"20" березня 2013 р. м. Київ К-25270/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми
на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року
у справі № 2а-246/10/1870
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в місті Суми
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2009 року № 0000101721/0/41243.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2009 року № 0000101721/0/41243. Відшкодовано позивачеві за рахунок держави судовий збір, сплачений при поданні адміністративного позову, у розмірі 3,40 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Суми провела невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності та повнота задекларованих сум податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1, за результатами якої був складений акт від 21 травня 2009 року № 3732/17-207.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 67 Конституції України, статей 8, 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у тому, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року отримав дохід в сумі 3543365,00 грн., який при виплаті не був оподаткований податковим агентом, в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб із вказаної суми у розмірі 531504,80 грн. (15%).
16 червня 2009 року ДПІ у м. Суми на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000101721/0/41243, яким згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ОСОБА_1 податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 531504,80 грн. за основним платежем.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти, які податковим органом класифіковано як дохід позивача, були отримані ОСОБА_1 на підставі довіреності від ТОВ детективно-правового агентства «Щит» на отримання готівкових коштів в банківській установі згідно чеку, внесені до каси ТОВ детективно-правового агентства «Щит» та є коштами цього товариства, у якому позивач займав посаду заступника комерційного директора, що знайшло своє підтвердження у постанові від 18 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 по факту порушення податкового законодавства у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у абзацу 1 пункту 1.2 статті 1 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Як вбачається із записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1, у період з 01 жовтня 2004 року по 21 квітня 2009 року ОСОБА_1 працював у ТОВ детективно-правовому агентстві «Щит» на посаді заступника комерційного директора 9арк. справи 7-8).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та знайшло своє підтвердження у постанові від 18 вересня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 по факту порушення податкового законодавства у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України (арк. справи 36-38), ОСОБА_1 отримував в бухгалтерії товариства довіреність на отримання готівкових коштів в банках, отримував у банках готівкові кошти та здавав їх в бухгалтерію. Всі документи, що підтверджують передачу грошових коштів, були передані ним до бухгалтерії ТОВ детективно-правового агентства «Щит». Вказані документи були враховані під час перевірки ТОВ детективно-правового агентства «Щит» податковою інспекцією за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2008 року та відображені в акті перевірки.
Судами попередніх інстанцій також було встановлено, що вказані обставини податковим органом не заперечувались.
Відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що кошти, отримані ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої йому ТОВ детективно-правовим агентством «Щит» для отримання коштів у банку, та передані до бухгалтерії ТОВ детективно-правового агентства «Щит» не є доходом ОСОБА_1 у розумінні положень абзацу 1 пункту 1.2 статті 1 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується з суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення податковим органом ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 531504,80 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна