"11" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/40433/11
11 квітня 2013 року м. Київ К/9991/40433/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів: Білуги С.В.,
Гаманка О.І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2010 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Чортківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про стягнення заборгованих грошових коштів, -
встановила:
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління МВС України в Тернопільській області про стягнення заборгованих грошових виплат.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, про задоволення позову.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з серпня 1991 року та наказом начальника управління МВС України в Тернопільській області № 204 від 07 жовтня 2008 року звільнений з посади старшого слідчого Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області в запас Збройних Сил України в зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі за пункту «а» статті 65 «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114. На день звільнення мав 21 рік вислуги років у пільговому обчисленні.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» надано роз'яснення, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини щодо затримки з виплати одноразової допомоги не розповсюджуються, а отже позивач не має права на виплату 14960 грн.
Згідно статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість нього.
Відповідно до пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», який вступив в дію з 11 березня 2000 року, було призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо відсутності правових підстав для виплати грошової компенсації позивачу за неотримане обмундирування за період з 2001 по 2008 роки.
Також, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати грошових коштів за відрядження в м. Бучач Тернопільської області та м. Олександрію Кіровоградської області в 2002 році, оскільки позивачем не підтверджено дані витрати належними документами.
Окрім цього, з урахуванням приписів пункту 5 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та пункту 2.16.5 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за період 2006-2008 роки, оскільки в цих роках не були передбачені асигнування на вказані виплати.
Щодо позовних вимог в частині скасування наказу начальника УМВС України від 16 квітня 2008 року № 82 о/с та виплату 455 гривень надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що протягом першого кварталу 2008 року ОСОБА_2 не працював з документами, які містять державну таємницю.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2010 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, Чортківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про стягнення заборгованих грошових коштів - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко