І інстанція
справа № 2/2702/175/12
категорія __
16 жовтня 2012 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого суді Батуріна А.С.,
при секретарі Рудюк М.Р.,
з участю позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод в користуванні майном, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування, визнання права власності, -
13.01.2010 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з названою позовною заявою, яку в подальшому доповнили в порядку ст. 31 ЦПК України. Так, ці позивачі, посилаючись на виникнення між сторонами як спадкоємцями спору щодо розподілу спадкового майна, а також на неможливість оформлення в державній нотаріальній конторі своїх прав внаслідок утримання відповідачем ОСОБА_5 правовстановлюючих документів, на чинення перешкод в доступі до гаражного боксу, що є спадковим майном, просять суд визнати за позивачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на гаражний бокс АДРЕСА_1 по 1/3 частині гаражу кожному, зобов'язати ОСОБА_5 не чинити перешкод в доступі до спадкового майна - гаражному боксу АДРЕСА_1
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька позивачів та чоловіка відповідача - ОСОБА_8, відкрилась спадщина на належне йому майно у вигляді гаражного боксу АДРЕСА_1 Позивачі та відповідач є спадкоємцем першої черги та своєчасно звернулись з заявами про прийняття спадщини. Від нотаріуса позивачам стало відомо, що відповідач не згодна на розділ спадкового майна по 1/3 частині кожному спадкоємцю так як вважає, що гараж був набутий нею зі спадкодавцем в період шлюбу в зв'язку з чим розподілу в порядку спадкування підлягає лише ? частина гаражу. Позивачі не згодні з таким розподілом, так як вважають, що спадкодавець набув спірне майно до шлюбу з відповідачем, який укладено 03.07.1999 року. При цьому спадкодавець набув право власності на майно в порядку приватизації на підставі рішення виконкому Севастопольської міської Ради від 15.11.1994 року, яке зареєстровано в КП БТІДРОНМ СМР 31.07.1997 року. Також зазначають, що відповідач утримує оригінал правовстановлюючого документу - реєстраційного посвідчення від 31.07.1997 року, що позбавляє нотаріуса можливості видати свідоцтва про право на спадщину. В частині вимог про зобов'язання відповідача не чинити перешкод в доступі до спірного гаражного боксу, позов мотивований лише чиненням таких перешкод без зазначення конкретних фактів. Правовими підставами для задоволення позову зазначають положення ст.ст. 321, 325, 328, 392, 1217, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. 57 СК України.
14.06.2010 року до суду звернулась ОСОБА_5 з названим позовом, в якому посилаючись на те, що за її кошти та кошти спадкодавця ОСОБА_8 було побудовано гаражний бокс АДРЕСА_1 а також на ухилення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю, просить суд усунути від спадкування по закону після смерті ОСОБА_8 його дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 та визнати за позивачем право власності на гаражний бокс АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період спільного проживання з ОСОБА_8 в 1988-1997 роках, ними за спільні кошти було побудовано спірний гаражний бокс, який був оформлений на ОСОБА_8 03.07.1999 року між нею та ОСОБА_8 було укладено шлюб. Діти спадкодавця ОСОБА_8 під час його хвороби, внаслідок якої він помер, не надавали йому ніякої допомоги, але мали можливість її надавати. Всі витрати на лікування несла позивач. В зв'язку з цим, вважає що відповідачів необхідно усунути від права на спадкування та визнати за нею право власності на гаражний бокс в цілому виходячи з наступних часток: ? частина на підставі спільної праці та за рахунок спільних коштів в період проживання однією сім'єю; 1/6 частина на підставі права спадкування після смерті ОСОБА_8; 2/6 частини на підставі права спадкування після смерті ОСОБА_8 у разі усунення відповідачів від права на спадкування. Правовими підставами для задоволення позовних вимог зазначає положення ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність», ст.ст. 1224, 1261, 1267 ЦК України.
Ухвалою Гагарінського районного суду від 13.10.2009 року справи об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представник ОСОБА_4,. підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі та зазначили, що їх позов стосується лише той частини гаражу, яка була здана в експлуатацію та на яку видано правовстановлюючий документ. Щодо частини яка була самочинно збудована пізніше, ними позовні вимоги не заявляються, будь-яких претензій до цієї частки позивачі на час розгляду справи не мають. В частини позовних вимог про визнання права власності надали пояснення, відповідно до яких така вимога заявлена внаслідок спору між сторонами про розмір часток в спадщині, внаслідок ухилення відповідача від надання нотаріусу правовстановлюючого документу. В частині вимоги щодо зобов'язання відповідача не чинити перешкод в доступі до спірного гаражного боксу пояснюють тією обставиною, що позивач ОСОБА_2 приходив до гаражу та звертався до відповідача з проханням надати належні йому речі, що зберігались в гаражі, проте відповідач відмовила в допуску до гаражу. Заперечили проти задоволення вимог ОСОБА_5 так як нею не було надано доказів на їх підтвердження, спадкодавець постійно спілкувався з дітьми та будь-якої допомоги від них не просив, ОСОБА_3 надавала батьку медичну допомогу так як є медичним працівником, спадкодавець до 1999 року перебував в шлюбі з матір'ю ОСОБА_2, ОСОБА_3, вимоги про визнання права власності на ? частину гаражного боксу неправомірні так як виникнення будь-яких прав внаслідок проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не було передбачено законодавством. Заперечують спільне проживання відповідача з їх батьком до кінця 1997 року.
ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та заперечила проти задоволення вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 так як не визнає їх право на спадщину, будь-яких перешкод не чинила, правовстановлюючого документу не має. Від надання пояснень за своїм позовом та обґрунтувань заперечень відмовилась в зв'язку з тим, що задоволено клопотання її представника про допит її як свідка.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 підтримав позов ОСОБА_5 з підстав наведених в позовній заяві, зокрема: право власності на ? частину гаражного боксу підлягає визнанню за ОСОБА_5 внаслідок спільної праці та спільного вкладення грошових коштів в будівництво нерухомого майна членів сім'ї. При цьому зазначає, що маються на увазі інші члени сім'ї, які пов'язані спільним побутом та ведуть спільне господарство, а не чоловік та жінка, які сумісно проживають без реєстрації шлюбу. Позивач ОСОБА_5 має право на спадкування іншої частини ? гаражу так як є спадкоємцем першої черги; діти спадкодавця протягом 6 місяців до дня смерті не надавали допомоги на лікування спадкодавцю, в зв'язку з чим підлягають усуненню від права на спадкування. Також заперечив проти задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 з тих підстав, що ними невірно визначені частки для спадкування; позивачі не є належними так як не мають права вимоги, так як підлягають усуненню від права на спадкування; позов заявлений в тому числі про визнання права власності на 1/3 частини спадкового майна за ОСОБА_5, тобто в інтересах відповідача без належних повноважень. Від інших пояснень та заперечень відмовився без зазначення причин.
Сторонами стверджується, що ними надані всі відомі на час розгляду справи докази; про рішення судів та відкриті судові провадження, які можуть стосуватись справи, що розглядається, а також про можливих третіх осіб, прав та обов'язків яких стосуватиметься рішення суду - сторонам невідомо.
Заслухавши пояснення учасників процесу, що з'явились, свідчення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, позивача ОСОБА_5 як свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає можливим частково задовольнити позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 з наступних підстав.
Так судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_8, ОСОБА_5 є його дружиною з 03.07.1999 року. Перед цим ОСОБА_8 перебував у шлюбі з ОСОБА_5, який розірвано рішенням Гагарінського суду 10.05.1989 року та зареєстровано розірвання в органах РАЦС 15.06.1999 року.
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після його смерті відкрилась спадщина на гаражний бокс АДРЕСА_1, який належав померлому на підставі реєстраційного посвідчення від 31.07.1997 року, виданому в порядку, передбаченому рішенням виконкому міської Ради № 4/101 від 15.11.1994 року на підставі розпорядження СМДА № 1293-р від 22.07.1997 року про затвердження актів державної комісії з прийому в експлуатацію об'єктів нерухомого майна.
Зазначені обставини не заперечуються сторонами та підтверджуються: свідоцтвом про народження ОСОБА_2, свідоцтвом про народження ОСОБА_7., витягом з Державного реєстру актів цивільного стану № 00001190881 про укладення шлюб між ОСОБА_7. та ОСОБА_14, свідоцтвом про розірвання цього шлюбу, рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 10.05.1989 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, свідоцтвом про одруження між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, свідоцтвом про смерть ОСОБА_8, реєстраційним посвідченням від 31.07.1997 року, листом КП БТІ ДРОНМ СМР від 21.08.2009 року.
Відповідно до листа КП БТІ ДРОНМ СМР від 11.03.2010 року та технічного паспорту на гараж, до гаражного боксу АДРЕСА_1 самовільно збудовано в 1999 році двоповерхову прибудову під літ. «а» розміром 2,46х4,72 м, що відповідає приміщенням № 2 - коридор зі сходовою кліткою площею 7,2 м2, № 3 - коридор зі сходовою кліткою площею 7,5 м2 на експлікації технічного паспорту. Право власності на зазначений об'єкт нерухомості не розглядається при розгляді справи внаслідок відсутності таких вимог, сторонами зазначається, що спору щодо цього майна не має. Таким чином, предметом спору є двоповерховий гараж під літ. «А» з підвалом та балконом загальною площею 64,2 м2, що складається з приміщень І-го поверху: № 1 - гараж площею 24,4 м2; приміщень ІІ-го поверху: № 4 - коридор площею 7,5 м2, № 5 - приміщення площею 15,6 м2.
Гараж з приміщеннями під літ. «А» було прийнято в експлуатацію 22.07.1997 року, що підтверджується Актом Державної комісії від 14.07.1997 року, розпорядженням СМДА № 1293-р від 22.07.1997 року. Право власності на прибудову під літ. «а» на час розгляду справи не зареєстроване.
Відповідно до наданої медичної документації за період січень 2001-2009 роки, ОСОБА_8 мав захворювання лімфомою легенів, лівої нирки, парааортальних лімфовузлів, ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, атеросклероз корональних артерій, гіпертонічна хвороба, мелковузловий цироз печінки. Смерть настала внаслідок гострої коронарної недостатності при гіпертонічній хворобі.
Позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_5 надала свідчення, відповідно до яких вона познайомилась з ОСОБА_8 в 1988 році та проживала з ним до 1995 року в найманій квартирі однією сім'єю як чоловік та жінка. В 1989 році він розірвав шлюб з ОСОБА_5 - матір'ю відповідачів, але свідоцтво про розірвання шлюбу отримав лише в 1999 році. В 1995 році був збудований І-й поверх гаражу, в 1996 році вони разом побудували ІІ-й поверх гаражу та почали проживати в ньому. Будівництво проводили за спільні кошти, спільною працею. Для закінчення будівництва вона почала працювати на морському судні, де отримувала гідну оплату. Він працював до 2003 року. В 1999 році вони зареєстрували шлюб та жили разом до дня його смерті. В 2001 році він застудився. В 2009 році у нього виявили туберкульоз. Його лікували, проте дієвих результатів лікування не давало. Вони продавали речі, позивач додатково працювала, так як грошей на його лікування не вистачало, жили за рахунок її пенсії. Діти знали, що батько хворіє, проте допомоги під час його хвороби не надавали, на поховання грошей не давали. Син купив гроб за кошти соціальної допомоги, поминки сплачувала позивач. Батько у них допомоги не просив внаслідок конфлікту з їх матір'ю. При цьому свідок свідчить, що спадкодавець з сином спільно працювали в гаражі, ремонтували транспортні засоби, проте вважає це не роботою а навчанням сина так як спадкодавець не брав з сина грошей за цю роботу. Дочка приходила декілька разів та ставила батьку уколи, крапельниці так як є медичним працівником. Проте в подальшому відмовилась, в зв'язку з чим батько їздив до лікарні для проведення лікувальних процедур. Спадкодавець міг самостійно їсти, пересуватись, тобто міг самостійно себе обслуговувати без сторонньої допомоги.
Відповідно до свідчень свідка ОСОБА_9, заявленої позивачами за основним позовом, вона познайомилась з сім'єю ОСОБА_8 в 1979 році з якими підтримувала дружні відносини. В 1988 році ОСОБА_8 почав мешкати з різними жінками, зокрема мешкав з ОСОБА_13 в м. Донецьк, до яких у гості ходив свідок, після чого, орієнтовно в 1992-93 рр. повернувся в сім'ю. В подальшому мешкав зі ОСОБА_16, яка його в 1995 році вигнала та він знову повернувся в сім'ю. ОСОБА_16 свідок знає особисто, так як вона була власником магазину. В подальшому мешкав з ОСОБА_15, з якою свідок, її чоловік а ОСОБА_8 святкували Новий 1989 рік. ОСОБА_15 свідок бачила один раз, про спільне мешкання їй повідомив ОСОБА_8. Про те, що ОСОБА_8 з ОСОБА_5 розірвали шлюб свідку невідомо. Приблизно в 1997 році чоловік свідка посварився з ОСОБА_8, в зв'язку з чим вони перестали спілкуватись. В цей же період, ОСОБА_8 остаточно пішов з сім'ї. В 2004 році вона зустріла ОСОБА_8, який повідомив, що мешкає з жінкою проте з якою та з якого часу не повідомив, на дітей не скаржився, будь-яких претензій до них не висловлював. Син працював з ним, ремонтували автомобілі, що стало відомо свідку зі слів ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7. Дочку бачила, коли вона збиралась до батька ставити крапельницю, коли прийшла до них в гості. Щодо гаражу свідок нічого пояснити не може, так як була там один раз, стан будівлі не пам'ятає.
Відповідно до свідчень свідка ОСОБА_10, заявленої позивачами за основним позовом, вона є сусідкою сім'ї ОСОБА_8 з 1986 року, між ними склались добросусідські відносини. Свідку відомо зі слів ОСОБА_5 та внаслідок власного спостереження, що у ОСОБА_8 були любовниці, так як він приїжджав додому з іншими жінками, одну з яких цілував в автомобілі, уходив з дому на декілька днів-тиждень. До 1994 року він періодично пропадав але повертався, а в 1994 році його не було близько року. В 1995 році він повернувся та мешкав з сім'єю до 1997 року, після чого свідок його не бачила. Про розірвання шлюбу з дружиною ОСОБА_5 свідку відомо, проте коли його було розірвано та про розірвання шлюбу в судовому порядку їй невідомо. Про гараж свідку відомо, проте вона його не бачила.
Відповідно до свідчень свідка ОСОБА_11, заявленого відповідачем за основним позовом, він знайомий ОСОБА_8 з 1984 року, також є членом ГК «Садко». У них склались дружні стосунки. Йому відомо про проживання з різними жінками, зокрема проживання з ОСОБА_13 в період 1987-1989 роки, з ОСОБА_15 в період 94-95 роки. Свідок приходив до них в гості. Це було до ОСОБА_5. З нею ОСОБА_8 жив близько двох років до їх шлюбу. Будівництво гаражу було почато до ОСОБА_5, І-й поверх було збудовано до ОСОБА_5. Будівництво ІІ-го поверху та прибудови «а» проводилось при ОСОБА_5. Перед будівництвом гаражу, ОСОБА_8 продав інший гараж, який отримав у спадщину від батька. Будівництво проводилось найманими працівниками. Свідок, разом з ОСОБА_8, їздили до м. Євпаторя до судна, на якому ОСОБА_5 працювала поваром. ОСОБА_8 отримував від неї грошові кошти, які, сі слів ОСОБА_8, витрачав на будівництво, а також одяг, та запчастини для ремонту автомобілів. Син працював з батьком в гаражі по ремонту автомобілів до останнього часу. Дочку свідок особисто підвозив не менше 5 разів до гаражу, де вона ставила батьку крапельниці, уколи, привозила ліки.
Аналізуючи зазначені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_5 не підлягає задоволенню внаслідок необґрунтованості, так як належних та допустимих доказів, в порушення положень ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 61 ЦПК України, які б підтвердили факт перебування спадкодавця в стані, який би свідчив про необхідність надання йому сторонньої допомоги, факти ухилення відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_7 від надання такої допомоги, факт надання допомоги позивачем. Напроти, зазначені обґрунтування позову в частині усунення від права на спадкування, спростовуються визнаними сторонами обставинами, свідченнями ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_11, з яких вбачається, що спадкодавець перебував у стані, який дозволяв йому самостійно себе обслуговувати та навіть до останнього часу ремонтував автомобілі, діти з ним спілкувались, спадкодавець не просив дітей надати допомогу, дочка надавала медичну допомогу шляхом надання ліків, виконання медичних процедур та медичними документами, які підтверджують стан здоров'я спадкодавця. Доводи щодо ухилення відповідачів від витрат на поховання та поминки, заявлені позивачем в ході судового засідання, не є підставами для усунення від права на спадкування.
З цих самих підстав, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимоги про визнання права власності на підставі ст. 17 Закону України «Про власність», так як доказів, які б підтвердили трудову участь ОСОБА_5 в будівництві І-го та ІІ-го поверхів гаражу надано не було, доказів витрат на будівництво наданих ОСОБА_5 коштів, засвідченні свідком ОСОБА_11, надано не було. В чому саме полягала трудова участь ОСОБА_5 в позові не визначено, від будь-яких пояснень з цього приводу позивач за зустрічним позовом та її представник відмовились.
Позовні вимоги за основним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так не підлягає задоволенню позовна вимога в частині усунення перешкод в користуванні спадковим майном, так як доказів на підтвердження перешкод не надано.
В частині визнання права власності за відповідачем ОСОБА_5 1/3 частини гаражного боксу, суд вважає вимоги безпідставними, так як відповідно до змісту положень ст. 3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, на захист в судовому порядку має право особа, права якої порушено, не визнано або оспорюються. При цьому для звернення з позовом в інтересах інших осіб має право її представник. Враховуючи, що позивачі за основним позовом не є представниками ОСОБА_5, така вимога задоволенню не підлягає.
В частині визнання за позивачами права власності на 1/3 частину гаражу кожному, суд вважає можливим задовольнити, так як визнає позивачів та відповідача спадкоємцями першої черги, які мають право на отримання у спадщину майна спадкодавця (щодо якого заявлено позов) по 1/3 частині кожному, враховує спір щодо розподілу спадщини внаслідок невизнання прав позивачів з боку відповідача, втрату правовстановлюючого документу, без якого неможливо оформити спадкові права всім спадкоємцям в нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 51,00 гривень. Судові витрати ОСОБА_5 розподілу не підлягають та покладаються на неї в сплаченому розмірі.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 81, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 13, 15, 16, 1217, 1261, 1268, 1270 ЦК України, -
Позов ОСОБА_2, ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_7 право власності на двоповерховий гараж АДРЕСА_1 та складається з літ. «А» з підвалом та балконом загальною площею 64,2 м2, що складається з приміщень І-го поверху: № 1 - гараж площею 24,4 м2; приміщень ІІ-го поверху: № 4 - коридор площею 7,5 м2, № 5 - приміщення площею 15,6 м2, по 1/3 частині кожному.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 51,00 гривень.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про усунення від права на спадкування, визнання права власності - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в палату по цивільним справам Севастопольського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гагарінський районний суд м. Севастополя, протягом 10 днів з дня його проголошення, а для учасників процесу, що не були присутні при його оголошенні - протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополя /підпис/ А.С. Батурін
З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополя А.С. Батурін
16.10.2012