"01" квітня 2013 р. м. Київ К-38294/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
за участю секретаря Корженкової І.О.
представників позивача Шевченка О.С., Ільїної Н.Л.
відповідача Воєводіна Р.І., Котляра А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010
у справі №2а-12259/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Обербетон-Інвест»
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.09.2010 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Обербетон-Інвест» про скасування податкового повідомлення-рішення №0001220700/0 від 17.08.2010 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.09.2010 скасовано, прийнято нове рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва №0001220700/0 від 17.08.2010.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 17.08.2010 №0001220700/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 19077149,00 грн. по декларації за березень 2010 року стали висновки акта невиїзної (камеральної) перевірки, якою встановлено порушення вимог пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок формування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за рахунок збільшення частки статутного капіталу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 34 загальних зборів учасників ТОВ «Обербетон-Інвест» від 06.08.2009 прийнято рішення про вступ нового учасника ПП «ТМЦ «Аметист» шляхом збільшення частки статутного капіталу за рахунок внеску нового учасника до статутного капіталу майнового комплексу заводу залізобетонних виробів, що знаходяться за адресою м. Житомир, вул. Баранова,89.
По факту передачі майнового комплексу заводу залізобетонних виробів ПП «ТМЦ «Аметист» виписано податкову накладну № 7 від 07.08.2009 на загальну суму 117648000,00 грн., в т.ч. ПДВ 19608000,00 грн.
Згідно протоколу № 37 від 11.09.2009 загальних зборів учасників ТОВ «Обербетон-Інвест» прийнято рішення про придбання ТОВ «Обербетон-Інвест» частки в статутному капіталі, яка належить ПП «ТМЦ «Аметист», що сформована за рахунок внеску нерухомого майна «майновий комплекс заводу залізобетонних виробів» вартість якого становить відповідно до акту оцінки 117648000,00 грн.
Відповідно до договору купівлі продажу від 11.09.2009 ПП «ТМЦ «Аметист» передало частку у статутному капіталі ТОВ «Обербетон-Інвест», що сформована за рахунок внеску нерухомого майна «майновий комплекс заводу залізобетонних виробів» у сумі 117648000,00 грн.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Виходячи з аналізу терміна «товари», яке наведене в пункті 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», корпоративні права не охоплюються визначенням цього терміна.
Згідно з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм у позивача відсутній законодавчо встановлений обов'язок оподатковувати податком на додану вартість операції з придбання корпоративних прав, а відтак право на податковий кредит за даними операціями не виникає, що в свою чергу виключає можливість участі цих операцій при розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про правомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 19077149,00 грн. по декларації за березень 2010 року на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правильними.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, помилково ототожнив поняття «товари» та «корпоративні права» та дійшов помилкових висновків, що операція з передачі майнового комплексу до статутного капіталу ТОВ «Обербетон Інвест» поставкою товару, з подальшою компенсацією у вигляді передачі постачальнику такого товару частки у статутному капіталі підприємства, в розумінні пункту 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є бартерною, та на неї поширюється дія підпункту 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, та скасовано судом апеляційної інстанції помилково.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Державної податкової служби задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2010 скасувати.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.09.2010 залишити в силі.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук