Справа № 764/1811/13-ц
Провадження № 2/764/1349/2013
Категорія 26
"10" квітня 2013 р. Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Рубан М.В.,
при секретарі - Бурчуладзе С.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
Позивач з урахуванням уточнень звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором позики, просить стягнути суму боргу в розмірі 3000,00 грн., три процента річних в розмірі 500,79 грн., проценти за користування коштами в сумі 1891,98 грн. а всього 5392,77 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач 09.09.2006 року позичив у позивача 8000,00 грн., зобов'язався їх повернути до 09.09.2007 року, проте зобов'язання свої порушив. Відповідач частково погасив суму боргу в розмірі 5000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити, пояснила, що суму в розмірі 5000,00 грн. відповідач повернув позивачу протягом п'яти місяців після оформлення розписки, тобто у лютому 2007 року.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволенню позову, пояснив, що гроші за розпискою не отримував, розписку та відмітку про погашення боргу в березні 2009 року ним не складалися, однак відповідачу він повертав борг частками, всього повернув 5000,00 грн., останню частку в розмірі 1000,00 грн. повернув в січні 2008 року. Просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив, що відповідач гроші за розпискою не отримував, до того ж, 10.09.2010 року закінчився строк позовної давності, просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.09.2006 року ОСОБА_2 в присутності голови виконавчого комітету Української Ради народних депутатів Іванівського районну Херсонської області Холодного Віктора Вікторовича було передано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн., що підтверджується оригіналом розписки від 09.09.2006 року. ОСОБА_2 зобов'язався повернути вказану суму позивачу до 09.09.2007 року.
Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зі змісту розписки вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу укладення договору позики, оскільки виходячи з положень ст.ст. 1046, 1047 ЦК України з моменту передання грошей договір позики вважається укладеним.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На підставі ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормою ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України покладено на позичальника обовязок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі наведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за розпискою в сумі 3000,00 грн. обґрунтовані.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності факту передання коштів за розпискою, враховуючи, що відповідач визнав, що повертав борг позивачу частками, отже таки доводи відповідача є суперечними. При цьому, суд зауважує, що факт передання коштів за розпискою був засвідчений головою виконавчого комітету Української Ради народних депутатів Іванівського районну Херсонської області Холодним В.В.
Крім того, відповідач зазначив, що саму розписку та відмітку про часткове погашення боргу в березні 2009 року ним не складалися, однак ці доводи відповідачем не спростовані жодним доказом.
Однак відповідачем та його представником заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.
Так, ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
На підставі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.3,4 ст.266 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Представник позивача посилається, враховуючи зміст ст. 264 ЦПК України, що строк позовної давності було перервано, тому що суму в розмірі 5000,00 грн. відповідач повернув позивачу протягом п'яти місяців після оформлення розписки, тобто у лютому 2007 року. Однак, суд відхиляє ці доводи представника позивача, оскільки на підтвердження цієї обставини суду не надано належних доказів, а з розписки від 09.09.2006 року вбачається, що відповідач повернув частину боргу в березні 2009 року, тому суд доходить висновку, що строк позовної давності сплинув в квітні 2012 року.
Враховуючи, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 13.02.2013 року, про що свідчіть поштовий штамп на конверті (а.с. 9), ним пропущено строк позовної давності, тому суд доходить висновку, що в позові про стягнення суми боргу в розмірі 3000,00 грн. слід відмовити.
Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення із вимогою про стягнення суми боргу, то підлягає застосуванню строк позовної давності щодо похідних вимог позивача про стягнення трьох процентів річних і процентів за користування коштами в сумі 2392,77 грн., тому ці вимоги також не підлягають задоволенню.
Клопотання позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними та поновлення такого строку, оскільки позивач 1928 року народження, та є інвалідом 2 групи не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд вважає вказані причини пропущення позивачем позовної давності не поважними, оскільки вік позивача та наявність у нього інвалідності не свідчать про неможливість звернення до суду за захистом свого порушеного права, зокрема, шляхом направлення позову поштою, враховуючи також, що 28.02.2013 року (після подання позову до суду) позивач особисто уповноважив нотаріально засвідченою довіреністю ОСОБА_5 бути її представником, що підтверджується копією довіреності від 28.02.2013 року (а.с. 27), і дані дії він мав можливість виконати особисто.
На підставі наведеного, з урахуванням заяви відповідача та його представника про застосування позовної давності, суд доходить висновку, що в позові слід відмовити.
Відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що в позові було відмовлено, суд залишає судові витрати за позивачем.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 179, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 5392,77 грн., що складається з суми боргу в розмірі 3000,00 грн., трьох процентів річних в розмірі 500,79 грн., процентів за користування коштами в сумі 1891,98 грн. за договором позики від 09.09.2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно
Суддя Ленінського районного суду
м.Севастополя М.В. Рубан