01/0410-01 від 01.10.04 р. позивачем був укладений з ЗАТ «Євротек» договір № Х2658/0-04 від 28.10.04 р. на реалізацію на користь останнього соняшника врожаю 2004 р. (істотні умови: поставка продукції в об'ємі не менш 5 500, 00 тон. (П'ять тисяч п'ятсот тон), поставка продукції на умовах франко-склад). Актом виконаних робіт від 30.04.05 р. сторони підтвердили факт надання послуг виконавцем. По цій операції у 2 кварталі 2005 р. позивач включив до валових витрат суму 500000,0 грн.
В межах договору № У-01/0507-04 від 04.07.05 р. позивач уклав з ПІІ «Сєрна» договір № Р-1180-05 від 06.07.05 р. на реалізацію ячменя фуражного та пшениці 5, 6 класу. (істотні умови: попередня оплата у розмірі 16 000 000, 00 грн. (Шістнадцять мільйонів гривень 00 копійок), поставка продукції на умовах франко-склад).Актом виконаних робіт від 04.07.05 р. підтвердженого виконання зобов'язань СПДФО Сінєгібською І.І. і до валових витрат за 3 квартал 2005 р. підприємство віднесло суму 320000,0 грн.
Відповідно положенням ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст. 627 ЦК України вказано, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).
Зважаючи на вищенаведені норми, у перевіряючих відсутні повноваження обмежувати права учасників договорів при визначенні умов договору.
В матеріалах справи є вище перелічені договори, за якими підприємство доручало виконавцям пошук контрагентів для реалізації сільськогосподарської продукції. Як вбачається з наданих договорів, сторони передбачили перелік необхідних та можливих дій, які повинен виконати в інтересах замовника (позивача по даній справі) виконавець. Крім того, учасники договорів передбачили порядок та строки виконання зобов'язань. В договорах також обумовлено, що факт надання послуг та виконання зобов'язань підтверджується актами виконаних робіт. Всі надані договори підписані відповідальними особами та скріплені печатками.
Виконавці за вказаними договорами виконали всі прийняті на себе зобов'язання, ними були знайдені покупці сільськогосподарської продукції на умовах, які були викладені в договорах про надання послуг, внаслідок чого позивач в подальшому уклав договори продажу сільськогосподарської продукції.
Суд вважає необхідним відмітити, що за своєю правовою суттю надані договори є договорами про надання послуг, вимоги до яких, порядок укладання та виконання визначені в главі 63 ЦК України (2003 р.). Зміст та форма договорів відповідає приписам ст. 203 ЦК України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Продаж належної підприємству сільськогосподарської продукції відносяться до господарської діяльності позивача. Послуги, що були надані виконавцями позивачу у рамках зазначених договорів про надання послуг, позивач використав у своїй господарській діяльності, на найбільш вигідних умовах реалізувавши належну йому сільськогосподарську продукцію та отримавши доход.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При цьому до складу валових витрат включаються (п. 5.2.1 ст. 5) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3-5.7 цієї статті.
За таких обставин висновки акту перевірки про наявність в діях підприємства ознак порушення вимог п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зроблені при довільному тлумаченні та застосуванні норм чинного законодавства і з перевищенням повноважень.
Також є безпідставними вимоги відповідача стосовно необхідності проведення "техніко-економічного обґрунтування, а саме суми винагороди комісіонерам з прогнозованим прибутком», оскільки відповідно положенням ст. 903 ЦК України (Плата за договором про надання послуг) якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Вартість послуг є суттєвою умовою договору про надання послуг і тільки учасникам такого договору надано право узгоджувати розмір, порядок оплати та інші умови договору в разі потреби, зокрема, алгоритм розрахунку вартості послуг.
Відповідно п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів по віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Також не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як випливає з наданих позивачем документів, оплата послуг за договорами про надання послуг не є винагородою або іншим видом заохочення. Крім того, документами, які підтверджують факти надання послуг за договорами про надання послуг є відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), в яких вказаний вичерпаний перелік наданих послуг кожним виконавцем, наявність яких підтверджена відповідачем в акті перевірки. Оскільки в гл. 63 ЦК України не вказано якими документами повинно підтверджуватися надання послуг, у перевіряючих відсутні підстави обмежувати права підприємства щодо оформлення документів про виконання договору шляхом складання відповідного акту.
Таким чином, послуги виконавців, надані в рамках договорів про надання послуг, використовувались позивачем у господарській діяльності, тобто позивач отримав доход від продажу сільськогосподарської продукції, і з врахуванням вищенаведених фактів та положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вартість послуг, передбачених зазначеними договорами про надання послуг правомірно віднесені до валових витрат, як пов'язаних з господарською діяльністю позивача.
За таких обставин висновки акту перевірки в частині начебто відсутності підтверджуючих документів не відповідають фактичним обставинам.
Крім того, згідно ст. 204 ЦК України, якою надано поняття презумпції правомірності правочину, визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і на теперішній час жодний з договорів (правочинів), вказаних перевіряючими, не визнаний недійсним, зокрема з тих підстав, що знайдені виконавцями контрагенти були позивачу відомі раніш, у відповідача не існує права стверджувати, що витрати на оплату послуг не відносяться до господарської діяльності.
Крім того, посилання відповідача на результати попередньої перевірки, як на підставу для висновків про наявність порушень податкового законодавства (стор. 42 Акту) суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., який зобов'язує перевіряючих факти виявлених порушень викладати з посиленням саме на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку.
На підставі викладеного, висновки відповідача про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 1425000,0 грн., в т.ч. у 3 кварталі 2004 р. на 605000,0 грн., у 2 кварталі 2005 р. на суму 500000,0 грн. та у 3 кварталі 2005 р. на суму 320000,0 грн., є безпідставними.
В акті перевірки також записано, що підприємство безпідставно віднесло до валових 4 кварталу 2004 р. витрати на придбання листівок, оскільки ця операція не пов'язана з господарською діяльністю, чим зависило валові витрати на 2076,33 грн.
В акті перевірки (арк. справи 93 1-го тому) не вказано які листівки були придбані і чому вони не використовуються в господарській діяльності. Відповідач не надав докази не використання листівок в господарській діяльності позивача, але п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить вичерпаний перечень витрат, які не включаються до складу валових витрат і який не містить обмеження щодо віднесення до складу валових витрат витрати на придбання листівок, тобто, ствердження відповідача про те, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати на придбання листівок є такі, що суперечать нормам Закону України про оподаткування прибутку підприємств.
Згідно наданих позивачем додатків № 12 та № 13 до акту перевірки, розрахунок податкових зобов'язань по податку на прибуток був проведений відповідачем з урахуванням збитків, які мали місце у 4 кварталі 2004 р. Але, зважаючи на неправомірне зменшення валових витрат на загальну суму 1425000,0 грн., у підприємства не виникли додаткові зобов'язання за 2004 р. в сумі 6019,0 грн., за 1 квартал 2005 р. в сумі 1075,0 грн. (відповідачем безпідставно проведене зменшення збитків), за 2 квартал 2005 р. в сумі 75050,0 грн. та за 3 квартал 2005 р. в сумі 274650,0 грн.
Таким чином, відповідач не виконав вимоги п. 2 ст. 72 КАС України і не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000120824/0 від 13.02.06 р.
В акті перевірки також вказано, що при правильності визначення податкового кредиту перевіряючими було встановлено, що підприємство позивача зареєстроване платником ПДВ, про що отримало свідоцтво № 29455519 від 16.05.01 р. і в подальшому пройшло перереєстрацію і отримало свідоцтво № 30009762 від 19.01.05 р. За період, що перевірявся, відповідно поданих до органу ДПС податкових декларацій по ПДВ податковий кредит складав суму 34759040,0 грн.
За даними перевіряючих підприємством були порушені вимоги п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», пов'язані з тим, що до складу податкового кредиту були безпідставно віднесені суми ПДВ в розмірі 285000,0 грн., сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням послуг, вартість яких включена до складу валових витрат з порушенням вимог п. 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». За твердженням відповідача у зв'язку з вказаними порушеннями був завищений податковий кредит по ПДВ за вересень 2004 р. на 121000,0 грн., за травень 2005 р. на 100000,0 грн. та за вересень 2005 р. на 64000,0 грн.
Висновки відповідача про неправомірне включення до валових витрат сум, сплачених підприємством за отримані послуги, не відповідають фактичним обставинам та зроблені при довільному тлумаченні норм чинного законодавства. За таких обставин в діях підприємства відсутні ознаки порушення приписів п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», як в редакції, що діяла до 01.06.05 р., так і в редакції, що діяла з 01.06.05 р. Крім того, відповідач не заперечує проти того, що у підприємства були в наявності податкові накладні, отримані від виконавців, які оформлені відповідно вимогам чинного законодавства. Зважаючи на те, що право на нарахування податкового кредиту, з урахуванням вищенаведених підстав, виникає тільки при наявності податкової накладної, підприємством правомірно проведений розрахунок податкового кредиту по вказаним операціям.
Також в акті перевірки вказано, що підприємство у лютому 2005 р. включило в розрахунок податкового кредиту податкові накладні № 214 від 03.12.04 р. на суму 1065,6 грн. (ПДВ -177,6 грн.) та № 230 від 22.12.04 р. на суму 1413,6 грн. (ПДВ -235,6 грн.), отримані від ТОВ «Новий Вид» у зв'язку з придбанням листівок. Оскільки ці витрати не відносяться до валових витрат, то включення в розрахунок податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товару, є безпідставним.
Так як в акті перевірки (арк. справи 93 1-го тому) не вказано які листівки були придбані, і відповідач не надав докази не використання листівок позивачем в господарській діяльності, позивач правомірно відніс дану суму до складу валових витрат і включив в розрахунок податного кредиту за лютий 2005р. -413,2 грн., які були раніше позивачем сплачені як податок на додану вартість.
В акті також вказано, що перевіряючими були виявлені порушення вимог п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», пов'язані з тим, що підприємство в лютому 2005 р. здійснювало операції, які не є об'єктом оподаткування (продаж за кошти цінних паперів) і в цьому випадку повинно було здійснювати розподіл податкового кредиту пропорційно частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду (арк. справи 105 1-го тому).
Відповідно положенням п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», порушення якого було встановлено перевіряючими, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
В акті перевірки відповідачем не вказано які саме порушення вимог п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» були виявлені, по яким операціям, з якими цінними паперами, на підставі яких документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ці порушення були встановлені, які ці операції відображені в бухгалтерських регістрах та податковій звітності, що суперечить приписам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.
Тільки в розділі 2.1 «Валові доходи» (стор. 38) акту перевірки вказано, що у періоді, що перевірявся, витрати на придбання цінних паперів склали 918,9 тис грн., а доходи від продажу цінних паперів склали 120,5 тис грн. При цьому перевіркою правильності відображення доходів від реалізації цінних паперів порушень не встановлено. Даних про те, які операції були досліджені і які цінні папери придбавалися і продавалися перевіряючі не вказали. Тому посилання відповідача на цей розділ акту перевірки є безпідставним.
Також в акті перевірки відповідач не вказав яка частина придбаних (проданих) цінних паперів частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково -ні і в яких саме, яким чином ці частини були встановлені.
В акті вказано, що операції продажу цінних паперів за кошти не є об'єктом оподаткування. З цього приводу слід відмітити, що відповідно приписам п. 3.2.1 ст. 3 Закону України «Про ПДВ» не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та поставки за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи.
Згідно наданих позивачем документів (договір комісії № КМ-01/0502-24 від 24.02.05 р., акт прийому-передачі цінних паперів та акт прийому-передачі виконання доручення від 25.02.05 р.), предметом продажу через професійного торговця були цінні папери (акції), емітовані Пирятинським ВАТ «РТП», які попередньо були придбані (отримані), тобто цінні папери були не власної емісії, а тому розповсюджувати на ці операції приписи вищенаведеної норми є помилковим.
Також в акті вказано, що підприємством були порушені вимоги п. 7.4.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» і у зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту в повному обсязі була включена сума ПДВ 20,51 грн., сплачена при придбанні послуг зв'язку, консультаційних послуг, придбання канцтоварів та електродрилі. Відповідач не надав докази, що придбані товари частково використовувалися в операціях, що не є об'єктом оподаткування, тобто при продажу цінних паперів за кошти, а саме: в телефонних розмовах та консультаціях мова йшла про цінні папери, папір та інші канцтовари використовувалися при оформленні продажу цінних паперів, а електродрилі -для зшивання цих паперів. Проте, жодних фактів подвійного використання перелічених товарів та послуг відповідачем не наведено. Крім того, перевіряючими помилково були застосовані положення п. 3.2.1 ст. 3 Закону України «Про ПДВ».
На підставі викладеного, відповідачем не доведена правомірність зменшення податкового кредиту на загальну суму 94878,71 грн. та проведене у зв'язку з цим донарахування ПДВ.
Оскарженим податковим повідомленням-рішенням № 0000100824/0 від 13.02.06 р. крім зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 94878,71 грн. були застосовані штрафні санкції в розмірі 47439,36 грн. у зв'язку з частковим відшкодуванням на час перевірки сум ПДВ з державного бюджету. Застосування фінансових санкцій, як вказано в податковому повідомленні-рішенні, здійснено відповідно п. 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» та п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
В п. 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» визначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.
А в п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказано, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п. 4.2.2 «б» ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З аналізу наведених норм випливає, що вони не передбачають застосування фінансових санкцій в разі зменшенні суми бюджетного відшкодування навіть при проведенні такого відшкодування (повного або часткового). Таким чином, застосування фінансових санкцій здійснено всупереч нормам чинного законодавства, на які посилається сам відповідач.
12.07.2006р. відповідач надав суду як доказ не укладення та не виконання договорів про надання послуг по пошуку контрагентів на ринку сільськогосподарської продукції протоколи допиту свідків відповідальних осіб ЗАТ "Євротек" та ПП "Серна", які здійснюють безпосередньо роботу по укладенню договорів з контрагентами, у тому числі з ПП "Агротрейд".
Дані протоколи допиту датовані 20.06.2006р., а оскаржена постанова суду датована 20.04.2006р., тому протоколи допиту не є доказами по справі.
На виконання ухвали суду від 21.06.2006р. Прокуратурою Харківської області надана копія постанови від 28.02.2006р. про порушення кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем та несплатою податків посадовими особами ПП "Агротрейд" за ст. 364 ч. 2, ст. 212 ч. 3 КК України.
Однак, на момент розгляду апеляційної скарги слідство не закінчено і докази зловживання службовим становищем і несплати податків посадовими особами позивача відсутні.
В апеляційних скаргах прокурор і відповідач також необґрунтовано посилається на висновки № 1434 від 22.02.2006р. спеціаліста-економіста ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса в підтвердження правомірності висновків акту перевірки. Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв ці висновки як доказ, оскільки у вступній частині не вказано на чий запит вони зроблені (є тільки посилання на лист № 105вих-06 від 17.02.2006р.). Крім того, спеціалістом вказано, що на дослідження були передані матеріали перевірки на 421 аркушах, але відсутні дані які саме документи передавалися і досліджувалися. Також, спеціаліст-економіст не має права давати правову оцінку господарським угодам.
На підставі викладеного, доводи апеляційних скарг не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована, відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, а тому підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 20.04.2006р. по справі № АС-13/100-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Шутенко І.А.