"04" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/15577/11
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Черпіцької Л.Т., Гашицького О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ФО-П ОСОБА_1 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року у справі за позовом ФО-П ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання неправомірними дій органу місцевого самоврядування та стягнення шкоди,-
В жовтні 2010 року ФО-П ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської міської ради про визнання неправомірними дій органу місцевого самоврядування та стягнення моральної шкоди.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, позов задоволено частково.
Визнано дії Черкаської міської ради щодо прийняття рішення №5-218 від 27.10.2009 року «Про відмову у затвердженні підприємцю ОСОБА_1 вибору земельної ділянки для розташування платної автостоянки по вул. 30 років Перемоги та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» протиправними. В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями в частині відмови в задоволені позову, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати в цій частині та ухвалити нове о суті позову. Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами викладені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Зазначені судові рішення не оскаржено відповідачем у порядку касаційного провадження щодо позовних вимог, задоволених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відмовляючи ФО-П ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно врахував, що позивач не зазначив, у чому полягало спричинення моральної шкоди, у чому проявлялися втрати немайнового характеру, його моральні та фізичні страждання, що позивачем не зазначалось і у судовому засіданні не підтверджено причинний зв'язок між протиправною поведінкою суб'єкта владних повноважень, а саме, винесенням постанови про повернення виконавчого листа та настанням втрат немайнового характеру для позивача.
Згідно матеріалів справи, дії Черкаської міської ради щодо прийняття рішення
№5-218 від 27.10.2009 року «Про відмову у затвердженні підприємцю ОСОБА_1 вибору земельної ділянки для розташування платної автостоянки по вул. 30 років Перемоги та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки» визнані протиправними. При цьому судами встановлено, що при прийнятті вказаного рішення було порушено вимоги ст. ст. 4, 6 Закону України «Про місцеве самоврядування» та Регламент Черкаської міської ради.
Згідно ст.1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:
- у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
- у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001р. №5 передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Тобто, відшкодуванню шкоди в обов'язковому порядку передує встановлення судом незаконності рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб та наявність причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) і шкодою, за яку вимагається компенсація.
Відповідно до ст.71 КАС України сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги.
Встановивши, що сам позивач не надав доказів спричинення йому немайнових втрат, як таких, що сталися саме внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, зокрема щодо погіршення стану його здоров'я, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 листопада 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: підписи
з оригіналом згідно:
Суддя Вищого
адміністративного суду України Н.В.Васильченко