"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/45469/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області
на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року
по справі №2а/0570/3412/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Транс» (надалі - ТОВ «Агро-Транс»)
до Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області (надалі - ДПІ у м.Харцизьку Донецької області)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
встановив:
ТОВ «Агро-Транс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Харцизьку Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.02.2011р №0000172320, №0000162320.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2011р. у задоволені позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011р. рішення суду першої скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ у м.Харцизьку Донецької області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.07.2011р. та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2011р.,
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 02.02.2009р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт від 11.02.2011р. №84/23-3/36310820.
В згаданому акті, на думку податкового орану, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме занижено податок на додану вартість у відповідній сумі та п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме занижено податок на прибуток у спірній сумі.
На підставі зазначеного акта відповідачем 25.02.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000172320 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій та №0000162320, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія апеляційного суду цілком правильно та обґрунтовано виходила з наступного.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31.08.2009р. між позивачем, як експедитором та ТОВ "Донстройтранс", як перевізником укладено договір №3108/264 на надання послуг по перевезенню вантажів, відповідно до предмету якого, перевізник зобов'язується прийняти, а експедитор надати до перевезення вантаж в об'ємі згідно пред'явленої заявки від експедитора.
Відповідно до пункту 2.1 договору перевезення вантажів здійснюється перевізником на підставі заявок від експедитора, яка повинна містити у собі маршрут руху, найменування, кількісні та якісні характеристики вантажу, дата та час завантаження/розвантаження, фірма вантажовідправника та вантажоотримувача, адреса завантаження, адреса призначення, вартість послуг.
Пункт 2.2 договору визначає, що факт надання послуг по перевезенню підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, а саме заяви на підставі послуг по перевезенню, акт виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які відображають шлях слідування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та кількість вантажу.
На виконання даних договорів між позивачем та ТОВ "Донстройтранс" підписані акти виконаних робіт щодо надання ТОВ "Донстройтранс" послуг з перевезення вантажу позивачу, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
В ході перевірки встановлено, що позивач формував валові витрати та податковий кредит за спірні періоди по факту складання актів виконаних робіт по наданню послуг з перевезення вантажів та податкових накладних (з предметом - автопослуги) від ТОВ "Донстройтранс", яке перевозило вантаж від постачальників до покупців ТОВ "Агро - Транс". Оплата послуг здійснена повністю.
Доказами здійснення спірних господарських операцій серед іншого є відповідь Відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи м. Харцизьк при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 06.10.2010р. №9/20-1259, відповідно до якої у ТОВ «Агро-Транс» (позивач) тимчасово знаходилось у користуванні 59 автомобілів, які співпадають з автомобілями, зазначеними у товарно-транспортних накладних. Також відповідно до пояснень представника позивача, ТОВ «Агро-Транс» використовувало автомобілі під час здійснення господарської діяльності на підставі договорів оренди.
Отже, зазначене спростовує висновок податкового органу щодо неможливості виконання обсягу послуг.
Позивач, в розумінні Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» має право здійснювати послуги перевезення як власними силами, так і за допомогою перевізників, на підставі відповідних договорів. Зазначене узгоджується з основним видом діяльності підприємства.
Під час розгляду справи в апеляційній інстанції судом правомірно з урахуванням ч.2 ст.195 КАС України був прийнятий договір оренди транспортних засобів між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «Донстройтранс» 16-х транспортних засобів з метою надання послуг з перевезення вантажів ТОВ «АГРО-ТРАНС», номери та марки яких зазначені у наданих до суду першої інстанції товарно-транспортних накладних та заявки на виконання послуг з перевезення.
На виконання договорів з надання транспортно-експедиційних позивачем крім ТТН, надано акти виконаних робіт, рахунки-фактури та сальдові відомості, податкові накладні.
Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що перевізником в даних правовідносинах виступав ТОВ «Донстройтранс». Обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних у експедитора не передбачено.
Крім того, додаткова детальна інформація щодо необхідних умов вантажу, зазначена у заявках на перевезення, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність певної інформації в актах виконаних робіт та неналежної кількості осіб на підприємстві перевізнику є необґрунтованими.
Стосовно наявності у ТОВ «АГРО-ТРАНС» на підставі договорів оренди тих самих автомобілів, що вказані в ТТН, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що ліцензію з перевезення ТОВ «АГРО-ТРАНС» отримано 14.07.2010р., договори оренди транспортних засобів укладено 23.07.2010р., тому надавати послуги з перевезення протягом березня-липня 2010р. самостійно ТОВ «АГРО-ТРАНС» не мало змоги.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку стосовно належності оформлення податкових накладних та первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, які надані ТОВ «АГРО-ТРАНС», є підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду, відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».
Щодо посилань податкового органу на ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного Кодексу України, слід зазначити наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Харцизьку Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.А. Моторний