Справа № 755/4343/13-ц
"16" квітня 2013 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Антипової Л.О.
при секретарі Філімоновій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Русанівський-3», третя особа: Голова правління ГБК «Русанівський-3» Бабиченко Сергій Іванович про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати судовий наказ №1 від 31.01.2013 року голови правління ГБК «Русанівський-3» про звільнення, поновити на посаді, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 1000 грн. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до наказу №7 від 23.07.2007 року з 26.07.2007 року позивач працював на посаді охоронця в ГБК «Русанівський-3». 31.01.2013 року позивача було звільнено відповідно до наказу №1 від 31.01.2013 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України в зв'язку з закінченням строку дії трудового договору. Позивач вважає, що між ним та відповідачем існували трудові відносини, які були укладені на невизначений строк і тому звільнення із посиланням на п. 2 ст. 36 КЗпП є неправомірними. На підставі наведеного позивач вимішений звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у запереченнях, долучених до матеріалів справи.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу №7 від 23.07.2007 року позивач був прийнятий на посаду охоронця до ГБК «Русанівський-3» з 26.07.2007 року на певний строк.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору контракт є, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера його застосування визначається законами України.
Таким чином, Контракт може укладатися з працівником лише за умови, що він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року N 170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» визначено, що контрактна форма трудового договору застосовується до працівників при прийнятті (найманні) на роботу, лише у випадках, прямо передбачених законами.
Договір був підписаний сторонами 25.07.2007 року до того моменту, як позивач приступив до виконання умов строкового договору.
Під час укладення контракту договору від 25.07.2007 року винагорода відповідно до умов контракту договору на яку сторони погоджувались становила 580 грн., а в контракті договорі від 31.01.2009 року винагорода становила 810 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на невизначений строк за погодженням сторін. На працівників, які укладали строковий трудовий договір, розповсюджується законодавство про працю, яке регулює правовідносини по трудовому договору, підписаному на невизначений термін, крім випадків, коли зазначені особливості регулювання відносин по строковому трудовому договору.
Відповідно до ст. 24 КЗпП України між сторонами було укладено строкові договори, які оформлялися належним чином з визначеним розміром оплати праці та певними правами та обов'язками.
Крім того, закінчення трудового договору є самостійною підставою для його припинення за п. 2 ст. 36 КЗпП, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх розірвання.
Відповідно до п.4 ст. 6, ст. 9 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності», яким затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, наймання на роботу керівника такого підприємства здійснюється шляхом укладання (переукладання) контракту.
Як самим Контрактом, так і діючим трудовим законодавством передбачено, що на осіб, працюючих на умовах контракту, розповсюджується законодавство про працю. Додатково до підстав звільнення, передбачених трудовим законодавством, для осіб, працюючих на умовах контракту, передбачені додаткові підстави для звільнення, передбачені самим контрактом.
Враховуючи ту обставину, що позивача було звільнено з займаної посади за п. 2 ст. 36 КЗпП України, доводи останнього про порушення відповідачем положень ст. 43 КЗпП України не заслуговують на увагу.
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., яку він зазнав в результаті його звільнення, яка полягала в моральних переживаннях, втраті душевного спокою та нормальних життєвих зв'язків, то суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 23 ЦК України встановлено яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може бути заподіяна особі, право на відшкодування якої особа має внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Також в Постанові Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди») зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Згідно ст. 10 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач не довів суду, що його звільнення призвело до моральних страждань, а також не обґрунтував розміру моральної шкоди.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57 - 60, 88, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 21, 24, 36, 43 КЗпП України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Русанівський-3», третя особа: Голова правління ГБК «Русанівський-3» Бабиченко Сергій Іванович про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення компенсації за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя :