"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/13/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання акту незаконним та відшкодування шкоди, -
Позивачі звернулись до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання акту незаконним та відшкодування шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року позов задоволено.
Визнано незаконними пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України №530
від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Кабінет Міністрів України звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що позивачі - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 мають статус «Дитина війни», що підтверджується наявними у них пенсійними посвідченнями, з відміткою про присвоєння їм такого статусу.
Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» врегульовано рівень соціального забезпечення громадян України, відповідно до Законів України «Про жертви нацистських переслідувань», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тощо.
Так, пунктом 8 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до абзацу першого цього пункту та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»таке підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із зазначених Законів.
Пунктом 15 оскарженої постанови Кабінету Міністрів України визначено дату набрання нею чинності - саме з 22 травня 2008 року.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до
28 грудня 2007 року) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вважаючи, що пункти 8 та 15 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України є протиправними та порушують їх права та інтереси, позивачі звернулись до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» щодо встановлення розмірів підвищення пенсій дітям війни у
2008 році та пункт 15 щодо набрання нею чинності порушують права позивачів в частині визначення розміру нарахування та отримання ними щомісячного державного підвищення їх до пенсії як дітям війни, виходячи з установлених законом розрахунків, а відтак є незаконними.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком судів з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями статті 113 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями статті 19 вищевказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до вимог абзацу 3 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Крім того, згідно з абзацом 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії не встановлений, вірним є висновок судів про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.
Разом з тим, статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в 2008 році в таких розмірах: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
При цьому підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були внесені зміни наступного змісту: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавок, встановленої для учасників війни.
В подальшому рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу II Закону України «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними та зазначено, що законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Отже, з моменту набрання чинності рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратило свою чинність з підстав визнання його неконституційним.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, вірним є висновок судів про те, що пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є незаконним.
Крім цього, пунктом 15 вищезазначеної постанови запроваджено набрання її чинності з
22 травня 2008 року.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Так, судами встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр» від 12 червня 2008 року № 107.
Отже вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року не може поширюватися на правовідносини, що існували або виникли до набрання чинності оскаржуваною постановою.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.
Постановлені у справі рішення є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання акту незаконним та відшкодування шкоди - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: