Справа № 0522/8011/2012
2/256/140/2013
21 лютого 2013 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
Головуючий - суддя Іванова А.П.,
при секретарі - Переверзевій Г.В.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Калінінської районної в м.Донецьку ради, третя особа - Восьма донецька державна нотаріальна контора м.Донецька про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні майном, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку ради, третя особа - Восьма Донецька нотаріальна контора м.Донецька, яким просив визнати за ним право власності на належну йому частку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 в порядку спадкування, зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди в користуванні спільним дімоволодінням. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору на право забудівлі будинку та безстрокового користування земельної ділянкою від 30.09.1950 року, засвідченого нотаріальною конторою м. Сталіно в реєстрі № 51479, батькові позивача ОСОБА_4 було виділено під забудівлю в безстрокове користування земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4. Єдиними спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька були: матір ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2; брат ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3; брат ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та позивач. Будь-хто з членів родини позивача не оформлював право на спадщину, не виділяв долі в спільному спадковому майні. Разом з тим, за життя, в жовтні 1979 року, матір позивача оформила заповіт, зареєстрований за № 7296, заповівши все спірне домоволодіння у власність старшому брату - ОСОБА_7. У зв'язку з нікчемністю заповіту на ім'я ОСОБА_7, спадкоємцями за законом після смерті матері в рівних долях був позивач та його брат ОСОБА_7. У зв'язку з цим, відповідач ОСОБА_3, яка є дружиною ОСОБА_7 може претендувати лише на долю спадкового майна свого чоловіка ОСОБА_7, одержану ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5, а також після смерті батька ОСОБА_4. Відповідач у справі ОСОБА_3 чинить позивачу перешкоди в доступі та користуванні сімейним спірним домоволодінням, порушує права позивача фактичного власника спірного майна, та привласнює чуже майно. Після смерті ОСОБА_7 позивач звернувся до восьмої нотаріальної контори м. Донецька про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, проте йому було відмовлено в видачі свідоцтва у зв'язку з ненаданням витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно листа КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» від 30.03.2011 року № 117748 домоволодіння за вказаною адресою на підставі договору на право забудівлі дома та безстрокового користування земельною ділянкою від 30.09.1950 року, засвідченого нотаріальною конторою м. Сталіно в реєстрі № 5147, проінвентаризовано на ім'я ОСОБА_4. Крім того, позивач звернувся до реєстратора КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» з заявою про проведення державної реєстрації права власності та видачу витягу з Реєстру прав власності для оформлення спадщини після померлого брата ОСОБА_6. Проте рішенням реєстратора від 17.03.2012 року відмовлено в державній реєстрації права власності, оскільки надана архівна виписка з протоколу засідання виконкому не входить до переліку документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Для приведення документів у відповідність до діючого законодавства позивачу рекомендовано звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, підтримала заявлені позовні вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надала письмові заперечення проти заявлених вимог, в яких пояснила, що спірне майно було побудоване батьками її чоловіка у 1950 році, а отже це майно являлось їх власністю. В 1958 році відповідачка одружилась із ОСОБА_7 і стала постійно проживати в спірному будинку. З 1963 року до березня 1966 року позивач ОСОБА_1 проживав в спірному будинку, з 1966 року позивач ніякого відношення до обслуговування та експлуатації спірного нерухомого майна не мав, витрат на його експлуатацію та ремонт не мав. На момент смерті матері позивача у спірному домоволодінні були зареєстровані та проживали тільки відповідач ОСОБА_3 та її чоловік, а отже саме її чоловік прийняв спадок після смерті матері та вступив в фактичне володіння ним. На момент смерті ОСОБА_7 у спірному домоволодіння проживала та була зареєстрована тільки відповідачка ОСОБА_3 Вона прийняла спадок після смерті свого чоловіка і не відмовлялась від нього. Стосовно вимог про спадкування домоволодіння після батьків позивача - матір ОСОБА_5 та батька ОСОБА_4, зазначила, що позивачем пропущені всі можливі строки для звернення до суду. За цих підстав просила відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині на підставі ст.71 ЦК Української РСР в ред. від 18.07.1963р. та ст.. 257 , ч.3 ст. 267 ЦК України в редакції від 19.01.2003 року. Крім того, ОСОБА_1 повинен був фактично вступити в управління спірним домоволодінням або подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, але він фактично цього не зробив, а отже, не може вважатися таким, що прийняв спадок після смерті свого батька та матері, а вважається таким, що відмовився від спадку. Таким чином, після смерті ОСОБА_4 фактично вступили в управління та володіння спадковим майном чоловік відповідачки - ОСОБА_7 та його мати ОСОБА_5, а після смерті ОСОБА_5 в управління та домоволодіння спадковим майном вступив ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_7 спадок фактично прийняла відповідачка, оскільки на момент смерті свого чоловіка постійно проживала у спірному доволодіння і була там зареєстрована. На підставі ст.. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_7 є - відповідачка ОСОБА_3 та син - ОСОБА_8. Позивач є спадкоємцем другої черги по закону, інших спадкоємців першої та другої черги не має. Таким чином, відповідачка як спадкоємець першої черги прийняла спадок, що відкрився після смерті її чоловіка ОСОБА_7, а тому позивач ОСОБА_1 як спадкоємець другої черги не має прав на спадок, що відкрився після смерті ОСОБА_7 за вищезазначених підстав просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вислухав пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з Архівної виписки з протоколу № 21 засідання виконкому Калінінської районної ради трудящих м.Сталіно (з 1961р. м.Донецьк) від 10.08.1950 року вбачається, що вказаним засіданням вирішено виделити земельні ділянки для індивідуального будівництва домів гр. ОСОБА_3 (ім'я, по батькові не зазначені) на АДРЕСА_1, запропоновано укласти договори з Міськжилуправлінням на забудову та нотаріально зареєструвати в установленому законом порядку. Строк оформлення документів три місяця, після спливу зазначеного строку рішення вважати таким, що втратив чинність.
З Технічного паспорту на житловий АДРЕСА_1 вбачається, що власником зазначеного будинку є ОСОБА_4 на підставі договору на право побудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 11.10.1950 року, р-р № 51479, посвідченого Сталінською нотаріальною конторою.
Судом встановлено, і це не оспорювалось учасниками судового розгляду, що батько позивача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, виданого 21.06.1964 року Калінінським бюро ЗАЦС м.Донецька.
ОСОБА_5 - матір позивача, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2, видане 10.05.2001р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Калінінсьбкого районного управління юстиції м.Донецька.
Зі Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, виданого 20.08.2010 року вбачається, що ОСОБА_7 - брат позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4, виданого повторно 20.10.1980р. Калінінським відділом ЗАЦС, вбачається, що ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_3 11.05.1958р., після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3.
З листа КП «БТІ м.Донецька» від 30.03.2011 року № 117748 вбачається, що за обліком КП «БТІ м.Донецька» право власності на домолодіння АДРЕСА_1 станом на 30.03.2011р. не зареєстроване. Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи домоволодіння за зазначеною адресою на підставі договору про право побудову будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 30.09.1950р. про інвентаризоване на ім'я ОСОБА_4.
З Рішення про відмову в державній реєстрації прав від 17.03.2012 року вбачається, що реєстратором КП БТІ м.Донецька розглянуто лист ОСОБА_1 про державну реєстрацію права власності та видачу витягу з Реєстру прав власності для оформлення спадщини після померлого ОСОБА_6 на жилий будинок з господарськими побудовами за адресою: АДРЕСА_1. відповідно до п.п. 3.4, 3.5.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав власності на житловий будинок з господарськими побудовами за адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні встановлено, що на час смерті батьків позивача залишилось спадкове майно, яке складається із житлового будинку з надвірними побудовами, який розташований у АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, чинного з 01 січня 2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Оскільки матір позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_2, судом застовуються вимоги Цивільного кодексу України щодо правил позовної давності.
Відповідно до вимог ст. 57 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З позовної заяви ОСОБА_1, пояснень позивача та представника позивача в судовому засіданні, не вбачається клопотань про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушеного права, не зазначаються поважні причини пропуску строку позовної давності.
На підставі викладеного, враховуючи, що про застосування строку позовної давності заявлено відповідачем ОСОБА_3, суд вважає, що, оскільки позивачем ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права в частині неможливості прийняття спадщини після смерті батьків, поважні причини пропуску позивачем строку звернення до суду судом не встановлені, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_5, батька ОСОБА_4 на належну йому частку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 слід відмовити.
Стосовно вимог позивача про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_6 на належну йому частку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження того, що після смерті ОСОБА_6, померлого в ІНФОРМАЦІЯ_3, відкрилась спадщина на відповідну частку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, крім того, взагалі не надано доказів належності якоїсь частки вказаного домоволодіння померлому ОСОБА_6.
На підставі зазначеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог позивача в частині визнання за ним права власності на відповідну частку майна після смерті ОСОБА_6.
Вимога позивача ОСОБА_6 про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити йому перешкоди в користуванні спірним домоволодінням не підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності у ОСОБА_1 правомочності користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 та ним не надано доказів на підтвердження вчинення перешкод ОСОБА_3 в користуванні спірним майном.
Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки судом не виявлено законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на відповідну частку майна після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, суду не надано доказів на підтвердження порушення прав позивача ОСОБА_1 з боку відповідача ОСОБА_3, твердження позивача про вчинення перешкод в користуванні спірним майном не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Калінінської районної в м.Донецьку ради, третя особа - Восьма донецька державна нотаріальна контора м.Донецька про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні майном в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 57, ст.267 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», ст.ст. 3,10, 11, 60, 88, 208-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Калінінської районної в м.Донецьку ради, третя особа - Восьма донецька державна нотаріальна контора м.Донецька про визнання права власності в порядку спадкування за законом, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні майном - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя
26.02.2013