19 лютого 2009 р.
№ 9/233-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Добролюбової Т.В.
суддів
Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
за участю представників сторін
позивача
відповідачів
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу
Пятигорець Л.І. дов. від 05.01.05
Маркевич Л.Р. голова правління (паспорт)
1. Кучерук Л.В. дов. № 23від 01.01.09
2. Демидова Т.А. дов. від 15.02.05
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від
22.10.2008 року
у справі
№9/233-08
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважпапірмаш"
До 1
2
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика"
про
визнання угоди недійсною
Відкрите акціонерне товариство "Дніпроважпапірмаш" імені Артема звернулось з позовом до господарського суду Дніпропетровської області в якому просило визнати недійсним договір № Пр/Дн-1-09/1213/НЮ дч від 08.05.08 року «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська паперова фабрика», укладений між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відкрите акціонерне товариство "Дніпроважпапірмаш" імені Артема користується на праві власності під'їзним залізничним шляхом, який примикає до станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці та з 1945 року входив до складу майна Державного підприємства заводу «Дніпроважпапірмаш" імені Артема, тому оспорюваний договір порушив його право власності.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 15.07.2008 року (суддя Подобєд І.М.) позов задовольнив, визнав недійсним з моменту укладення договір №Пр/Дн-1-09/1213/Нюдч від 08.05.2008 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпропетровська паперова фабрика», що був укладений між відповідачами. Судові витрати по справі покладено на відповідачів. Рішення вмотивовано тим, що залізнична колія, про експлуатацію якої відповідачами укладено спірний договір, є власністю позивача та перебуває у його користуванні.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 22.10.2008 року ( судді Мороз В.Ф., Чус О.В., Стрелець Т.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду України звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" та просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. Скарга вмотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків обставинам справи.
Відкрите акціонерне товариство "Дніпроважпапірмаш" надіслало до Вищого господарського суду України відзив та доповнення до відзиву на касаційну скаргу, в яких заперечує проти касаційної скарги, вважаючи рішення і постанову такими, що відповідають приписам чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами в ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09.09.2006 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" та Відкритим акціонерним товариством "Дніпроважпапірмаш" імені Артема (власник колії) було укладено договір №Пр/Дн-1-06/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Нижньодніпровськ, Придніпровської залізниці терміном дії на п'ять років (з 01.10.2006 року по 30.09.2011 року включно). За умовами цього договору сторони встановили порядок експлуатації під'їзної колії, що належить Власнику і примикає до продовження колії № 14а станції Нижньодніпровськ стрілкою № 9, яка обслуговується власним локомотивом. Розгорнута довжина під'їзної колії, що обслуговується, складає 4 390 м. В процесі розгляду справи попередніми судами було встановлено, що згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 31.03.1994 року № 493, який був виданий на підставі Указу президента “Про корпоратизацію підприємств » та “Положення про порядок корпоратизації », на базі Дніпропетровського заводу важкого паперового машинобудування імені Артема створено Відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський завод важкого паперового машинобудування імені Артема» (“Дніпроважпапірмаш»). 21.12.2000 року виконуючим обов'язки голови Державного комітету промислової політики затверджено перелік нерухомого майна, який передається у власність ВАТ "Дніпроважпапірмаш ". В зазначений перелік входить під'їзна залізнична колія із стрілочними переводами, переїздами та шляховими знаками, довжиною 4500 метрів (в тому числі 1544 м.), що згідно затвердженої план-схеми приєднанні до станції Нижньодніпровськ Придніпровської залізниці.
Крім того (як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами) приналежність позивачу спірної під'їзної залізничної колії, що приєднується до продовження колії № 14а станції Нижньодніпровськ стрілкою № 9, щодо експлуатації якої між відповідачами укладено спірний договір, вбачається і з інших матеріалів справи, у тому числі: технічного паспорту під'їзної і внутрішньозаводської залізничних колій ВАТ “Дніпроважпапірмаш» імені Артема, складеного станом на 23.02.2001 року; акта Державної адміністрації залізничного транспорту України від 21.06.2000 року про освідчення залізничної колії та приймання її в експлуатацію ВАТ “Дніпроважпапірмаш» імені Артема; землевпорядної справи № 057055 по інвентаризації меж земельної ділянки “Під'їзна колія ВАТ “Дніпроважпапірмаш» імені Артема».
В подальшому, 08.05.08 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" (відповідач-2) був укладений договір № Пр/Дн-1-09/1213/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика".
Пунктом 1,2 вказаного договору передбачено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія розгорнутою довжиною 1544 м., яка належить власнику (відповідачу-2) та примикає до продовження колії № 14а станції Нижньодніпровськ стрілкою № 9. Пунктами 4-15 цього договору сторони обумовили порядок виконання вантажних операцій по проходженню, навантаженню та розвантаженню вагонів на зазначеній ділянці під'їзної колії, а пунктом 16 узгодили оплату зборів. Договір укладено строком до 30.04.2009 року. Правомірність укладення цього договору є предметом спору у даній справі.
Згідно з договором оренди земельної ділянки ВАС № 882232 від 29.01.2003 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та позивачем, останньому передано в оренду земельну ділянку площею 1,1123 га для фактичного розміщення цеху товарів народного вжитку та під'їзних колій, яка зареєстрована в державному земельному кадастрі міста Дніпропетровська за кодом 63163011. Відповідно до плану-схеми позивача довжина зовнішньої під'їзної колії від знака ізольованого стику 13П до в'їзних воріт ВАТ “Дніпроважпапірмаш» імені Артема по вул. Білостоцького складає 1216 метрів. Під'їзна колія також проходить по території позивача і її довжина складає 272 та 56 метрів і закінчується тупиком. Отже, в процесі розгляду справи було встановлено, що довжина розгорнутої під'їзної колії належить Відкритому акціонерному товариству "Дніпроважпапірмаш" імені Артема (позивачу у справі).
Крім того, належність позивачу на праві власності спірної колії досліджувалась та була встановлена і у судових рішеннях у спорі про стягнення з ВАТ "Дніпропетровська паперова фабрика" (відповідач-2) на користь ВАТ "Дніпроважпапірмаш" імені Артема (позивач) збитків, які останній поніс на утримання під'їзної колії протягом 2005 року - 2007 року (справи № 28/412-07, № 28/162-08), оскільки паперова фабрика експлуатувала колію без укладеного з позивачем (власником) відповідного договору.
Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. За приписами частини 2 цієї норми Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 ?Про судове рішення?, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Згідно з пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року. Вимоги скарги зводяться до переоцінки встановлених у справі доказів, а відтак, вони не можуть бути підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового акта. Під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені Дніпропетровським апеляційним господарським судом на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.10.2008 року у справі № 9/233-08 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська паперова фабрика" - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець