"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/47119/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицька О.В., Муравйов О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської обласної митниці
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011р.
у справі №2а-1002/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Донснаб» (надалі - ТОВ «ТД «Донснаб»)
до Харківської обласної митниці
за участю прокуратури Київського району м.Харкова
про скасування рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень Харківської обласної митниці форми «Р» №101 та №102 від 29.12.2010р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011р., позов було задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення Харківської обласної митниці форми «Р» від 29.12.2010р. №101 та №102. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, за період з 12.11.2007р. по 11.11.2010р. позивачем здійснено митне оформлення з вантажних митних декларацій типу ІМ 40 за кодом 8424819900 відповідно до УКТЗЕД (товар оприскувачі самохідні): №800000002/8/207032 від 30.09.2008р.; №800000002/8/207033 від 30.09.2008р.; №800000002/9/211683 від 21.05.2009р.
Визначення коду товару «самохідні оприскувачі» здійснено відповідно до приписів Закону України «Про митний тариф України» та листів державної митної служби від 02.04.2009р. №11/4-10.29/2985-ЕП, від 07.04.2009р. №11/4-10.29/3176-ЕП, від 13.08.2009р. №11/4-10.10.14/7748-ЕП.
В подальшому, у листопаді 2010р. співробітниками митниці проведена камеральна перевірка ТОВ «ТД «Донснаб» щодо митного оформлення товарів «самохідні оприскувачі» за кодом згідно з УКТЗЕД 8424819900 та випущених у вільний обіг за період з 12.11.2007р. по 11.11.2010р. на підставі оригіналів вантажних митних декларацій та їх електронних копій, про що складено акт від 17.11.2010р. №К/0020/10/807000000/0032612002.
В ході перевірки встановлено наявність методологічної помилки під час розмитнення товару, а саме вказано, що в графі 33 вантажно-митної декларації невірно зазначено код товару 8424819900 (ставка ввізного мита 0%), що призвело до неправильного заповнення графи 47 ВМД в частині заниження розміру ставки ввізного мита, яка визначається Закону України «Про митний тариф України» та невірних розрахунків податкових зобовязань за ввізним митом та ПДВ, що надалі спричинило несплату до Державного бюджету України ввізного мита 189637,53грн., ПДВ 37927,51грн.
За результатами проведеної перевірки митним органом прийнято податкові повідомлення рішення від 29.12.2010р. форми «Р», а саме:
- податкове повідомлення №101, яким позивачеві визначено зобов'язання у розмірі 199119,41грн., в т. ч. за основним платежем - 189637,53грн. та за штрафними санкціями 9481,88грн.;
- №102, яким визначено зобов'язання у розмірі 39823,89грн., в т. ч. основний платіж 37927,51грн. та штрафні санкції - 1896,38грн.
Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.
Статтею 86 Митного кодексу України встановлено, що митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом міністрів України, або уповноваженим ним органом.
Правові засади застосування ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України є Закон України «Про митний тариф України», приписами якого визначено, що митний тариф України - це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Класифікація товарів за УКТЗЕД - це віднесення товарів до певного класу із цифровим позначенням (кодом), від якого залежить оподаткування товару, а також надання необхідних пільг, преференцій, якщо вони передбачені законодавством.
Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.
Відповідно до Наказу Держмитслужби України №314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» від 20.04.2005р. встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття вантажних митних декларацій (надалі - ВМД) до оформлення, та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу ІІІ «Здійснення митних процедур» вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами). Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребуються проведення такого огляду.
Статтею 313 Митного кодексу України встановлено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств та громадян. Таким чином, митний орган самостійно класифікує товар, а відповідно і визначає суму мита, збору, податку на додану вартість до сплати. Відповідно до статті 17 Закону України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.1992р. за № 2097-ХП мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації.
Так, згідно п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007р. №667, обумовлено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.
Обов'язки декларанта передбачені ст.88 Митного кодексу України, відповідно до якого декларант не визначає код товару, Він лише заявляє (декларує) його у вантажно-митній декларації. А митний орган зобов'язаний самостійно класифікує товар, визначає суму мита та податку на додану вартість, що підлягають сплаті декларантом.
Приписами ст. 313 Митного кодексу України встановлено, що здійснення митного оформлення та випуск товарів у вільний обіг здійснюється виключно після перевірки митницею додержання законодавства України з питань митної справи.
Митний орган, приймаючий ВМД та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений декларантом. Тому, відповідно до п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митниця не має правових підстав для нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час здійснення митного контролю та приймаючи від позивача ВМД №800000002/8/207032 від 30.09.2008р., №800000002/8/207033 від 30.09.2008р. та №800000002/9/211683 від 21.05.2009р. та пропускаючи товар на митну територію України, відповідач погодився з відомостями щодо коду товару 8424819900 згідно УКТЗЕД та застосування преференції щодо звільнення позивача від сплати мита, що підтверджується копіями ВМД. Тобто з боку посадових осіб відповідача зауважень до вказаних вище ВМД поданих позивачем не було, про що свідчить печатки Київської регіональної митниці.
За таких обставин, у разі, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то відповідно до п.10,3 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.
Оспорюванні податкові повідомлення не є наслідком методологічних помилок, виявлених при митному оформленні ввезених товарів. Таким чином, позовні вимоги щодо безпідставного визначення зобов'язання зі сплати ввізного мита та ПДВ є обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Харківської обласної митниці - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов