Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-03/558-05 Суддя -Подобайло З.Г.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Погребняк В.Я.
26 липня 2006 року м. Харків
Колегія суддів у складі: головуючого судді Погребняка В.Я.
судді Гончар Т.В.
судді Істоміної О.А.
при секретарі Марченко В.О.
За участю представників сторін:
Позивача: Котляр А.О., довіреність № 165 від 23.02.2006 р., Волошиної Л.І.,
Відповідача: Барабицької Я.М., доручення № 2697/9/10-025 від 17.10.2005 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1657 Х/2 від 10.05.2006 р.) державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування», м. Харків та апеляційну скаргу (вх. № 1658 Х/2 від 10.05.2006 р.) Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області у справі № АС-03/558-05 від 27.03.2006 р.
за позовом Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування», м. Харків
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, -
Встановила:
05.12.2005 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача та просив визнати необґрунтованими висновки суб'єкта владних повноважень -ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, викладені в акті документальної перевірки № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»(код 14309764) за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005 р.»та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2005 р.:
№ 000162310/3 - № 22667/7/25-0115,
№ 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115, № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 (вказано двічі),
№ 0000392350/3 - № 22667/7/25-0115,
№ 0000172350/3 - № 22667/7/25-0115,
№ 0000382350/3 - № 22667/7/25-0115,
№ 0002562310/3 - № 22667/7/25-0115.
Постановою господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. (головуючий суддя Подобайло З.Г., суддя Григоров А.М., суддя Мінаєва О.М.) позов задоволено частково.
Скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.11.2005 р.:
№ 000162310/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 19 075,00 грн. -основний платіж;
№ 0002562310/3 - № 22667/7/25-011511 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 6 172,50 грн. -штрафні санкції;
№ 0000392350/3 - № 22667/7/25-0115 яким застосовані штрафні санкції по ПДВ у розмірі 660 343,50 грн.;
№ 0000172350/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 697 084,00 грн. в частині застосування штрафу у розмірі 348 547,00 грн.;
№ 0000382350/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 348 547,00 грн. у вигляді штрафної санкції;
№ 0000172350/3 - № 22667/7/25-0115 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ в частині застосування штрафу у розмірі 348 547,00 грн.
У позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. відмовлено.
В частині вимог про визнання необґрунтованими висновків суб'єкта владних повноважень - ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, викладених в акті документальної перевірки № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»(код 14309764) за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005 р.», провадження у справі закрито.
Постанову в частині задоволення позовних вимог обґрунтовано тим, що станом на 01.04.2001 р. збір до Державного інноваційного фонду згідно п.18 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»відносився до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), а тому він не є ані кредиторської заборгованістю, ані сумою безповоротної фінансової допомоги, ані вартістю товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податків у звітному періоді, ані заборгованістю платника податків перед іншою юридичною чи фізичною особою, а є податковим боргом, який не визнаний безнадійним і не списаний ДПІ. В період з 23.12.2002 р. по 09.12.2004 р. по відношенню до позивача застосовувалися процедури банкрутства та діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів. Оскільки з моменту порушення судом провадження по справи про банкрутство сплата податкових зобов'язань платника податків проходить не згідно Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а в порядку законодавства про банкрутство, то і неможливо застосування санкцій по вищевказаному Закону.
Постанова господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. мотивована тим, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»право на відшкодування податку виникає лише при надмірній фактичні сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару. П.4.8 ст.4 даного Закону передбачено, що векселі, отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яким такі векселі використовуються. При встановленні факту розрахунків по придбаним товарам шляхом видачі або передачі векселя в силу п.4.8. ст.4 Закону України «Про ПДВ», виникнення у позивача права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість знаходиться у прямій залежності від факту оплати векселя. Оскільки матеріали справи не містять інформації про оплату використаних позивачем для розрахунків векселів, то висновки акту перевірки з цього питання є правомірними.
В частині закриття провадження у справі щодо вимог про визнання необґрунтованими висновків суб'єкта владних повноважень, викладених в акті документальної перевірки № 212-232/14099764 від 20.05.2005 р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»(код 14309764) за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005 р.», суд послався на ст.17, ч.1 ст.157 КАС України.
Позивач -Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування»-з постановою господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену вище постанову в частині відмови позивачу в задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в цій частині задовольнити, скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. та також скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 000182350/4 від 14.04.2006 р. В іншій частині постанову від 27.03.2006 р. залишити без змін. Позивач посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині, що оскаржується.
Відповідач -ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова -з постановою господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. також не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідач зазначає, що господарським судом при винесенні постанови були порушені норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.129 Конституції України, п.1.31 та п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4, п.п. 7.6.2. п.7.6. ст.7, п.п. 12.3.1. п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.«б»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст.4, п.п. 17.1.3 п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»та проігноровані роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у п.1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 «Про судове рішення».
Позивач і відповідач надали заперечення на апеляційні скарги, де просили апеляційну скаргу відповідно відповідача і позивача залишити без задоволення.
Для розгляду даних апеляційних скарг розпорядженнями голови Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. відповідно до ст. 29 Закону України «Про судоустрій України», ст.190 КАС України, було сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Істоміна О.А.
В судовому засіданні 03.07.2006 р. було оголошено перерву до 14 години 30 хвилин 17.07.2006 р. та витребувані у сторін додаткові пояснення, що мають значення для розгляду справи.
В судовому засіданні 17.07.2006 р. оголошено перерву до 10 години 26.07.2006 р. з метою надання сторонам можливості підготуватися до судових дебатів.
В судовому засіданні 17.07.2006 р. представник позивача уточнив вимоги апеляційної скарги і від вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 000182350/4 від 14.04.2006 р. відмовився.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. по справі № АС-03/558-05 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позові про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. та з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову; в іншій частині постанова господарського суду підлягає залишенню без змін. Апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є Державним підприємством, яке засновано на державному майні і підпорядковане Державному комітету промислової політики України (на час затвердження Статуту), зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради, про видано відповідне свідоцтво; згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області № 1270 від 08.02.2005 р. включено до ЄДРПОУ з ознаками юридичної особи.
Матеріали справи свідчать, що в період з 14.04.2005 р. по 05.05.2005 р. посадовими особами відповідача у позивача було проведено перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005 р.
За результатами перевірки складено акт № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р., висновки якого свідчать про порушення позивачем, зокрема, п.п. 4.1.5. п.4.1. ст.4, п.п. 12.3.1. п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємство завищило суму балансових збитків, які не компенсовані прибутками до 01.01.2003 р. за рахунок кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності на суму 76,3 тис. грн.; а також п.4.8. ст..4, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додатну вартість», внаслідок чого зменшено від'ємне значення по ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. та донараховано ПДВ у сумі 697 094,00 грн.
Суть порушення, на думку перевіряючих, полягала в тому, що:
по першому епізоду -у підприємства станом на 01.04.2004 р. малася кредиторська заборгованість по рахунку № 6421 «інноваційний фонд»у сумі 76 352,60 грн., по якій минув строк позовної давності, та яка згідно п.1.25 (абз 2), пп. 4.1.6. п.4.1. ст..4, п.п. 12.3.1. п.12.3. ст..12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безнадійною кредиторською заборгованістю по зобов'язанням, по якій минув строк позовної давності, відтак сума балансових збитків, які не компенсовані прибутками, зменшена на суму такої кредиторської заборгованості (стор.19 акту перевірки № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р.);
по другому епізоду -перевіркою встановлено, що згідно податкових декларацій з ПДВ, наданих до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, податковий кредит по ПДВ складається з придбання з ПДВ на митній території України товарів, послуг, вартість яких включається до складу валових витрат виробництва. Позивач в періоді, що перевірявся, нараховував податковий кредит по першій події, що настала раніше -або отримання товарів, послуг, або при перерахуванні грошових коштів за товари, послуги на рахунок постачальників. За даними позивача суми податкового кредиту за період, що перевірявся, склала 5 212 740 грн., за даними перевірки 3 194 959 грн.
Як зазначено в акті перевірки № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р., в червні 2004 р. позивач отримав від ПП «А.Г.О.Р.А.», ПП Квест»та від ПП «Вішера»основні засоби, які по даним бухгалтерського обліку оприбутковані на рахунку № 10 «Основні засоби».
Розрахунки проведені векселями:
-простий вексель № 80351931215427 від 27.06.2002 р., номінальна вартість 20 000 000,00 грн., емітентом якого є ВАТ «Будгідропривод», цей вексель був переданий ПП «А.Г.О.Р.А.»за номіналом 11 274 790,80 грн., тобто у підприємства виник негативний дисконт у розмірі 8 725 209,20 грн.;
-простий вексель № 80351931215436 від 29.01.2003 р., номінальна вартість 20 500 000,00 грн., емітентом якого є ТОВ «Машгідропривод», цей вексель був переданий ПП «Вішера», договірна вартість 20 051 469,70 грн., тобто у підприємства виник негативний дисконт у розмірі 448 535,30 грн.. По договору переводу боргу між ПП «Вішера»та ПП «Квест»передана заборгованість ПП «Квест»у сумі 9 115,8 тис. грн. в рахунок розрахунків векселем.
Оскільки розрахунки проводилися векселями і не було реальної сплати грошовими коштами, то задекларована в податковій декларації з ПДВ за червень 2004 р. до відшкодування з бюджету сума 1 320 687 грн. підлягає зменшенню в повному обсязі, а сплаті до бюджету за червень 2004 р. належить ПДВ в розмірі 697 094 грн.
Внаслідок неправомірного, на думку відповідача, віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту червня 2004 р. податковий кредит цього податкового періоду позивачем було завищено, внаслідок чого було занижено належну до сплати суму ПДВ в загальному розмірі 697 094 грн.
Як зазначено в акті перевірки, на дату закінчення перевірки позивач скористався заявленим від'ємним значенням у повному обсязі.
За результатами перевірки відповідач прийняв та направив позивачу:
податкове повідомлення-рішення від 25.05.2005 р. № 0001612310/0, яким визначив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 700,00 грн. основний платіж:
податкове повідомлення-рішення від 25.05.2005 р. № 0000172350/0, яким визначив суму податкового зобов'язання по ПДВ, належну до сплати в розмірі 697 084,00 грн. основний платіж;
податкове повідомлення-рішення від 25.05.2005 р. № 0000182350/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивач в рамках апеляційного узгодження сум податкового зобов'язання, відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», направив первинну і повторні скарги до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, ДПА в Харківській області, ДПА України.
Остаточно на підставі акту перевірки та з урахуванням рішень ДПА у Харківській області та ДПА України відповідач прийняв та направив позивачу:
a. податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0001612310/3 - № 22667/7/25-0115, яким з посиланням на п.п.«б»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст..4, п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п.5.9. ст. 5, п.п. 7.6.1 п.7.6 ст.7, п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначив позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 19 075,00 грн. -основний платіж;
b. податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115, яким з посиланням на п.п.«б»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п.1.8. ст..1, п.4.8. ст. 4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»зменшив суму бюджетного відшкодування по ПДВ за червень 2004 р. в сумі 1 320 687 грн.;
c. податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 000 392350/3 - № 22667/7/25-0115, яким з посиланням на п.п.«б»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п.1.8. ст..1, п.4.8. ст. 4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 660 343,5 грн. штрафної санкції;
d. податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000172350/3 - № 22667/7/25-0115, яким з посиланням на п.п.«б»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст..4, п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п.1.8. ст..1, п.4.8. ст. 4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 697 094,0 грн. штрафної санкції;
e. податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000382350/3 - № 22667/7/25-0115, яким з посиланням на п.п.«б»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст..4, п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п.1.8. ст..1, п.4.8. ст. 4, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про ПДВ»визначив позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 348 547,0 грн. штрафної санкції;
f. податкове повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0002562310/3 - № 22667/7/25-0115, яким з посиланням на п.п.«б»п.п. 4.2.2. п.4.2. ст..4, п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», п.5.9. ст. 5, п.п. 7.6.1 п.7.6 ст.7, п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначив позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 6 172,50 грн. штрафної санкції.
Вказані податкові повідомлення-рішення і є предметом оскарження по даній справі.
Судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони, зокрема:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вже зазначалося, позивач є 100% державним підприємством.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2002 р. -справа № Б-19/226-02 -порушено провадження по справі про банкрутство Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування». З моменту прийняття ухвали про порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, під якого, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2004 р. по справі № Б-19/226-02 затверджено надану мирову угоду від 25.10.2004 р., укладену між кредиторами Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»в особі голови комітету кредиторів Салигіним О.С., а від імені боржника -керуючим санацією Котляр А.О. Провадження у справі про банкрутство припинено.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ч.1 ст.11 цього ж Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно ч.4 ст.12 цього ж Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин та час проведення перевірки) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
В преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»вказано, що цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом».
Аналізуючи в сукупності норми ст.1, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом», можна зробити висновок про те, що строк дії мораторію означає певний проміжок часу, протягом якого не нараховуються, зокрема санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію і ніяк не пов'язаний безпосередньо з суттю мораторію. (Постанова Верховного Суду України від 28.09.2004 р.)
Відтак, не можна визнати правомірним застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за порушення, вчинені під час дії мораторію, незалежно від того, прийнято рішення про застосування таких санкцій під час дії мораторію, чи після закінчення його дії.
Зважаючи на все вищевикладене, судова колегія вважає, що висновок господарського суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень, якими до позивача застосовані штрафні санкції, є вірним.
Погоджується судова колегія і з висновками господарського суду Харківської області щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2005 р. № 0001612310/3 - № 22667/7/25-0115, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 19 075,00 грн. основного платежу та № 0002562310/3 - № 22667/7/25-0115, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 6 172,50 грн. штрафної санкції, оскільки, як вірно встановлено судом, станом на 01.04.2001 р. збір до Державного інноваційного фонду відносився до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), і не є ні кредиторською заборгованістю, ні безповоротною фінансовою допомогою, ні вартістю товарів (робіт), на заборгованістю платника податків перед іншою юридичною чи фізичною особою. Цей борг у встановленому порядку не визнаний безнадійним і не списаний.
Щодо закриття провадження у справі в частині вимог про визнання необґрунтованими висновків суб'єкта владних повноважень -ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, викладених в акті документальної перевірки № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»(код 14309764) за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005 р.», судова колегія зазначає наступне.
Згідно ч.1 п.6 Перехідних і прикінцевих положень КАС України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до ГПК України 1991 р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України.
Компетенція адміністративних судів згідно з ч.1 ст.17 КАС України поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Ст.105 КАС України передбачає, що адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень, зобов'язання прийняти рішення або вчинити певні дії, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, стягнення шкоди, виконання зупиненої чи не вчиненої дії, встановлення наявності чи відсутності компетенції.
Позовна заява може містити, крім визначених, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Проте, в будь-якому випадку ці вимоги повинні узгоджуватися з передбаченими законодавством способами захисту порушеного права.
Такий спосіб захисту свого порушеного права як пред'явлення вимоги позивача про визнання необґрунтованими висновків суб'єкта владних повноважень -ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, викладених в акті документальної перевірки № 212-232/14309764 від 20.05.2005 р. «Про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»(код 14309764) за період з 01.04.2004 р. по 01.01.2005 р.», не передбачений ні ст.12 ГПК України, ні ст.ст.17,105 КАС України, ні жодним нормативно-правовим актом з питань оподаткування, а тому господарським судом вірно, з посиланням на п.1 ч.1 ст.157 КАС України, провадження у справі в цій частині закрито.
Разом з тим, судова колегія, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн. підлягає задоволенню, а постанова господарського суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вже зазначалося, згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, матеріали справи свідчать, що 14.06.2004 р. між ПП «Квест» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір № 72, відповідно до якого Покупець придбав товар на суму 6 329 832,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 054 972,00 грн. По факту поставки товару в підтвердження його отримання Продавець видав покупцю накладну та податкову накладну № 16/06-04 від 16.06.2005 р. на суму 6 329 832,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 054 972,00 грн.
14.06.2004 р. між ПП «Вішера»(Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір № 73-2, згідно умов якого Продавець продав Покупцю товар на суму 10 935 687,70 грн.
02.08.2004 р. між позивачем, ПП «Квест»та ПП «Вішера»укладено договір № 236 про заміну боржника в зобов'язанні, відповідно до умов якого позивач, як первісний боржник за договором № 72 від 14.06.2004 р., перевів борг перед ПП «Квест», а ПП «Вішера»прийняв на себе зобов'язання по оплаті вказаного боргу ПП «Квест». Згідно п.2.1. вказаного договору № 236 від 02.08.2004 р. за переведення боргу первісний боржник за договором № 72 від 14.06.2004 р. -позивач по справі -повинен був сплатити новому боржнику винагороду в розмірі 9 115 782 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості позивача перед ПП «Вішера»по договорам № 236 від 02.08.2004 р. та № 73-2 від 14.06.2004 р. склала 20 051 469,70 грн. Позивач в рахунок своїх зобов'язань перед ПП «Вішера» передав останньому по акту приймання-передачі простий вексель на загальну суму 20 051 464,70 грн. Такий спосіб розрахунків був передбачений п.3.1. договору № 73-2 від 14.06.2004 р. та п. 2.2. договору № 236 від 02.08.2004 р.
14.06.2004 р. між ПП «А.Г.О.Р.А.»(Продавець) та позивачем (Покупець) був укладений договір № 72-1, відповідно до якого Покупець передав Продавцю товар на суму 6 324 417,60 грн., в т.ч. ПДВ 1 054 059,60 грн., що підтверджується накладною, податковою накладною № 22/06-01 від 22.06.2004 р. Згідно умов додаткової угоди № 1 від 28.07.2004 р. сторони погодилися про проведення розрахунків за поставлений товар у грошовій або іншій формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Позивач у рахунок своїх зобов'язань перед ПП «А.Г.О.Р.А.»передав останньому згідно акту приймання-передачі від 28.07.2004 р. простий вексель на загальну суму по договору 11 274 790,80 грн.
Наявність у позивача накладних, податкових накладних по зазначеним вище господарським операціям та правильність ведення книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) відповідачем не заперечується.
Матеріали справи свідчать, що 20.07.2004 р. позивач подав до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за червень 2004 р., в якій було задеклароване податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 697 094,00 грн., податковий кредит в розмірі 2 017 781,00 грн. Внаслідок цього від'ємне значення суми ПДВ за звітний період, що підлягає відшкодуванню з бюджету, склало 1 320 687,00 грн. (рядок 21 декларації). Судова колегія звертає увагу на те, що позивач самостійно визначив спосіб відшкодування після погашення податкових зобов'язань платника податків протягом трьох місяців наступних звітних періодів.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично відшкодування ПДВ з бюджету на розрахунковий рахунок підприємства не відбувалося, сума від'ємного значення з ПДВ була використана в наступних звітних періодах в рахунок зарахування зобов'язань по ПДВ.
Відповідач, стверджуючи про порушення позивачем вимог податкового законодавства, посилається на п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла у спірному періоді), відповідно до якого векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Відповідно до діючого на час перевірки Наказу ДПА України від 16.09.2002 № 429 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, послався також на п.п. «б»п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-IIІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідач, описуючи в акті перевірки (п.п.2.5.2., стор. 21) факти, пов'язані з формуванням позивачем складу податкового кредиту за червень 2004 р., охоплює перевіркою сукупно весь перевіряємий період (9 місяців 2004 р.), встановлює суму податкового кредиту, задекларованого підприємством - 5 212 740 грн., та суму податкового кредиту за результатами перевірки 3 194 959 грн., різниця склала 2 017 781 грн., тобто задекларована сума податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за червень 2004 р.
Досліджуючи обставини, пов'язані з формуванням складу податкових зобов'язань за цей же період, відповідач доходить висновку, що перевіркою правильності визначення податкового зобов'язання по ПДВ за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2004 р. на підприємстві порушень не встановлено.
Відповідачем також встановлено, що позивач не є емітентом переданих ним своїм контрагентам за договорами векселів.
Так, емітентом векселя № 80351931215436 номінальною вартістю 20 500 000,00 грн. є ТОВ «Машгідропривод», дата складання векселя 29.01.2003 р.. дата платежу 29.06.2012 р. Вказаний вексель був отриманий позивачем від ЗАТ «ХЗТУ»згідно акту приймання-передачі від 09.08.2004 р.
Емітентом простого векселю № 80351931215427 номінальною вартістю 20 000 000,00 грн. є ВАТ «Будгідропривод», дата складання векселя 27.06.2002 р., дата платежу 27.06.2007 р. Вказаний вексель також був отриманий позивачем від ЗАТ «ХЗТУ»згідно акту приймання-передачі від 28.07.2004 р.
Таким чином, обидва векселі отримані позивачем від ЗАТ «ХСТУ»в періоді, що перевірявся.
Судова колегія вважає, що відповідач, стверджуючи про порушення позивачем вимог податкового законодавства та приймаючи податкове повідомлення-рішення про встановлене завищення від'ємного значення по ПДВ, повинен був діяти з урахуванням приписів ст..3 КАС України, п.4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. «б»п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і прийняти рішення, яке є обґрунтованим, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Відповідач повинен був детально з'ясувати, по яким господарським операціям позивачем були отримані вказані векселі, чи нараховане по цим господарським зобов'язанням податкове зобов'язання і чи сплачений податок до бюджету, і якщо так, чи не є це завищенням суми податкових зобов'язань платника податків, що відповідач також повинен встановити, і чи можна в такому випадку стверджувати про виявлене у позивача завищення від'ємного значення по ПДВ за перевіряємий період.
Судова колегія погоджується з висновками господарського суду Харківської області щодо системного аналізу п.1.3., 1.8 ст.1, п.п.7.4.1. п.7.4. Ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», але у випадку належного з'ясування контролюючим органом обставин справи за умови дотримання відповідачем приписів вищезазначених нормативно-правових актів висновок акту перевірки з цього питання повинен був містити зауваження, що дане порушення не призвело до заниження чи завищення податкового кредиту чи податкових зобов'язань.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана позивачем і відповідачем постанова господарського суду прийнята з невірним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову. Відповідно, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 71, 195, 196, п.3 ст.198, п.4 ст.202,, ч.2 ст. 205, 207, 209, 211, 212 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду одноголосно,
Постановила:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування», м. Харків задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-03/558-05 від 27.03.2006 р. скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн..
В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 21.11.2005 р. № 0000182350/3 - № 22667/7/25-0115 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2004 р. у розмірі 1 320 687,00 грн.
В іншій частині постанову господарського суду Харківської області від 27.03.2006 р. по справі № АС-03/558-05 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-03/558-05 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
Суддя Т.В.Гончар
Суддя О.А.Істоміна