Україна
Харківський апеляційний господарський суд
10 липня 2006 року Справа № 15/123-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Білоконь Н.Д. ,суддя Фоміна В.О.
При секретарі Криворученко О.І.
За участю представників сторін:
Позивача -не прибув
Відповідача -1) Приходько Д.В., копія постійної довіреності № 7 від 03.04.06р.;
2) не прибув;
1-ї та 2-ї третіх осіб - Ломаки Ю.М., копія постійної довіреності б/н від 13.06.06р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргупершого відповідача вх. № 1476 С/1-13 на рішення господарського суду Сумської області від 05.04.06 по справі № 15/123-06
за позовом Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради, м. Суми,
до 1) ТОВ "Комерційний банк "Володимирський", м. Суми,
2) ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал", м. Київ,
треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - 1) приватне підприємство "Анжеліна-класік", м. Суми, 2) ТОВ "Невада", м. Суми,
про визнання договору недійсним,
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним нотаріально посвідчений договір іпотеки від 29 березня 2005 року , укладений між відповідачами в частині включення до предмету іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 132,3 кв.м , яке знаходиться за адресою : м.Суми, вул.Соборна , 34 ; та нежитлового приміщення загальною площею 202,1 кв.м ( магазин), що знаходиться за адресою : м.Суми , вул.Соборна , 32. Позовні вимоги зокрема мотивовані тим , що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року по справі № 4/355-05 право власності на спірні приміщення визнано за територіальною громадою м. Суми, а тому дані об*єкти нерухомості не можуть бути предметом іпотеки у відповідності зі ст.. 5 Закону україни «Про іпотеку».
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.04.06р. (суддя Резниченко О.Ю.) позов задоволено повністю.
Визнано недійсним нотаріально посвідчений договір іпотеки від 29.03.05р., укладений між відповідачами в частині включення до предмета іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 132,3 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Суми, вул. Соборна, 34, та нежитлового приміщення (магазин) загальною площею 202,1 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Суми, вул. Соборна, 32.
У клопотанні першого відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, приватного нотаріуса Марченко І.В відмовлено.
У клопотанні першого відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено.
У клопотанні другого відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено.
Стягнуто з першого відповідача на користь позивача 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнуто з другого відповідача на користь позивача 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Перший відповідач, ТОВ “Комерційний банк "Володимирський", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Просить рішення суду першої інстанції скасувати. Зокрема, апелянт обгрунтовує свою апеляційну скаргу ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до приписів якої у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва , іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна , навіть у тому випадку , якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Окрім цього , перший відповідач вважає , що судом першої інстанції порушено ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України щодо розподілу судових витрат , оскільки на його думку домінуючий критерій , визначений ст. 49 ГПК України -це покладення витрат на винну сторону , проте як перший відповідач вважає , що спір виник не з його вини.
У судовому засіданні представник першого відповідача підтримав апеляційну скаргу.
Позивач та другий відповідач у судове засідання не прибули .
10.07.2006 року від повноважного представника позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх.№ 4925) , в якому позивач повідомив , що проти апеляційної скарги заперечує , вважає рішення господарського суду Сумської області таким , що прийнято при повному з*ясуванні обставин справи та відповідності нормам матеріального права .Просить апеляційний господарський суд залишити його без змін , а апеляційну скаргу без задоволення. Також у своєму відзиві позивач заявив клопотання про розгляд справи без його присутності. Враховуючи , що сторони не заперечували проти розгляду справи за відсутності позивача , а також враховуючи , що апеляційний господарський суд явку позивача не визнавав обов*язковою , колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача.
Представник третіх осіб проти апеляційної скарги заперечує , вважає рішення господарського суду Сумської області законним , обґрунтованим та просить залишити його без змін , а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги , надавши правову оцінку матеріалам справи в межах статті 101 Господарського процесуального Кодексу України , вислухавши пояснення представників сторін ,судова колегія встановила наступне.
На виконання рішення ХХХІУ сесії ІУ скликання Сумської міської ради від 22 лютого 2006 року № 1645 -МР «Про програму приватизації об*єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми на 2006 рік»до переліку об*єктів , що підлягають приватизації увійшли нежитлові приміщення : загальною площею 132,3 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Суми, вул. Соборна, 34, та загальною площею 202,1 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Суми, вул. Соборна, 32 ( магазин). Зазначеним рішенням на позивача було покладено обов*язок здійснення приватизації вказаних приміщень. Позивачем було встановлено , що на зазначені нежитлові приміщення накладена заборона відчуження при посвідченні спірного договору іпотеки від 29.03.2005 року , укладеного між відповідачами.
Предметом іпотеки у відповідності до ст. 5 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року № 898-ІУ в редакції , що діяла на час укладення договору іпотеки між відповідачами , можуть бути один або декілька об*єктів нерухомого майна за умови , що таке майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання , якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство , установа та організація.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції в договорі іпотеки від 29.03.2005 року зазначено, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі свідоцтва про право власності /САА/257132/, видане Виконавчим комітетом Сумської міської ради 10.03.2004 року .
При дослідженні матеріалів справи встановлено , що право власності другого відповідача на спірні об*єкти виникло у другого відповідача із угоди , укладеної між ним та ТОВ «Анжеліна-Плюс»про повернення другому відповідачеві його вкладу зі статутного фонду ТОВ «Анжеліна-Плюс»при виході зі складу учасників ТОВ «Анжеліна -Плюс». Дані обставини були досліджені та встановлені в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 року у справі № 4/355-05 за позовом Департаменту комунальної власності Сумської міської ради до ТОВ «Анжеліна-Плюс»,ЗАТ «Страхова компанія»Страховий капітал»третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації». Відповідно до даного судового акту , що набрав законної сили і на даний час не скасований , право власності на спірні об*єкти нерухомості визнані за територіальною громадою міста Суми.
Таким чином предметом іпотеки є об*єкти нерухомості , які не належать іпотекодавцю ( другому відповідачу ) на праві власності. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2005 року по справі № 4/355-05 була визнана недійсною угода від 11.11.2003 року про відчуження нежитлових приміщень загальною площею 132,3 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Суми, вул. Соборна, 34, та загальною площею 202,1 кв. м., яке знаходиться за адресою м. Суми, вул. Соборна, 32 ( магазин) , укладена між ТОВ «Анжеліна-Плюс»та другим відповідачем , як повернення вкладу зі статутного фонду другому відповідачу . Другий відповідач був зобов*язаний повернути вказані об*єкти нерухомості до комунальної власності територіальної громади м.Суми .
Таким чином , на момент укладення договору іпотеки від 29.03.2005 року другий відповідач не мав у власності спірних об*єктів , а тому вони не могли бути предметом іпотеки відповідно до ст .5 Закону України «Про іпотеку». З цих підстав договір є таким , що суперечить чинному законодавству .
Статтею 203 Цивільного Кодексу України зазначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину . Відповідно до п.2 цієї ж статті зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою статті 203 ЦК України. Отже умови чинності правочину водночас є умовами дійсності , які у загальному вигляді визначені у ст. 203 Цивільного Кодексу України.
Таким чином посилання суду першої інстанції на дані правові норми в оскаржуваному судовому рішенні є законними та обґрунтованими .
Посилання апелянта на Роз*яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999 року № 02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів , пов*язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» не можуть бути прийняті до уваги апеляційним господарським судом , оскільки дане роз*яснення стосується практики вирішення спорів із застосування Закону України «Про заставу», а не Закону України «Про іпотеку», а також судова колегія зазначає , що під час опублікування цього роз*яснення Закон України «Про іпотеку»від 05.06.2003 року ще не було прийнято.
Окрім цього , в апеляційній скарзі апелянт посилається на ст. 23 Закону України«Про іпотеку «,згідно з якою у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва , іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна , навіть у тому випадку , якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Проте , дане обґрунтування є недоречним , оскільки право власності на спірні будівлі належало і належить територіальній громаді м. Суми і не було у іпотекодавця та не переходило від іпотекодавця.
Що ж до доводів апеляційної скарги щодо розподілу судових витрат , судова колегія зазначає наступне . Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України стороні , на користь якої відбулося рішення , господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі , коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. А тому господарським судом обґрунтовано покладено судові витрати на відповідачів в рівних частинах.
З урахування вищевикладеного , колегія суддів дійшла висновку , що рішення господарського суду Сумської області від 05.04.2006 року є законним обгрунтованим , відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,99,101,103-105 Господарського процесуального Кодексу України , судова колегія
Постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 05.04.2006 року по справі № 15/123-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Слюсарева Л.В.
Суддя Білоконь Н.Д.
Суддя Фоміна В.О.