Справа № 569/5448/13-а
17 квітня 2013 року м.Рівне
Суддя Рівненського міського суду В.М.Кухарець розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень щодо відмови здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язання вчинити дії, спрямовані на перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці та його виплату, -
Позивач ОСОБА_1, звернувшись 21.03.2013 р. в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Рівне, просить визнати протиправною відмову відповідача у здійсненні перерахунку її (позивача) довічного грошового утримання судді у відставці;
просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Рівне здійснити перерахунок її довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01 січня 2012 року, відповідно до вимог ст.129, ч.3 ст.138 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”, в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
На виконання ухвали судді від 04.04.2013 р. про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі, копію якої разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів відповідачу було надіслано рекомендованим листом із повідомленням та отримано ним 10.04.2013 р., відповідач - УПФ України в м.Рівне 16.04.2013 р. подав суду письмове заперечення проти позову, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову повністю.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, приходжу до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень….
Частина 2 ст.2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено й це вбачається з наявних у матеріалах справи документів, що з лютого 1974 року позивач ОСОБА_1 працювала суддею Здолбунівського районного суду Рівненської області, а з січня 1978 року - суддею апеляційного суду Рівненської області. Звільнена з посади судді у відставку в липні 2009 року.
На підставі положень ч.4 ст.43 діючого на той час Закону України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ ”Про статус суддів”, ОСОБА_1 було призначене та виплачується щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Згідно із змінами у законодавстві України про матеріально-технічне забезпечення суддів, заробітна плата останніх підвищена, що вбачається з положень статті 129 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI ”Про судоустрій і статус суддів”. Так, з 01 січня 2012 року посадовий оклад діючого судді апеляційного суду (колишнього обласного суду) та щомісячна доплата за вислугу років згідно з посадою, яку займала позивач до виходу у відставку, в сукупності складає 16995 грн. 60 коп., що підтверджується довідкою апеляційного суду Рівненської області від 30 січня 2013 року №32 (вих.).
На час звільнення позивача з посади судді у відставку діюче законодавство та, зокрема, пункт 1 постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року ”Про порядок введення в дію Закону України ”Про статус суддів” (з доповненнями, внесеними постановами Верховної Ради України 06 травня 1993 року та 24 лютого 1994 року), передбачало, що у разі зміни заробітної плати працюючих суддів щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на посаді, яку раніше займав суддя у відставці.
Позивач зверталася до відповідача із письмовим зверненням про проведення перерахунку, однак отримала відмову, яку вважає незаконною.
Згідно ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантуються Конституцією і Законами України. Відтак, матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.
Згідно ст.73 Закону України від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР ”Про Конституційний Суд України” останній приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у п.1 ст.13 цього Закону. У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI ”Про Державний бюджет України” на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було виключено абзац 3 пункту 1 постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року №2863-ХІІ ”Про порядок введення в дію Закону України ”Про статус суддів”, яким передбачено право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Рішенням Конституційного Суду України №10-пр/2008 від 22 травня 2008 року вказані положення Закону України ”Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційними і такими, що втратили чинність.
Відповідно, з 22 травня 2008 року була відновлена дія абзацу 3 пункту 1 постанови Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року №2863-ХІІ ”Про порядок введення в дію Закону України ”Про статус суддів”, який передбачив право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Зі змісту ст.43 Закону України ”Про статус суддів” (що була чинною на час звільнення позивача з посади судді у відставку) вбачається, що розмір виплачуваного щомісячного довічного грошового утримання залежить від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Зі зміною у бік збільшення заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді збільшується і розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч.2 ст.43 Закону України ”Про статус суддів”, що був чинним на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
Як було передбачено ч.4 ст.43 цього ж Закону, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи ту обставину, що позивач є суддею у відставці, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого судді.
Таким чином, на підставі ч.4 ст.43 Закону України ”Про статус суддів” та вимог статей 129, ч.3 ст.138 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”, виходячи із стажу роботи, позивач має отримувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Згідно пункту 1 ч.2 розділу ХІІ ”Прикінцеві положення” Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” стаття 43 Закону України ”Про статус суддів” втратила чинність з 01 січня 2011 року.
Відтак, з 01 січня 2011 року виплата щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці визначається ч.3 ст.138 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”. Щодо позивача, яка вийшла у відставку у 2009 році, розмір щомісячного довічного грошового утримання зберігся, як і раніше, - в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді (з 01 жовтня 2011 року це питання також врегульоване Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI ”Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, яким було внесено зміни до ч.3 ст.138 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”).
Відповідно до абзацу першого п.2 розділу ІІ ”Прикінцеві та перехідні положення” Закону України ”Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи розмір належного до виплати позивачу згідно вищевказаних норм Законів щомісячного довічного грошового утримання, а також те, що позивач була звільнена з посади на підставі ст.43 Закону України ”Про статус суддів”, яка не передбачала ніяких обмежень щодо максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, а Закон України ”Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” зворотної дії у часі не має, тому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачеві повинен бути здійснений без обмежень максимальним розміром, визначеним вказаним Законом.
В рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 по справі №1-28/2008 вказується, що зміна існуючого порядку виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці суперечить Конституції України, оскільки видатки на утримання суддів, які передбачені у Державному бюджеті України, відповідно до частини другої статті 95 та частини першої статті 130 Конституції України повинні передбачати і фінансування щомісячного грошового утримання судді у відставці, що безпосередньо стосується реалізації положення частини першої статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів та створення належних умов для їх функціонування. Такі правові позиції висловлював Конституційний Суд України у рішеннях від 11 жовтня 2005 року 38-рп/2005р. (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини) та від 18 червня 2007 року 34-рп/2007 р (абзаци четвертий, п'ятий, шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (статті 42 - 45 Закону України "Про статус суддів"). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді (пункт 7.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року).
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованим право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від заробітку працюючого на відповідній посаді судді, що визначено частиною 3 ст.138 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”, який діє з часу виникнення спірних правовідносин, а розрахунок проводиться на підставі ст.129 вказаного Закону.
Заперечення відповідача (від 15 квітня 2013 року №5867/10) судом не приймаються до уваги, оскільки є необґрунтованими і не спростовують доводи позовної заяви. Посилання відповідача на те, що розмір щомісячного довічного грошового утримання не підлягає перерахунку, суперечить ст.43 Закону України ”Про статус суддів” та ч.3 ст.138 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів”, якими визначається право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання в залежності від заробітку працюючого на відповідній посаді судді.
Суд також враховує, що п.3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. та п.3 ч.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України (в редакції від 25.02.2008 р.), згідно яких одним із основних завдань Пенсійного фонду України, його управлінь в районах і містах є ”призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати”.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення, однак в межах встановленого абзацом першим ч.2 ст.99 КАС України шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, тобто з 22 вересня 2012 року.
Відповідно, в силу положень ст.100 КАС України, адміністративний позов в частині заявлених вимог за період з 01 січня по 21 вересня 2012 року слід залишити без розгляду.
Таким чином, рішення відповідача щодо відмови здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст.129 та ч.3 ст.138 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” слід визнати протиправним, зобов'язавши УПФ України в м.Рівне здійснити перерахунок і виплату заборгованості із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, за період з 22 вересня 2012 року.
Згідно п.1 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст.ст.7, 71, 86, 94, 159, ч.ч.1, 2 ст.160, ст.161, п.п.1, 2 ч.2 ст.162, ч.ч.4 - 8 ст.183-2 КАС України, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області щодо відмови здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, - за період з 22 вересня 2012 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Рівне Рівненської області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, відповідно до вимог ст.129 та ч.3 ст.138 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI ”Про судоустрій і статус суддів”, в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді судді, починаючи з 22 вересня 2012 року.
Допустити постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 здійснені нею та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в розмірі 34 грн. 41 коп.
Залишити без розгляду позовні вимоги за період з 01 січня по 21 вересня 2012 року, - у зв'язку з пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
На постанову протягом десяти днів з моменту отримання її копії сторонами може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд.
Копію постанови надіслати рекомендованим листом із повідомленням сторонам по справі.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Рівненського міського суду В.М.Кухарець