29 березня 2013 року м. Київ К/9991/60918/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючий,
Пасічник С.С.,
Юрченка В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року у справі за його позовом до прокуратури Донецької області, прокуратури Центрально-Міського району міста Горлівки Донецької області про визнання бездіяльності незаконною,
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначав, що у квітні 2007 року подав до прокуратури Центрально-Міського району міста Горлівки Донецької області заяву, у якій вказував на те, що в діях колишнього державного нотаріуса ОСОБА_5 вбачав ознаки злочину та просив прийняти рішення відповідно до вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, на що отримував відмови.
Просив визнати неправомірними дії відповідачів в частині розгляду не у встановленому законом порядку поданої ним заяви та винесених 02 жовтня 2009 року та 14 травня 2010 року постанов про відмову у порушенні кримінальних справ.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, закрито провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судових рішень та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З наведених вимог закону вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин, досудового слідства виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції й спори, що пов'язані з такими повноваженнями не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Спірні відносини, що виникли між сторонами по даній справі і які пов'язані з проведенням досудового слідства не є управлінськими, а повноваження відповідача та їхніх посадових осіб у цих правовідносинах регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Захист прав позивача, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду перевірити дотримання відповідачами вимог Кримінально-процесуального кодексу України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявника.
За таких обставин вимоги про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів слідства та прокуратури під час досудового слідства повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та направлення справи на новий розгляд не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 12 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін С.С. Пасічник В.В. Юрченко