Справа 2/337/236/2013 року
Провадження №0825/10032/2012
03.04.2013 року місто Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Котляр А.М.
при секретарі Чередниченко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, міське комунальне підприємство «Основаніє», орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання права власності та встановлення порядку користування квартирою,
В листопаді 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 Просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1; встановити порядок користування вказаною квартирою, виділивши ОСОБА_3 у користування житлову кімнату площею 9,3 кв.м., виділити йому, неповнолітньому ОСОБА_2, ОСОБА_4 житлові кімнати площею 13,8 кв.м. та 15.9 кв.м.; кухню, туалет, ванну кімнату, коридор та кладочку залишити у спільному користуванні.
Позивач ОСОБА_1, який діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала частково. Пояснила суду, що спірна квартира була придбана нею із колишнім чоловіком ОСОБА_1 за спільні кошти у 1999 році. З 2003 року шлюб між ними було розірвано, від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 Пояснила, що вона проживає у кімнаті №5 площею 9,3 кв.м., ОСОБА_1 у кімнаті №6 площею 15,9 кв.м., неповнолітній ОСОБА_2 у кімнаті №2 площею 13,8 кв.м. Їх син ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі, але мешкає окремо із дружиною. Пояснила, що вона не заперечує проти визнання за позивачем права власності на 1/2 частину квартири, але заперечує проти порядку користування квартирою, який запропонував позивач. Оскільки їй належить 1\2 частина квартири, то кімната, якe пропонує їй виділити позивач, є значно меншою від її частини у майні, також вказує, що відповідно до запропонованого порядку, її неповнолітній син фактично буде проживати із позивачем, а вона буде позбавлена можливості виховувати його. На цих підставах просила суд задовольнити позов частково.
Третя особа орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву з проханням розглядати справи без участі його представника, просив суд прийняти рішення на розсуд суду.
Представник третьої особи міського комунального підприємства «Основаніє» в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи, надіслав суду заяву з проханням розглядати справи за його відсутності.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що підтримує позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи суд встановив такі факти та відповідні правовідносини, та прийшов до наступних висновків.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.02.1986 по 14.10.2003 року, що підтверджується відміткою у паспорті позивача та свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4.
Подружжям було придбано квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №614.К від 05.04.1999 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3
Відповідно до технічного паспорту, спірна квартира має загальну площу 66.70 кв.м., жила площа квартири складає 39 кв.м., квартира є трикімнатною і складається з жилих кімнат №1 -13 кв.м., №2- 9,3 кв.м., №3-15,9 кв.м.
В квартирі зареєстровано четверо осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4
З пояснень учасників розгляду вбачається, що ОСОБА_3 проживає в кімнаті площею 9,3 кв.м., неповнолітній ОСОБА_2 у кімнаті площею 13,8 кв.м., ОСОБА_1 у кімнаті площею 15,9 кв.м., а ОСОБА_4 зареєстрований у квартирі, але мешкає по пр. Ювілейному, 43/5 в м. Запоріжжя.
Відповідно до ст. 22 КпШС України (в редакції 1969 року), який діяв на час розірвання шлюбу) та ст. 60 СК та п. З ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, квартира АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1
Згідно з ст. 28 КпШС України (в редакції 1969 року) та п.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
За таких підстав, враховуючи позицію відповідача, яка не заперечує проти визнання за ОСОБА_1 права власності на 1\2 частину квартири, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині законні, обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.
Проаналізувавши позовні вимоги в частині встановлення порядку користування квартирою, суд не вбачає підстав для їх задоволення.
Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спірним майном, відповідної матеріальної компенсації.
На підставі ч.2 ст.156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 вказує, що виділення відповідачеві кімнати площею 9,3 кв.м. не порушить її житлових прав. Разом з тим, ОСОБА_3 посилається на те, що їй належить 1\2 частина квартири, а кімната, яку пропонує виділити їй позивач, є значно меншою за належну їй частку в їх спільному майні.
Суд враховує, що загальна житлова площа квартири становить 39 кв.м., а тому кімната №2 площею 9,3 кв.м. фактично складає менше за 1\4 загальної житлової площі. На цих підставах виділення в користування ОСОБА_3 вказаної кімнати значно порушить її право на надання їй у користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає її частці у праві спільної часткової власності.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи, що сторони не дійшли згоди щодо будь-якого іншого порядку користування квартирою сторонами, а порядок, запропонований позивачем, буде порушувати житлові права відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст. 3, 11, 10, 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 319, 358, 391 ЦК України, ст. 156 ЖК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_3.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: А.М. Котляр