Головуючий першої інстанції Домарєва О.В.
Доповідач: Осипчук О.В.
Категорія 42
„23" квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Осипчук О.В.,
суддів: Смєлік С.Г., Канурної О.Д.,
при секретарі: Трибраті О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», на заочне рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 березня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Орган опіки та піклування Калінінської районної у м. Донецьку ради, Відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про примусове виселення, -
Заочним рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 14 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Орган опіки та піклування Калінінської районної у м. Донецьку ради, Відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про примусове виселення, відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що судом не прийнято до уваги той факт, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходиться виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №5 -1275 якою було повідомлено відповідачів про добровільне виселення з займаного житла під час звернення стягнення на майно, переданого в іпотеку. 28.08.2012 року державним виконавцем було описано та арештовано предмет іпотеки, однак відповідачі заважають подальшому проведенню виконавчих дій та організації проведення торгів для продажу предмету іпотеки, перешкоджаючи доступи до нього. Також відповідачі були належним чином повідомлені про добровільне виселення та їм було надано час звільнити займане житло, передане в іпотеку Банку. Вимоги Банку відповідачами не виконуються навмисно.
В апеляційному суді представник позивача Яцун В.О. підтримала доводи скарги у повному обсязі.
Інші особи до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток та телефонограм, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та телефонограми, які зареєстровані в журналі телефонограм № 1 за номерами 93-95,146 ( а.с.140-143).
Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції визнано встановленим, що 04.06.2007 року між закритим акціонерним товариством «Публічний Український Міжнародний банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5431117, відповідно до якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 50 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов'язався використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит в порядку та строки, обумовлені кредитним договором (а.с. 24-33).
04.07.2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 5431262, за яким ОСОБА_2 взяла на себе обов'язок виконувати зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором (а.с. 18-24).
04.06.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ОСОБА_2 та ЗАТ «ПУМБ» був укладений договір іпотеки № 5431551, згідно з яким ОСОБА_2 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з прибудовами, загальна площа якого 68,5 кв. м., житлова площа 37,4 кв. м. та земельну ділянку, кадастровий номер № 010714600083, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-17).
24.09.2010 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 здійснено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 7890, відповідно до якого звернуто стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог позивача за кредитним договором № 5431117 від 04.06.2007 року в розмірі 52407,62 доларів США та 2200 грн., (а.с.96).
Згідно статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань закритого акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (а.с. 46-50).
01.08.2012 року постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Калінінського управління юстиції у м. Донецьку ВП №33703272 відкрите виконавче провадження за виконавчим написом №7890 (а.с.97).
12.11.2012 року позивачем були направлені рекомендовані листи на ім'я відповідачів за вих. №DON 61/1538 від 07.11.2012 року ОСОБА_2 за вих. № DON31/1541 від 07.11.2012 року ОСОБА_4, за вих. № DON 31/1539 від 07.11.2012 року ОСОБА_3, за вих. № DON 31/1541 від 07.11.2012 року ОСОБА_4, від імені якого діють батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з вимогою добровільного виселення протягом одного місяця з дня отримання вимоги та одночасно було роз'яснено, що у випадку не виконання вимоги, банк буде змушений вжити заходів щодо виселення в примусовому порядку (а.с. 34-37).
Зазначені листи повернулися позивачу без вручення відповідачам за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні (а.с. 38-41).
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції керувався вимогами ст. 109 ЖК України та ст.ст. 39,40 Закону України «Про іпотеку» і виходив з того, що банком не було дотримано процедури передбаченої законом для виселення осіб, які проживають в будинку, який є предметом іпотеки, а саме те, що відповідачі особисто не отримували письмової вимоги про виселення.
Апеляційний суд вважає висновки суду законними та обґрунтованими.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 43 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при розгляді позову іпотеко держателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.
Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.
При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.
Таким чином, норма матеріального права визначає відлік місячного строку для звільнення житлового приміщення з дня отримання письмового повідомлення боржником.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що неотримання відповідачами письмового повідомлення банку про виселення свідчить про недотримання позивачем визначеного законом порядку, тому доводи скарги про належне повідомлення відповідачів є безпідставними.
Посилання позивача на те, що письмові повідомлення на адресу відповідачів були направлені рекомендованою поштою, як того передбачає п.7 кредитного договору та п. 5.7 договору іпотеки і, тому відповідачі вважаються обізнаними, не може бути прийнято до уваги, оскільки це суперечить постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року, в якій зазначено, що боржник вважається належним чином повідомленим у тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.
В апеляційному суді представник позивача також не надав суду відомостей про обізнаність відповідачів про відкриття виконавчого провадження та необхідності добровільного звільнення житлового будинку.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду є законним і обґрунтованим, тому відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 14 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: