"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/35374/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Вербицька О.В., Муравйов О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011р.
у справі №2а-16472/10/2070
за позовом Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» (надалі - ПАТ «Земельний банк»)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові (надалі - СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові)
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові №000064851/0 від 09.12.2010р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011р., у задоволенні позовних вимог ПАТ «Земельний банк» відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну позапланову перевірку ПАТ «Земельний банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., про що складено акт №4442/50-2/19358721 від 01.12.2010р.
Висновками перевірки встановлено порушення п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження суми податку на прибуток за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р. на 294026,42грн.
За наслідками перевірки 09.12.2010р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000640851/0, в якому визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 352831,70грн., у т.ч. 294026,42грн. - основний платіж та 58805,28грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Так, під час перевірки встановлено, що в порушення п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено процентні доходи на суму 567952,04грн. у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів згідно наступних договорів: - договір про надання міжбанківського кредиту №106/06-МБ від 03.04.2006р. на суму 9000000,00грн. зі сплатою 7% річних, з 12.04.2010р. - 20% річних (згідно додаткової угоди №4від 12.04.2010р.); - договір про надання міжбанківського кредиту №07-01/Д від 26.02.2007р. на суму 9500000,00грн. зі сплатою 6% річних (згідно додаткової угоди №4 від 10.03.2010р. нарахування відсотків з 10.03.2010р. по 09.09.2010р. здійснюється у розмірі 20% річних); - договір про надання міжбанківського кредиту №309/07-МБ від 26.11.2007р. на суму 6000000,00грн. зі сплатою 12% річних; договір про надання міжбанківського кредиту №08-05-22/Д від 22.05.2008р. на суму12000000,00грн. зі сплатою 10% річних; договір про надання міжбанківського кредиту №738-ММВ від 06.04.2009р. на суму 27000000,00грн. зі сплатою 25% річних; - договір про надання міжбанківського кредиту №782-ММВ від 15.05.2009р. на суму 5000000,00грн. зі сплатою 19% річних. Зокрема, встановлено, що по вищезазначеним кредитам банком відсотки нараховувались не за весь термін використання залучених коштів, а саме: - за договором №782 відсотки нараховувались банком до 17.05.2010р., в той час, як клієнт банку фактично користувався кредитними коштами у розмірі 5,0 млн. грн. до 04.06.2010р., про що свідчить виписка про рух коштів по рахунку 1527; - за договором №08-05-22 відсотки нараховувались банком до 21.05.2010 р., в той час, як клієнт банку фактично користувався кредитними коштами у розмірі 12,0 млн. грн. до 04.06.2010р., про що свідчить виписка про рух коштів по рахунку 1517; - за договором №738 відсотки нараховувались позивачем не за весь період користування кредитними коштами у розмірі 27,0 млн. грн., в той час, як фактичне користування коштами клієнтом відбувалось до 04.06.2010р., що підтверджується випискою про рух коштів порахунку 1527; - за договором №309 відсотки нараховувались Банком до 09.06.2010 . в той час, як клієнт банку фактично користувався кредитними коштами у розмірі 6,0 млн. грн. до 18.06.2010, про що свідчитьь виписка про рух коштів по рахунку 1523; - за договором №07 відсотки нараховувались банком не за весь період користування кредитними коштами у розмірі 9,5 млн. грн., в той час, як фактичне користування коштами клієнтом відбувалось до 04.06.2010р., про що свідчить виписка про рух коштів . порахунку 1512; - за договором №106 відсотки нараховувались Банком не за весь період користування кредитними коштами у розмірі 9,0 млн. грн., в той час, як фактичне користування коштами клієнтом відбувалось до 04.06.2010р., що підтверджується випискою про рух коштів порахунку 1524.
Разом з тим, згідно п.1.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна.
На підставі наведеного позивачеві було донараховано доходи у вигляді відсотків за надані межбанківські кредити за період їх фактичного використання до моменту списання з рахунків у бухгалтерському обліку всього в розмірі 567952,04 грн., а саме: за договором №106 - у сумі 34520,55грн.; за договором №07 - у сумі 36438,35грн.; за договором №309 - у сумі 15780,82грн.; за договором № 08-05-22 у сумі 46027,40грн.; за договором №738 - у сумі 388335,61грн.; за договором №782 - у сумі 46849,31грн.
Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про заниження позивачем процентних доходів на суму 567952,04грн. у вигляді відсотків від надання міжбанківських кредитів; неправомірне віднесення до складу валових витрат витрати на формування страхового резерву за угодами станом на 01.07.2010р. на суму 22031431,52грн., та неправомірне віднесення до складу валових витрат витрати на формування страхового резерву за кредитними угодами в сумі 16897236,10грн.
Відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з вимогами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 вказаного Закону валовий доход включає в себе доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.
Позивач стверджував, що процентні доходи не отримані банком через втрату права власності на ці кошти, оскільки право власності на заставлені кошти, розміщені у вигляді вкладів та кредитів, припинился в результаті звернення стягнення на заставу відповідно до п.8 ст.346 ЦК України. Між тим, матеріали справи не містять належних доказів в підтвердження переходу права власності на зазначені кошти.
В підтвердження правомірності формування валових витрат позивачем надані як до перевірки так і до суду копії кредитних угод, договорів застави, листів, оцінки фінансового стану, з яких видалена інформація про особу, яка укладала угоди. Зазначені документи не є належними та допустимими доказами по справі, щодо підтвердження доводів позивача стосовно правомірності формування валових витрат, оскільки позивачем не надано розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в підтвердження правомірності формування валових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що постановою правління НБУ №231 від 11.05.2010р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ПАТ « Земельний банк» з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ПАТ « Земельний банк» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 3 місяці з 12.05.2010р. по 11.08.2010р. А також, постановою Правління НБУ №375 від 30.07.2010р. відкликана банківська ліцензія та відкрита процедура ліквідації позивача. Однак, введення мораторію не звільняє платника податків від їх сплати.
Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк» - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов