"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/7415/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, відшкодування матеріальної шкоди, -
встановила:
В квітні 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання неправомірною бездіяльності посадової особи Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України, пов'язаної з не поновленням виконавчого провадження і не стягненням коштів, у зв'язку з чим просить стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду в сумі 11562,14 гривень та моральну шкоду в сумі 5000,00 гривень.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито та роз'яснено сторонам їх право на звернення за вирішенням даного спору до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
У касаційній скарзі, ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, з направленням справи на новий апеляційний розгляд, з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач оскаржує дії державного виконавця по виконанню рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2007 року, ухваленого в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 1 вересня 2005 року, передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Отже, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що спірні відносини виникли між позивачем та відповідачем щодо виконання судового рішення, яке ухвалено в порядку цивільного судочинства, а тому зазначений спір повинен вирішуватися за правилами цивільного судочинства, оскільки не звернув уваги на те, що рішення суду, виконавчий лист та постанова про відкриття виконавчого провадження стосується виконання рішення постановленого в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, колегія судді вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції та згідно пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України закривав провадження у справі
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, приймаючи рішення у даній справі, суд апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідив обставини, які мають значення для справи, не дав їм юридичної оцінки, а тому ухвалене судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вказані порушення норм процесуального права не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, із направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності неправомірною, відшкодування матеріальної шкоди, направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко