24 лютого 2009 р.
№ 53/199-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Панової І.Ю.,
суддів
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"
на рішення
та постанову
господарського суду Харківської області від
29 вересня 2008 року
Харківського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року
у справі
господарського суду
№ 53/199-08
Харківської області
за позовом
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг"
державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"
про
стягнення 108 312, 83 грн.
за участю представників:
не з'явилися,
У липні 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (далі -ТОВ "Сервісопторг") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (далі -ДП "Харківський електромеханічний завод") про стягнення з останнього 79 070 грн. боргу за поставлений товар, 10 335, 27 грн. пені, 3 075, 50 грн. -3% річних, 26 167, 33 грн. інфляційних втрат.
Заявою від 19 серпня 2008 року № 65/08 позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 79 070 грн. боргу, 3 075, 50 грн. -3% річних, 26 167, 33 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29 вересня 2008 року (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 79 070 грн. основного боргу, 3 075, 50 грн. -3% річних, 26 167, 33 грн. інфляційних втрат та 1 201, 13 грн. судових витрат.
Рішення суду мотивоване доведеністю заявлених вимог, зокрема, тим, що правовідносини сторін у справі виникли із господарського договору від 1 березня 2005 року № 582, зобов'язання за яким мають виконуватися його сторонами згідно зі ст.ст. 526, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі -ГК України); факт неналежного виконання п. 2.2 договору, щодо оплати товару, встановлено під час судового розгляду справи.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року апеляційну скаргу відповідача щодо оскарження рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду -без змін.
ДП "Харківський електромеханічний завод", не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями в частині стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у зазначеній частині через неправильне застосування судами ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 23 лютого 2009 року для розгляду справи призначено колегію суддів у складі суддів: Панової І.Ю.-головуючий, судді Заріцької А.О. та Продаєвич Л.В.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 березня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 582.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 721 885, 50 грн., що у суді підтверджено накладними.
ДП "Харківський електромеханічний завод" умови договору виконало не повністю перерахувавши ТОВ "Сервісопторг" за поставлений йому товар 642 815, 50 грн.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції вказав, що відповідачем сума основного боргу не оспорюється, але, відповідно до ст. 625 ЦК України, він зобов'язаний сплатити на користь кредитора борг з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Розрахунки позивача суд визнав правильними.
Суд апеляційної інстанції з такими висновками погодився.
При розгляді справи судами було встановлено, що по відношенню до відповідача було порушено провадження у справі про банкрутство, проте нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та 3% річних не суперечить приписам ст.ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і сума боргу підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та відсотків від простроченої суми передбачених ст. 625 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про стягнення з ДП "Харківський електромеханічний завод" суми боргу з вказаними вище нарахуваннями ґрунтуються на законі і відповідають матеріалам справи.
Згідно із ст. 1 Закону грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, доводи відповідача про відмову позивачу у задоволенні позову в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з аналізу ст. 1 згаданого Закону вбачається, що зазначені нарахування входять до грошових зобов'язань боржника.
Оскільки інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою позивачу за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем у справі, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає непереконливими доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Не можуть бути прийняті до уваги і посилання заявника касаційної скарги на невірний розрахунок суми інфляційних втрат, оскільки вони суперечать матеріалам справи, зокрема, розрахунку інфляційних втрат у розмірі 26 167, 33 грн., який прийнятий до уваги судами (а.с. 9) і не містить нарахувань про які вказав заявник у касаційній скарзі.
Оскільки прийняті судами попередніх інстанцій судові акти відповідають матеріалам справи і ґрунтуються на вимогах закону підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу державного підприємства "Харківський електро- механічний завод" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2008 року та рішення господарського суду Харківської області від 29 вересня 2008 року у справі № 53/199-08 залишити без змін.
Головуючий І. Панова
Суддя А. Заріцька
Л. Продаєвич