Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-42/510-05 Суддя -Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Погребняк В.Я.
17 липня 2006 року м. Харків
Колегія суддів у складі: головуючого судді Погребняка В.Я.
судді Гончар Т.В.
судді Горбачової Л.П.
при секретарі Крупі О.В.
за участю представників сторін:
Позивача: Чуприн С.В., довіреність № б/н від 10.05.2006 р.,
1-го відповідача: Рильцева О.С., довіреність № 4576/10/10-022 від 17.07.2006 р., Гундар Г.М., довіреність № 1154/1/10-022 від 03.03.2006 р., Рева Д.М., довіреність № 43/10/10-022 від 12.01.2006 р.,
2-го відповідача: не з'явився,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1819 Х/2 від 17.07.2006 р.) Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області у справі № АС-42/510-05 від 17.04.2006 р.
за позовом Підприємства «Інваспектр»Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України»товариства інвалідів Київського району м. Харкова
до 1-го відповідача: Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова,
2-го відповідача: відділення Державного казначейства у Фрунзенському районі м. Харкова,
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ та процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості,
Встановила:
13.12.2005 р. (вх. № 14494/1-42) позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до 1-го та 2-го відповідачів та просив стягнути з Державного бюджету прострочену бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 659 223,00 грн. та проценти, нараховані на суму бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 74 896,03 грн.
В судовому засіданні 02.02.2006 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з Державного бюджету України прострочену бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 574 981,14 грн. та проценти у сумі 26 646,24 грн.
Клопотанням від 15.02.2006 р. позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості.
Постановою господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. (головуючий суддя Яризько В.О., суддя Григоров А.М., суддя Мінаєва О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 541 148,36 грн. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення ПДВ в сумі 33 862,00 грн. відмовлено. В частині стягнення процентів у розмірі 26 246,24 грн. провадження у справі закрито. Постанову обґрунтовано тим, що вимоги в частині стягнення 541 148,36 грн. (364 322,33 грн. за вересень 2004 р. -травень 2005 р. та 176 904,03 грн. за липень -жовтень 2005 р.) визначені відповідно до чинного законодавства, не заперечується 1-им відповідачем. В частині задоволення позовних вимог в сумі 33 862,00 грн. за період квітень -серпень 2004 р. слід відмовити, оскільки самим позивачем напрямок відшкодування був визначений як зарахування платежів з ПДВ наступних звітних періодів, позивач не відобразив своє рішення про напрямок відшкодування ПДВ саме в податковій декларації, а визначив новий спосіб відшкодування ПДВ в листі. З посиланням на п.2 ч.1 ст. 157 КАС України провадження у справі в частині стягнення процентів в сумі 26 46,24 грн. судом закрито.
1-й відповідач -ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова -з постановою господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену вище постанову в частині стягнення з Державного бюджету бюджетної заборгованості по ПДВ в сумі 541 148,36 грн. та у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. Апеляційну скаргу 1-й відповідач обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, а саме п.п. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». 1-й відповідач зазначає, що підприємства-постачальники позивача мали взаємовідносини із підприємствами, які не звітують, не знаходяться за юридичною адресою, установчі документи яких визнані суперечливими законодавству України, скасовано державну реєстрацію юридичних осіб, не мали фінансово-господарських взаємовідносин з позивачем. Тобто суми податкового кредиту підприємства, заявлені позивачем до відшкодування, в жодному разі не можна вважати правомірними, т.я. ці суми не підтверджені матеріалами зустрічних перевірок постачальників позивача, а відповідно і не підтверджена (відсутня) сплата ПДВ до державного бюджету.
Позивач - Підприємство «Інваспектр» Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України» товариства інвалідів Київського району м. Харкова - у запереченнях на апеляційну скаргу з заявленими апеляційними вимогами не погоджується і вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської області підлягає залишенню без змін. Позивач зазначає, що п.п. 7.7.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено проведення податковим органом протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації документальної перевірки такого платника податків. 1-им відповідачем були проведені перевірки за всі без винятку періоди. По результатах перевірок складені акти, в яких чітко зазначені суми до відшкодування і право позивача на його тримання. Були проведені також і перевірки постачальників, те, що поставка товарів була здійснена постачальниками, вони отримали грошові кошти та підтвердили включення сум ПДВ до складу податкового зобов'язання в податкових деклараціях відповідного періоду, а також те, що всі видані податкові накладні з боку постачальників відповідають дійсності та значаться реєстрах продажу товарів. Щодо тих суб'єктів господарської діяльності, які мали відносини з постачальниками товарів позивача, то, на думку позивача, з'ясовувати неправомірність включення сум ПДВ до їх податкового кредиту та неправомірність цих операцій повинні відповідні контролюючі органи за територіальним розташуванням і ці підприємства повинні нести відповідальність, але ніяким чином цю відповідальність перекладати на позивача.
2-й відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 17.07.2006 р. свого представника не направив. Судова колегія вважає за можливе розгляд справи здійснити у відсутність представника 2-го відповідача за наявними в справі матеріалами.
В судовому засіданні 03.07.2006 р. було оголошено перерву до 15 години 17.07.2006 р. з метою надання можливості сторонам надати пояснення, що мають значення для розгляду справи.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача задоволенню не підлягає, постанова господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. по справі № АС-42/510-05 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Позивач зареєстрований рішенням виконкому Харківської міської ради від 09.03.2004 р. за № 1 480 20 0000 002858 як суб'єкт підприємницької діяльності, взятий на податковий облік у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова за № 1651 від 29.03.2004 р., зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва від 01.04.2004 р. № 29697722.
Засновником позивача є Харківське відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз організацій інвалідів України».
На підприємстві протягом 2004-2005 р.р. спискова чисельність згідно штатного розкладу складала 16 осіб, з них 8 інвалідів.
Внаслідок цього позивач користується пільгами згідно п.п. 5.2.1. п.5. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» і має дозвіл на право користування пільгами з оподаткування, наданий на підставі рішення від 07.09.2004 р. № 4 комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.
Як встановлено господарським судом першої інстанції на підставі досліджених матеріалів справи, позивач на виконання вимог п.п. 7.7.2 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надав до 1-го відповідача податкові декларації з ПДВ за квітень-грудень 2004 р. та за січень-серпень 2005 р., в яких заявив до відшкодування суми ПДВ:
По періоду дії Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції до 31.03.2005 р.:
за квітень 2004 р. -3 726,00 грн., за травень 2004 р. -8 855,00 грн., за червень 2004 р. -6 646,00 грн., за липень 2004 р. -2 375,00 грн., за серпень 2004 р. -14 536,00 грн., за вересень 2004 р. -362 049,00 грн., за жовтень 2004 р. -73 299,00 грн., за листопад 2004 р. -8 517,00 грн., за грудень 2004 р. -172 214,00 грн., за січень 2005 р. -17 869,00 грн., за лютий 2005 р. -30 235,00 грн., за березень 2005 р. -95 445,00 грн., за квітень 2005 р. -4 480,00 грн., за травень 2005 р. -10 860,00 грн., а всього за вказаний період позивач заявив до відшкодування з бюджету ПДВ в розмірі 811 106,00 грн.
По періоду дії Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ):
За липень 2005 р. -27 691,00 грн., за серпень 2005 р. -33 237,00 грн., за вересень 2005 р. -59 689,81 грн., за жовтень 2005 р. -56 267,00 грн., а всього за вказаний період позивач заявив до відшкодування 178 874,81 грн.
Тобто, загальна сума заявленого до відшкодування ПДВ за весь вказаний в позовній заяві період склала 989 980,91 грн.
1-й відповідач в межах своєї компетенції провів у позивача ряд документальних перевірок з питань правомірності заявленого до відшкодування ПДВ за вказані періоди.
Так, внаслідок проведеної 1-им відповідачем документальної перевірки позивача з питань правомірності відшкодування ПДВ за період вересень, жовтень, грудень 2004 р. був складений акт № 535/23-216-32870293 від 04.05.2005 р., за висновками якого позивач неправомірно заявив до відшкодування суми ПДВ у розмірі: за вересень 2004 р. -39 981,00 грн., за жовтень 2004 р. - 4 167,00 грн., за грудень 2004 р. -10 867,00 грн. Повідомленням-рішенням № 000032340/0 від 06.05.2005 р. загальна сума ПДВ в розмірі 55 044,00 грн. була знята з картки особового рахунку позивача. Решта заявленої до відшкодування суми була підтверджена посадовими особами 1-го відповідача.
1-им відповідачем була проведена документальна перевірка позивача з питань правомірності відшкодування ПДВ за березень 2005 р. та додаткова документальна перевірка за цей же період, складені акти № 630/23-216 від 01.06.2005 р. та № 873/23-216-32870293 від 26.07.2005 р. На підставі вказаних актів 1-им відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 00000062340/1/1 від 26.07.2005 р., яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ на 41 666,67 грн. Решта суми ПДВ, заявленої до відшкодування була підтверджена.
Згідно акту планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 29.03.2004 р. по 31.03.2005 р. № 902/32870293/23-162 від 29.07.2005 р. 1-им відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002722310/0 від 01.08.2005 р. про зменшення виявленого завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 15 503,00 грн. Правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ в іншій частині за вказаний період була підтверджена.
Виїзною позаплановою перевіркою позивача за травень 2005 р. за наслідками якої було складено довідку № 4/23-516-32870293 від 10.10.2005 р. , повністю підтверджено правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ з бюджету за вказаний період.
Таким чином, за період дії Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції до 31.03.2005 р. було підтверджено належну до відшкодування суму ПДВ в розмірі 698 892,33 грн.
Сторонами не заперечується, що із вказаної суми позивачу відшкодовано 298 510,00 грн.
Залишок невідшкодованої суми становить 400 382,33 грн., проте позивач наполягає на стягненні за цей період 398 106,33 грн., що судова колегія приймає до уваги.
В зв'язку зі зміною законодавства по порядку відшкодування ПДВ з 01.06.2005 р. позивачем за період червень-жовтень 2005 р. були подані податкові декларації за новою формою, в яких загальна сума бюджетного відшкодування, розрахована за правилами п.п. 7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діє на теперішній час), склала 178 874,81 грн.
Згідно наданого на вимогу суду першої інстанції акту звірки від 29.03.2006 р. 1-им відповідачем підтверджено наявність податкового кредиту з ПДВ із заявленої до відшкодування суми ПДВ в загальному розмірі 575 010,36 грн., в т.ч. 176 904,03 грн. за період червень-жовтень 2005 р.
Судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.
Судова колегія зазначає, що відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
1-й відповідач не надав у судовому засіданні доказів щодо обґрунтування підстав про неправомірність заявленого до відшкодування ПДВ.
Послання 1-го відповідача не несплату до бюджету сум ПДВ постачальниками позивача або навіть їх контрагентами до уваги не можу бути прийнято, оскільки відповідальність за утримання та внесення до державного бюджету сум ПДВ покладається законом на платників податку - постачальників товарів (робіт, послуг), покладення відповідальності на позивача за дії (бездіяльність) інших осіб (постачальників товарів (робіт, послуг) суперечить загальним принципам права -настання юридичної відповідальності тільки за умови винних дій (бездіяльності).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суми ПДВ за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, і в зв'язку з цим, підстави для невідшкодування сум ПДВ за відповідні періоди відсутні.
Крім того, позбавляючи позивача права на отримання бюджетного відшкодування, 1-й відповідач діяв з порушенням принципу правової визначеності, оскільки позивач, виконавши всі передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» вимоги щодо формування податкових податкового кредиту, за умови відсутності законодавчо покладеного на позивача обов'язку здійснювати перевірку своїх контрагентів з питань сплати ними податку до бюджету, вправі був розраховувати на настання передбачених цим Законом наслідків, а саме відшкодування надмірно сплачених сум ПДВ за висновком 1-го відповідача.
Погоджується судова колегія і з висновком господарського суду щодо відмови в позові в сумі 33 862,00 грн. із заявлених до відшкодування ПДВ запер од квітень-серпень 2004 р., оскільки напрямок відшкодування цієї суми за вказаний період позивачем був визначений самостійно при поданні податкових декларацій як зарахування в рахунок платежів з ПДВ наступних періодів.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана 1-им відповідачем постанова господарського суду Харківської області прийняте у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки відповідають обставинам справи, а тому постанова господарського суду Харківської області від 17.04.2006 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга 1-го відповідача без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206, 209, 211, 212 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду одноголосно
Ухвалила:
Апеляційну скаргу 1-го відповідача -Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-42/510-05 від 17.04.2006 р. залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-42/510-05 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
Суддя Т.В.Гончар
Суддя Л.П.Горбачова.