"10" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/13603/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Мироненка О.В., Сороки М.О., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у справі за позовом Донецького обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до товариства з обмеженою відповідальністю «Болгартур» про стягнення коштів,-
Донецький обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Болгартур» про стягнення коштів.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, Донецький обласний центр зайнятості звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що 08 жовтня 2010 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості проведено перевірку додержання законодавства про зайнятість ТОВ «Болгартур», за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2010 року № 219, відповідно до якого встановлено порушення товариством вимог статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: використання праці іноземця без наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу.
На підставі вищезазначеного акту позивачем прийнято рішення про накладення штрафних санкцій за використання праці іноземця без дозволу на працевлаштування в Україні в розмірі 17380 грн. та складено припис від 08 жовтня 2010 року, яким відповідачу приписано в місячний строк сплатити штраф.
18 жовтня 2010 року позивачем складено доповнення до акту перевірки додержання законодавства про зайнятість від 08 жовтня 2010 року № 219, в яких зафіксовано факт відмови директора товариства від завірення копій документів, які перевірялися.
З метою стягнення з відповідача штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем вимоги статті 8 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: використання праці іноземця без наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу не порушені.
З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 5 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року №47 основними завданнями інспекції є, зокрема, здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість та забезпечення громадянам прав і гарантій у галузі зайнятості шляхом здійснення заходів щодо запобігання та усунення виявлених порушень законодавства про зайнятість населення.
Інспекції надається право, зокрема, безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення; ознайомлюватися з документами та одержувати від підприємств, установ та організацій копії наказів, розпоряджень, протоколів, дані обліку і звітності та інформацію з питань додержання законодавства про зайнятість населення, інші документи і відомості, необхідні для виконання інспекцією своїх завдань; давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення, які підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; ставити перед керівниками підприємств, установ, організацій або вищестоящих господарських органів питання про накладення стягнення на службових осіб, винних у порушенні законодавства про зайнятість населення; застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення» і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.
Так, судами встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення позивач виходив з того, що факт трудових відносин між ТОВ «Болгартур» та громадянкою Болгарії ОСОБА_5 підтверджується копією розрахунково-платіжної відомості за жовтень 2009 року та підписами вказаної особи в звітностях та податкових розрахунках після закінчення строку дії дозволу на працевлаштування.
При цьому товариство використовувало працю громадянки Болгарії ОСОБА_5, прийнятої на посаду директора ТОВ «Болгартур» на підставі дозволу №11590 на використання праці вказаної особи строком дії з 09 квітня 2009 року по 09 жовтня 2010 року, який у зв'язку із закінченням строку дії Донецьким обласним центром зайнятості анульовано. Новий дозвіл не видавався.
Після закінчення строку дії дозволу на використання праці іноземців в Україні
ОСОБА_5 на ТОВ «Болгартур» не працювала, трудові відносини з нею були припинені в останній день роботи; кошти у жовтні 2009 року отримала як компенсацію за невикористану відпустку та заборгованість за попередній період роботи; звітності та податкові розрахунки підписувала як засновник ТОВ «Болгартур», на що мала право відповідно до статуту товариства та протоколу загальних зборів ТОВ «Болгартур»
від 30 вересня 2009 року № 2/09.
Таким чином, вірним є висновок судів про те, що трудові відносини між ТОВ «Болгартур» та іноземцем ОСОБА_5 після закінчення дії дозволу №11590 на використання праці іноземця були відсутні, а отже підстав для сплати штрафних санкцій відповідачем за використання праці іноземця без наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу немає.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішеннях судів попередніх інстанцій.
Постановлені у справі рішення є законними і обґрунтованими, а тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Донецького обласного центру зайнятості залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2011 року у справі за позовом Донецького обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до товариства з обмеженою відповідальністю «Болгартур» про стягнення коштів - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: