Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-11/53-06 Суддя -Черленяк М.І.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Погребняк В.Я.
04 серпня 2006 року м. Харків
Колегія суддів у складі: головуючого судді Погребняка В.Я.
судді Гончар Т.В.
судді Істоміної О.А.
при секретарі Андросовій О.В.
За участю представників сторін:
Позивача: Мацокіна В.В., ліквідатор, ліцензія серія АБ № 116297 від 03.02.2005 р., Криса О.В., довіреність № б/н від 27.02.3006 р.,
Відповідача: Гавриленко Т.С., довіреність № 1571 від 30.05.2006 р.,
3-ї особи на боці відповідача: не з'явився, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1805 Х/2 від 17.05.2006 р.) Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, м. Ізюм Харківської області на постанову господарського суду Харківської області у справі № АС-11/53-06 від 03.04.2006 р.
за позовом Житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Ізюм Харківської області,
до Виконавчий комітет Ізюмської міської ради,
3-особа на боці відповідача: Ізюмська міська рада,
про спонукання внести зміни до свідоцтв про право власності, -
Встановила:
13.02.2006 р. (вх. № 1681/4-11) позивач - Житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство м. Ізюм (надалі ЖРЕП) в особі ліквідатора Мацокіна В.В. - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Виконавчого комітету Ізюмської міської ради (надалі Відповідач), 3-я особа на боці відповідача -Ізюмська міська рада - та просив внести зміни до свідоцтв про право власності, та зобов'язати відповідача передати ЖРЕП оригінали свідоцтв з внесеними відповідними змінами.
Заявою від 16.03.2006 р. (вх. № 8118) позивач змінив позовні вимоги та просив зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким внести зміни до рішень № 0463 від 11.05.2000 р., № 0165 від 16.02.2000 р., №0889 від 19.07.2000 р. та зобов'язати відповідача видати Ізюмському ЖРЕП свідоцтва про право власності з зазначенням того, що дані будівлі і споруди закріплені за Ізюмським ЖРЄП на праві повного господарського відання, зобов'язати відповідача прийняти рішення про оформлення права власності за Ізюмською міською радою на автогаражі та допоміжні приміщення автогосподарства по пр-ту Леніна, 71 в м. Ізюм з зазначенням, що вказані нежитлові будівлі закріплені за Ізюмським ЖРЕП на праві повного господарського відання, та видати свідоцтво про право власності з зазначенням про це.
Постановою господарського суду Харківської області від 03.04.2006 р. (суддя Черленяк М.І.) позов задоволено. Зобов'язано відповідача прийняти рішення, яким внести зміни до рішення № 0463 від 11.05.2000 р. та визначити, що «адміністративна будівля та споруди», що розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул.. Маршала Жукова, буд 2-«А»закріплені за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання. Зобов'язано відповідача прийняти рішення, яким внести зміни до рішення № 0165 від 16.02.2000 р. та визначити, що нежитлова будівля, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, буд 73, закріплена за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання. Зобов'язано відповідача прийняти рішення, яким внести зміни до рішення № 0889 від 19.07.2000 р. та визначити, що вбудоване приміщення «абонентський відділі Ізюмського ЖРЕП», що розташоване за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Пушкінська, буд 2, закріплене за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання. Зобов'язано відповідача видати Ізюмському житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству свідоцтво про право власності на «адміністративну будівлю та споруди», що розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Маршала Жукова, буд 2-«А»з зазначенням, що дані будівлі і споруди закріплені за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання. Зобов'язано відповідача видати Ізюмському житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пр. Леніна, буд. 73 з зазначенням, що дана будівля закріплена за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання. Зобов'язано відповідача видати Ізюмському житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству свідоцтво про право власності на вбудоване приміщення «абонентський відділ Ізюмського ЖРЕП», що розташоване за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Пушкінська, буд. 2, з зазначенням, що дане приміщення закріплене за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання. Зобов'язано відповідача прийняти рішення про оформлення права власності за Ізюмською міською радою на автогаражі та допоміжні приміщення автогосподарств, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пр-т Леніна, буд. 17-«А», з зазначенням, що вказані нежитлові будівлі закріплені за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання та видати позивачу свідоцтво про право власності на автогаражі та допоміжні приміщення автогосподарства, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пр-т Леніна, буд. 17-«А»з зазначенням, що вказані нежитлові будівлі закріплені за Ізюмським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством на праві повного господарського відання. Стягнуто з відповідача на користь Ізюмського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита. Постанову обґрунтовано тим, що спірні будівлі і споруди знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Ізюм та закріплені за позивачем на праві повного господарського відання. Згідно ст.136 Господарського Кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. При таких обставинах відсутність інформації в рішеннях відповідача про оформлення права власності та у свідоцтвах про право власності відносно того, що спірне майно належить позивачеві на праві повного господарського відання, обмежує права позивача у здійсненні прав, наданих ст.136 ГК України та ст.37 Закону України «Про власність». Посилання відповідача про те, що чинним законодавством не передбачена необхідність закріплення у свідоцтвах про право власності інформації про знаходження майна у повному господарську віданні, є безпідставним, оскільки відсутня і пряма заборона на це. Крім того, Державний реєстр прав власності на нерухоме майно, який формується у тому числі і на підставі свідоцтв про право власності, повинен містити повну інформацію як про власника майна, так і про особу, які це майно належить на іншому речовому праві (праві повного господарського відання).
Відповідач -Виконавчий комітет Ізюмської міської ради -з постановою господарського суду Харківської області від 03.04.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену вище постанову та ухвалити нове рішення, котрим у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Так, відповідач вказує, що суд необґрунтовано дійшов висновку про наявність перешкод та існування обмежень у здійсненні позивачем права повного господарського відання. Органи місцевого самоврядування , їх посадові особи відповідно до приписів ст.19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач також зазначає, що позивачем пропущений річний строк позовної давності, який, на думку відповідача,, повинен обчислюватися від 24.12.2004 р., коли ухвалою господарського суду був затверджений реєстр вимог кредиторів.
Позивач -Ізюмський ЖРЕП -у запереченнях на апеляційну скаргу з заявленими апеляційними вимогами не погоджується і просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, постанову господарського суду Харківської області від 03.04.2006 р. залишити без змін. Позивач зазначає, що спірні об'єкти нерухомості відповідно до ст.26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» включені до ліквідаційної маси. Правовстановлюючими документами на нерухоме майно в даному випадку є свідоцтва про право власності. В зазначених свідоцтвах про право власності на об'єкти нерухомості та рішеннях про присвоєння права власності відсутня вказівка чи посилання про статус перебування майна у позивача на праві повного господарського відання, незважаючи на те, що Позивач відповідно до п.2 розділу 4 Статуту наділений таким правом. За таких обставин склалася ситуація, при якій позивач наділений правом повного господарського відання щодо переданого йому при створенні майна, проте не в змозі реалізувати це прав, оскільки існують непереборні перешкоди для реалізації прав позивача, оскільки положення Статуту і свідоцтва про право власності, як і рішення про присвоєння права власності, не пов'язані між собою та суперечать одне одному. Щодо застосування строку позовної давності, позивач вважає, що відповідач суб'єктивно трактує момент, коли арбітражному керуючому стало відомо або повинно бути відомо, що права і інтереси підприємства, на якому він проводить ліквідаційні заходи, порушено. Крім того, заяву про застосування строку позовної давності зроблено в ході апеляційного оскарження, що суперечить вимогам ст. 100 КАС України.
3-я особа на боці відповідача -Ізюмська міська рада - заперечень на апеляційну скаргу не надала, в судові засідання 10.07.2006 р., 31.07.2006 р., 04.08.2006 р. свого представника не направила. Судова колегія вважає за можливе розгляд справи здійснити у відсутність представника 3-ї особи на боці відповідача за наявними в справі матеріалами.
В судових засіданнях 10.07.2006 р. та 31.07.2006 р. оголошувалася перерва та було запропоновано сторонам надати додаткові документи, що мають значення для розгляду справи.
Позивач надав письмові докази, пояснення по справі, пояснення по суті справи.
Відповідач також надав письмові докази.
Для апеляційного розгляду даної справи розпорядженням 1-го заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2006 р. відповідно до ст. 29 Закону України «Про судоустрій України», ст.190 КАС України було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя гончар Т.В., суддя Істоміна О.А.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, постанова господарського суду Харківської області від 03.04.2006 р. по справі № АС-11/53-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Позивач -Ізюмське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство -відповідно до п.1 розділу І свого Статуту, зареєстрованого в новій редакції розпорядженням виконавчого комітету Ізюмської міської ради народних депутатів № 502 від 14.07.1997 р., є комунальною власністю Ізюмської міської ради, місцезнаходження: м. Ізюм, вул. Маршала Жукова 2-«А». Підприємство веде самостійний баланс і є юридичною особою, про що видано відповідне свідоцтво серія А00 № 700912. Згідно довідки № 7633 від 31.08.2004 р. Головного управління статистики у Харківській області Ізюмське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство включено до ЄДРПОУ з ознаками юридичної особи.
Згідно розділу ІІ Статуту, ЖРЕП є самостійним господарюючим суб'єктом, який здійснює свою діяльність з метою отримання відповідного прибутку, тобто в контексті діючих на той час Законів України «Про підприємства в Україні»і «Про підприємництво»позивач створений як суб'єкт підприємницької діяльності.
П.1 розділу ІV Статуту передбачає, що майно підприємства складають основні фонди і оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких виражена в самостійному балансі підприємства.
П.2 розділу ІV Статуту - все майно підприємство є державною і комунальною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.
П.3 розділу ІV Статуту -здійснюючи право повного господарського відання, ЖРЕП володіє, користується і розпоряджається вказаним майном на свій розсуд, здійснюючи по відношенню до нього будь-які дії, які не суперечать Статуту та діючому законодавству.
Розділ VІ Статуту -ліквідація і реорганізація підприємства проводиться по рішенню власника , а також за рішенням судових органів у випадках, передбачених законодавством.
Зазначені вище положення Статуту позивача повністю відповідають нормам Закону України «Про підприємства в Україні», що діяв на час створення позивача.
Так, відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, в Україні можуть діяти комунальні підприємства, засновані на власності відповідної територіальної громади.
Згідно ч.2 ст. 10 цього ж Закону майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління.
Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняю щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.
З 01.01.20904 р. ці правовідносини регулює Господарський Кодекс України.
Існування підприємств комунальної форми власності передбачено ст..63 ГК України.
Згідно ст. 133 ГК України основу правового режиму суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права -право господарського відання, право оперативного управління, а також право оперативного використання майна.
Згідно ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Матеріалами справи (рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради, постанова господарського суду Харківської області від 11.05.2005 р. по справі № 11/438-05, акти інвентаризації) підтверджується, що перелічені вище споруди, будівлі, вбудовані приміщення були при створенні позивача (і в подальшому) передані останньому для ведення господарської діяльності на праві повного господарського відання.
Ця обставина не заперечується і відповідачем.
З матеріалів справи вбачається, що відносно позивача ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2004 р. порушено провадження у справі № Б-48/89-04 про банкрутство за заявою Ізюмської ОДПІ.
Постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2005 р. по справі № Б-48/89-04 Ізюмське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Мацокіна В.В., ліцензія серія АА № 249724 від 19.10.2001 р., нова ліцензія серія АБ № 116297 від 03.02.2005 р.
З дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припинена. Припинено повноваження органів управління банкрутом та повноваження власників майна.
Зобов'язано ліквідатора виконати всі дії, передбачені ст. 25-34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», і надавати комітету кредиторів і суду щомісячно звіт про хід виконання ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.
Зобов'язано ліквідатора в строк до 17 січня 2006 р. провести ліквідаційну процедуру і надати суду звіт про виконану роботу, всі докази що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, і зокрема, договори купівлі-продажу майна банкрута.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2006 р. по справі № Б-48/89-04 строк ліквідаційної процедури продовжено до 17.07.2006 р.
Судова колегія наголошує на тому, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є спеціальним Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури.
Згідно ст.4 цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності боржника), ліквідація банкрута.
Метою процедури ліквідації є погашення зобов'язань підприємства-банкрута перед кредиторами, в т.ч. кредиторами з заробітної плати, а також зобов'язань перед бюджетом по податках, зборах (обов'язкових платежах), а в разі неможливості повного задоволення цих вимог - справедливий розподіл між кредиторами коштів, виручених від продажу майна боржника в порядку і черговості, встановлених Законом.
Згідно ст. 26 зазначеного Закону, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в т.ч. гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.
Аналогічну норму містить ст. 213 ГК України, відповідно до якої з метою врегулювання заборгованості неплатоспроможного боржника у процедурах банкрутства, використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових (у т.ч. на праві господарського відання) та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.
З наведеного вище вбачається, що майно, яке належить підприємству на праві повного господарського відання в разі банкрутства та застосування до цього підприємства судової процедури ліквідації - безумовно включається до ліквідаційної маси банкрута та використовується для задоволення вимог кредиторів.
З матеріалів справи та наданих додатково позивачем на пропозицію судової колегії документів вбачається, що ліквідатором на виконання ч.1 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» здійснено інвентаризацію та оцінку майна боржника згідно з законодавством та розпорядженням від 29.03.2005 р. № 05 затверджено результати інвентаризації.
Згідно інвентаризаційного опису основних засобів № 13 станом на 20.02.2005 р. на балансі підприємства обліковувалися споруди і будівлі, а також вбудовані приміщення, які є предметом розгляду по даній справі.
За даними інвентаризації (за даними бухгалтерського обліку) було виявлено: будівель та споруд -(спірне майно) -на суму 195 298,35 грн.; автомобілів та механізмів на суму 35 203,78 грн.; устаткування на суму 11 777,44 грн.; інші основні засоби на суму 8 873,69 грн.; малоцінні матеріали на суму 32 555,70 грн.; матеріали на суму 32 750,11 грн.
За час проведення ліквідаційних реалізовано майна банкрута на суму 86 999,57 грн., за рахунок чого погашено заборгованість перед кредиторами 1-ї черги та частково заборгованість по заробітній платі в розмірі 24 958,13 грн.
За час проведення ліквідаційних заходів розпорядженнями ліквідатора № 37 від 27.02.2006 р. та № 51 від 20.05.2006 р. та № 61 від 31.07.2006 р. було проведено тричі зниження вартості майна (крім спірних будівель і споруд, вбудованих приміщень) кожного разу на 20 %. Вартість цього майна станом на 31.07.2006 р. склала 31 695,54 грн.
Судова колегія вважає, що саме з моменту затвердження результатів інвентаризації майна банкрута є підстави стверджувати про початок перебігу передбаченого ст. 99 КАС України строку позовної давності, оскільки ліквідатор до цього часу не може знати, які саме з майнових активів підприємства, що перебувають на його балансі та значаться за даними бухгалтерського обліку є фактично в наявності, а отже які заходи слід вжити для захисту чи повернення майна банкрута.
Відтак, посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності не підтверджуються матеріалами справи.
Крім того, з наданого реєстру вимог кредиторів вбачається, що загальна сума визнаних позивачем та затверджених судом вимог кредиторів складає 1 810 434,84 грн. основної заборгованості, 692 245,61 грн. штрафних санкцій, 66 866,44 грн. вимог по оплаті праці та прирівняних вимог.
В ході проведення ліквідаційних заходів заборгованість позивача зменшилася і станом на 04.08.2006 р. складала по заробітній платі 35 343,70 грн., перед іншими кредиторами 2 303 280,42 грн., в т.ч. по податкам, зборам (обов'язковим платежам) 1 076 551,39 грн. основного боргу.
Ліквідатор Ізюмського ЖРЕП в судовому засіданні пояснив, що заходи щодо оцінки і продажу нерухомого майна, яке належить банкруту на праві повного господарського відання не здійснювалися у зв*язку з невизначеністю правового статусу цього майна.
З наведеного вище вбачається, що оціночна вартість майна банкрута, (крім спірних об'єктів нерухомості), недостатня навіть для того, щоб погасити вимоги кредиторів по заробітній платі та витрати на проведення ліквідаційної процедури.
Таким чином, погашення вимог кредиторів і відновлення їх прав, в т.ч. вимог кредиторів по заробітній платі, можливо тільки за рахунок коштів, виручених внаслідок продажу майна банкрута, яке належить останньому на праві повного господарського відання.
Враховуючи приписи ч.2 ст.7 Закону України «Про власність», ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 133, 136, 213 ГК України, судова колегія приходить до висновку про наявність у позивача права на здійснення реалізації майна банкрута, яке належить останньому на праві повного господарського відання, з метою якнайшвидшого погашення вимог кредиторів, а відтак і до висновку про наявність у позивача матеріально-правового інтересу щодо подання позову, направленого на усунення будь-яких перешкод в цьому, а враховуючи особливості процедури банкрутства та правового статусу банкрута - в т.ч. вимагати усунення перешкод і від власника майна.
Щодо порядку і способу захисту прав і інтересів позивача, судова колегія вважає за необхідне наголосити на такому.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, праві та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Відповідно до ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності
А згідно ч.3 ст.105 КАС України адміністративний позов може містити зокрема, вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Судова колегія, аналізуючи норми КАС України, приходить до висновку, що:
по-перше, дія норм КАС України щодо захисту прав і інтересів юридичних осіб не може бути направлена виключно на усунення наслідків тих порушень з боку владних органів, які вже відбулися, а тому твердження відповідача про необхідність звернення позивача до владних або інших органів (наприклад, БТІ тощо) для встановлення факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу не ґрунтується на принципах КАС України;
по-друге, позивач при зверненні до суду, обрав спосіб захисту свого права, який передбачений ст. 105 КАС України;
по-третє, предмет позову узгоджується з компетенцією відповідача, оскільки згідно п.6.1. Наказу Мін'юсту України від 07.02.2002 № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», зареєстрованого в Мін'юсті України 18.02.2002 за № 157/6445, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності в т.ч. місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у випадках, передбачених цим Положенням.
Враховуючи все вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивач перебуває в процедурі банкрутства на стадії ліквідації, що в свою чергу обумовлює обов'язковий продаж і того майна банкрута, яке знаходиться у нього на праві повного господарського відання з метою погашення вимог кредиторів, в т.ч. і вимог кредиторів по заробітній платі, вимоги яких захищені ст. 43 Конституції України; зважаючи на те, що у відповідних рішеннях, якими майно закріплювалося за позивачем на праві повного господарського відання, про це не вказано, а в одному випадку взагалі відсутнє свідоцтво про право власності, та чинне законодавство не містить прямої заборони щодо відображення в свідоцтвах про право власності інформації про належність суб*єкту господарювання майна на підставі інших речових прав; виходячи з принципу верховенства права згідно ст.8 Конституції України та ст.8 КАС України, та керуючись п.7 ст.9 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що для здійснення всіх заходів в процедурі банкрутства та усунення перешкод щодо реалізації майна та погашення вимог кредиторів в свідоцтвах про право власності, яке перебуває у позивача на праві повного господарського відання, повинна бути вказівка про це.
Оскільки видачі відповідних свідоцтв, так само як внесенню змін до них ,повинно передувати прийняття рішення про оформлення права власності, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана відповідачем постанова господарського суду Харківської області прийняте у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки відповідають обставинам справи, а тому постанова господарського суду Харківської області від 03.04.2006 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206, 209, 211, 212 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду одноголосно
Ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача -Виконавчого комітету Ізюмської міської ради, м. Ізюм Харківської області - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-11/53-06 від 03.04.2006 р. залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-11/53-06 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
Суддя Т.В.Гончар
Суддя О.А.Істоміна