"26" березня 2013 р. м. Київ К/9991/39347/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицької О.В., Моторного О.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011р.
у справі №2а-16284/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делтана» (надалі - ТОВ «Делтана»)
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова (надалі - ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 01.11.2010р. №0000020100/0 та №0000010100/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011р., позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова від 01.11.2010р. №0000020100/0 та №0000010100/0.
Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Делтана» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010р., за наслідками проведення якої був складений акт №4362/23-206/32235849 від 04.10.2010р.
Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог ч.1 ст.203, 215, ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту 2009-2010р.р. за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Дилема», ТОВ «Компанія «Рейтінг», ТОВ «Візаві ЛТД», ТОВ «ГРАНУМ-ГРУП», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ «Прогрес ЛТД» з посиланням на нікчемність договорів поставки. А також неправомірність віднесення до складу валових витрат у 2009р. сум, сплачених за транспортно-експедиційні послуги ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Технострим», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5
За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.11.2010р.: №0000020100/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 383107,61грн., в тому числі за основним платежем - 255405,07грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 127702,54грн.; №0000010100/0, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в сумі 113756,25грн., в тому числі за основним платежем - 75837,50грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 37918,00грн.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток та валових витрат на час виникнення цих правовідносин були врегульовані ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
У п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.
При чому, згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Натомість, на підтвердження правомірності відображення у декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний період сум витрат, сплачених зазначеним контрагентам, позивачем подано відповідні первинні бухгалтерські документи. При чому, допущені порушення в ході складання таких документів не можуть бути належними та допустимими доказами щодо нікчемності укладених угод, якщо податковим органом не доведено недостовірність цих документів.
Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При чому, відповідно до п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Висновки відповідача про нікчемність договорів поставки, укладених позивачем з ТОВ «Візаві ЛТД», ТОВ «Дилема», ТОВ «Компанія «Рейтінг», ТОВ «Гранум-груп», ТОВ «Укрпромгруп», ТОВ «Компанія «Прогрес ЛТД» ґрунтувалися на не визнанні податкових декларацій контрагентів позивача в якості податкової звітності.
В той же час в ході судового розгляду справи були досліджені наступні договори, щодо реальності яких виникали питання у податкового органу: 14.05.2010р. позивачем укладено договір поставки №14/05/01 із ТОВ «Дилема» (виконання договору підтверджується видатковими накладними №ВН-287Е від 18.05.2010р. та ВН-283Ф від 18.05.2010р., з яких вбачається, що позивачу постачався етилоцитат та фарби, а також податковими накладними, що містяться в матеріалах справи); 12.04.2010р. позивачем укладено договір поставки №12Р/01 із ТОВ «Компанія «Рейтінг» (виконання договору підтверджується видатковими накладними №ВН-1504003 від 15.04.2010р., від ВН-1204002 від 12.04.2010р., а також податковими накладними, з яких вбачається, що позивачеві поставлявся товар); 01.04.2010р. позивачем укладено договір поставки №3 ТОВ «Візаві ЛТД» (виконання договірних зобов'язань також підтверджено видатковими накладними №РН-0000044 ВІД 06.04.2010р., №РН-0000050 від 20.04.2010р., №РН-0000204 від 21.10.2009р., №РН-0000197 від 15.10.2009р. та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи); 01.09.2009р. позивачем укладено договір купівлі-продажу №01/09/09 із ТОВ «ГРАНУМ-ГРУП» (підтверджується видатковими накладними №РН-0112 від 01.12.2009р., №ВН-0208 від 08.02.2010р., №ВН-0209 від 09.02.2010р., №ВН-0205 від 05.02.2010р. та податковими накладними); 28.09.2009р. позивачем було укладено договір купівлі-продажу №2809 із ТОВ «Укрпромгруп» (підтверджується накладною №011001 від 01.10.2009р.). Крім того, судом встановлено укладання між позивачем та ТОВ «Компанія «Прогрес ЛТД» 12.05.2008р. договору поставки, що підтверджується накладною №000000001 від 30.04.2009р. та податковою накладною.
При цьому, суди дійшли обґрунтованого висновку, що твердження податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за цими операціями з огляду на невизнання податкових декларацій вказаних вище контрагентів за відповідні періоди, є безпідставними, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на податковий кредит від того, чи визнані податкові декларації контрагентів позивача податковою звітністю.
Отже, встановлення обставин реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, спростовує посилання відповідача на нікчемність зазначених правочинів.
Висновки відповідача щодо завищення позивачем за 2009 рік валових витрат по контрагентам ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Технострим», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 спростовуються наданими позивачем договором транспортного експедирування від 21.10.2009р., договором №12/01-2 від 12.01.2009р. щодо надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, договором від 04.08.2008р. щодо надання транспортно-експедиційних послуг, договором транспортного експедирування від 15.01.2009р., договором № 31/07-Т 2 щодо надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 31.07.2009р., договором від 16.10.2008р. щодо надання транспортно-експедиційних послуг, а також наданими в підтвердження виконання вказаних договорів актами виконання робіт, товарно-транспортними накладними, виписками банку про проведення розрахунків за надані послуги.
ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова стверджує, що ТОВ «Делтана» не мало права відносити до складу валових витрат витрати за договорами про надання транспортних послуг за 2009р., оскільки при перевірці не подано відповідних товарно-транспортних накладних При цьому, посилається на п.10.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України №363. Однак, товарно-транспортна накладна, це не єдиний первинний документ для перевезень і податкового обліку, існують й інші первинні документи при здійсненні перевезень, згідно Правил №363.
Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).
Крім того, товарно-транспортні накладні по вказаним вище договорам перевезень, ТОВ «Делтана» надало до матеріалів справи.
Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних рішень.
Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.А. Моторний