Справа № 2-2783/12
Рішення
Іменем України
"01" серпня 2012 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира у складі:
головуючого - судді Анциборенко Н.М.,
при секретарі Медведській Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" про стягнення заробітної плати за час роботи, за невикористану відпустку та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 20.06.2012 року звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня", в якій просить стягнути на її користь невиплачену заробітну плату за травень 2012 року у розмірі 1600 гривень та за 15 днів червня 2012 року у розмірі 800 гривень, всього 2 400 гривень, а також стягнути завдану затримкою розрахунку моральну шкоду у розмірі 3000 гривень.
У судовому засіданні та поданій 24.07.2012 року заяві позивач позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що відповідач розрахунок по заробітній платі проводить несвоєчасно, чим порушує її право на своєчасну оплату праці. Розмір заборгованості по заробітній платі нею був порахований приблизно, оскільки заробітна плата залежить від обсягів виконаної роботи. На час розгляду справи у суді заборгованість їй виплачена повністю, однак, кожного разу із затримкою по декілька днів. З приводу порушення відповідачем строків виплати заробітної плати вона неодноразово з іншими працівниками звертались в різні правоохоронні органи. Вважає, що відповідач, порушуючи її права на своєчасну оплату праці, завдав їй моральну шкоду, оскільки вона хвилювалася, нервувалася через відсутність коштів, не могла організувати своє життя та докладала додаткових зусиль для його організації та захисту своїх прав. Просить стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 гривень.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення та пояснив, що оплата праці позивачки здійснюється за відрядною системою оплати праці, її середній заробіток становить 1182,05 грн.. В позовній заяві зазначено 1600 грн. як і у інших працівників, які також звернулися до суду з аналогічними позовами. Заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 16.07.2012 року відсутня. Розрахунок проводився несвоєчасно, оскільки у підприємства не було коштів. Право на компенсацію за невикористану відпустку у позивачки не виникло, так як нею використані всі відпустки за минулі періоди роботи, а у 2012 році її відпустка запланована восени. Щодо завданої моральної шкоди, то посилання на неправомірні дії відповідача у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати вважає надуманими, оскільки вина підприємства у затримці розрахунку відсутня. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" ОСОБА_2 підтвердила, що заборгованість перед ОСОБА_1 на даний час відсутня. Пояснила, що строки виплати заробітної плати працівникам, в тому числі і ОСОБА_1 дійсно не завжди були дотримані. Однак, вважає, що затримка розрахунку має місце через поважні причини, а саме виплату обов'язкових платежів до бюджету. Аванс на підприємстві повинен виплачуватися 22 числа кожного місяця, а заробітна плата 7 числа кожного місяця.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Красуня" з 01.02.1993 року на посаді майстра-перукаря.
Між сторонами існують трудові правовідносини, які регулюються законодавством про оплату праці, що грунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", Закону України "Про колективні договори і угоди" та інших актів законодавства України.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. При відрядній системі оплати праці заробіток нараховується за виконаний обсяг роботи, вироблену продукцію за відрядними розцінками, обчисленими виходячи з установлених тарифних ставок і норм виробітку або часу.
Згідно ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Твердження позивачки щодо наявності заборгованості по заробітній платі за травень 2012 року та 15 днів червня 2012 року на час розгляду справи судом спростовуються наданими представником відповідача письмовими доказами. Так, згідно довідки № 29 від 16.07.2012 року (а.с.46) заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 16.07.2012 року відсутня.
Оскільки заборгованість по заробітній платі Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" перед позивачем на час розгляду справи виплачена, тому позовна вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2 400 гривень задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог. Позивачем не заявлено конкретну позовну вимогу щодо невикористаної відпустки.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 гривень суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що на даний час на підприємстві колективний договір не укладено. Нормативний акт, яким встановлено на підприємстві строки виплати заробітної плати, відповідачем також не надано.
На день звернення 20.06.2012 року ОСОБА_1 до суду нею був отриманий аванс за травень у розмірі 500 гривень із затримкою розрахунку, що підтверджується копією платіжної відомості № 35 від 26.05.2012 року (а.с. 48).
Заробітна плата за травень виплачена 19.06.2012 року у розмірі 445,76 гривень, що підтверджується копією платіжної відомості № 42 від 19.06.2012 року (а.с. 48). Оскільки заробітна плата за травень 2012 року повинна бути виплачена працівнику не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, тобто не пізніше 07 червня 2012 року, то розрахунок також проведений несвоєчасно з порушенням вимог ст. 115 КЗпП України.
Після звернення до суду ОСОБА_1 отримала 25.06.2012 року аванс за червень у розмірі 170 гривень із затримкою розрахунку, що підтверджується копією платіжної відомості № 47 від 25.06.2012 року (а.с. 49) та лише 12.07.2012 року отримала заробітну плату за червень у розмірі 1083,43 гривні із затримкою розрахунку (а.с.50). Тобто, заробітна плата знову була виплачена з порушенням встановлених законодавством строків виплат.
Згідно чинного законодавства обов'язок доказування відсутності вини у затримці розрахунку покладений на роботодавця.
В матеріалах справи відсутні докази відсутності вини роботодавця за затримку розрахунку, тобто наявність об'єктивних, непереборних причин неможливості проведення таких виплат своєчасно та регулярно у встановлені законодавством строки. Тому суд приходить до висновку про доведеність вини Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" у затримці виплати заробітної плати позивачу.
Крім того, згідно ст.15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 237-1 ЦПК України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуваннями у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Оскільки факт порушення законних прав позивача на своєчасну та регулярну оплату праці у встановлені ст. 115 КЗпП України строки доведений, це призвело до моральних страждань позивача, оскільки вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та захисту своїх прав, тому є підстави для відшкодування моральної шкоди, розмір якої з урахуванням розміру заборгованості, періоду затримки розрахунку, характеру та ступеню моральних страждань позивача необхідно визначити у розмірі 50 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 115, 237-1 КЗпП України, Законом України "Про відпустки", ст.ст.10, 11, 30, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" про стягнення заробітної плати за час роботи, за невикористану відпустку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Красуня" на користь ОСОБА_1 50 гривень моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя Н. М. Анциборенко