"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/76628/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Моторного О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011р.
у справі №2а-5848/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд ЛТД» (надалі - ТОВ «СК Трейд ЛТД»)
до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції (надалі - Харківська ОДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 10.05.2011р. №0000061600/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011р., позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 10.05.2011р. №0000061600/0. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 06.07.2010р. по 31.12.2010р. по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец консалтинг» та правильності обчислення ПДВ за період з 06.07.2010р. по 31.12.2010р., про що складено акт від 18.04.2011 за №811/07/37263520.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого 10.05.2011р. прийнято податкове повідомлення рішення №0000061600/0, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість.
А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу ПДВ за податковими накладними, отриманими на підставі господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг».
Суди попередніх інстанцій встановили, наступні обставини справи.
Між ТОВ «СК Трейд ЛТД» та ТОВ «Промспец консалтинг» були укладено договори купівлі продажу товарів, а саме: договір від 01.11.2010р. №01/11-Т, договір від 22.11.2010р. №22/11-1 та договір від 03.11.2010р. №01/11-3.
На виконання умов вказаних договорів були виписані рахунки фактури, видаткові накладні, а також податкові накладні: №1267 від 03.11.2010р., від 08.11.2010р. №1419, від 25.11.2010р. №1797, від 06.12.2010р. №2306 та від 01.12.2010р. №2048.
Судами встановлено, що придбання позивачем у ТОВ «Промспец консалтинг» товарів мало на меті подальшу реалізацію цих товарів, а саме ТОВ «СК Трейд ЛТД» укладено наступні договори поставки: із ТОВ «НАВС» укладено договір від 02.12.2010р. №02/12-10-1; укладені договори між ТОВ «СК Трейд ЛТД» та ВАТ «ФЕД» від 03.11.2010р. №394Ф-10, від 29.09.2010р. №356Ф/10, від 05.11.2010 №397Ф-10, від 16.11.2010р. №4009Ф/10 та від 29.11.2010р. №423Ф/10; договори поставки товару на реалізацію укладені між ТОВ «СК Трейд ЛТД» та ТОВ «Будмен» від 13.11.2010р. №13-11/654(Р) та від 13.11.2010р. №13-11/655(Р).
Про фактичне виконання вищезазначених договорів свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст. 3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг», суд зазначає наступне.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України)
Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без
наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний
правочин визнається недійсним лише судом.
Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження фіктивності вказаних вище правочинів.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.А. Моторний