"20" березня 2013 р. м. Київ К-25950/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь»
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року
у справі № 2-а-2304/10/0570
за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя
до 1. Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь»,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002»
про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -
Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція міста Маріуполя (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» (далі - відповідач-2) про стягнення з ЗАТ «АзовЕлектроСталь» дебіторської заборгованості за договором підряду № 456АЕСр від 22 серпня 2008 року в рахунок погашення податкового боргу ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» у розмірі 19884,95 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 11 березня 2010 року за вих. № 10094/10/10-4).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ЗАТ «АзовЕлектроСталь» дебіторську заборгованість за договором підряду № 456АЕСр від 22 серпня 2008 року в рахунок погашення податкового боргу ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» у розмірі 19884,95 грн. .
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ЗАТ «АзовЕлектроСталь», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У запереченні на касаційну скаргу Жовтнева МДПІ м. Маріуполя, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Згідно даних облікової картки платника податку - ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» станом на 01 квітня 2010 року заборгованість товариства з податку на додану вартість перед бюджетом (з урахуванням часткової сплати) становила 19884,95 грн., у тому числі: 19296,70 - недоїмка, 588,25 грн. - пеня).
Наявність у ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» податкового боргу також підтверджена постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2009 року у справі № 2а-3870/10/0570, згідно якої стягнуто з ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» на користь державного бюджету 21244,91 грн. заборгованості з податку на додану вартість.
У зв'язку з несплатою платником податку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податковим органом здійснювалися наступні заходи щодо стягнення податкового боргу стосовно ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002»: надсилалися перша та друга податкові вимоги (арк. справи 6-7) та було прийнято рішення № 15 від 13 лютого 2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу (арк. справи 10), на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу № 40/230909/48 від 23 вересня 2009 року, в результаті виконання якого податковим органом шляхом продажу випрямляча зварювального типу ВДМ 6304 в рахунок погашення податкового боргу товариства було перераховано 3703,06 грн.
Згідно договору підряду № 456АЕСр від 22 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» (підрядник) та ЗАТ «АзовЕлектроСталь» (замовник), внаслідок невиконання замовником у повному обсязі зобов'язань щодо оплати вартості виконаних робіт (послуг) у ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» утворилась дебіторська заборгованість у сумі 37261,00 грн.
20 листопада 2008 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було здійснено опис активів ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002», на які поширюється право податкової застави № 7, до яких увійшла і дебіторська заборгованість за виконані роботи ЗАТ «АзовЕлектроСталь» на підставі договору підряду № 456АЕСр від 22 серпня 2008 року (арк. справи 16).
03 квітня 2009 року Жовтневою МДПІ м. Маріуполя було прийняте рішення про продаж активів ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002», які перебувають у податковій заставі, зокрема, усіх видів дебіторської заборгованості (арк. справи 17).
12 травня 2009 року між ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» та Жовтневою МДПІ м. Маріуполя був укладений договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків № 4, відповідно до умов якого платник податків передає податковому органу свої права по стягненню з контрагентів дебіторської заборгованості, яка належить такому платнику податків, а згідно специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» передає Жовтневій МДПІ м. Маріуполя своє право на стягнення із ЗАТ «АзовЕлектроСталь» дебіторської заборгованості за договором підряду № 456АЕСр від 22 серпня 2008 року (арк. справи 19-20).
Листом від 12 травня 2009 року за вих. № 27220/10/4 Жовтнева МДПІ м. Маріуполя повідомила ЗАТ «АзовЕлектроСталь» про уступку ТОВ «Виробнича фірма «Механомонтаж-2002» податковому органу права грошової вимоги у розмірі 37261,00 грн. за виконані будівельно-монтажні роботи по договору № 456АЕСр від 22 серпня 2008 року (арк. справи 54).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом пред'явлено позов про стягнення заборгованості з відповідачів у межах повноважень та у спосіб, передбачений статтями 10, 11 Закону України «про державну податкову службу України», а договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 12 травня 2009 року № 4 має всі ознаки адміністративного договору у розумінні пункту 14 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Згідно пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій віднесено, зокрема, подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.
Наказом ДПА України від 19 вересня 2003 року № 439 був затверджений Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок, розроблений відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон), та визначає механізм погашення податкового боргу платника податків шляхом продажу активів платника податків, попередньо переданих в тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів; продажу активів юридичної особи, на які може бути звернуте стягнення згідно із Законом у разі недостатності активів у її філій або відокремлених підрозділів; реалізації дебіторської заборгованості, право на вимогу якої переводиться на податковий орган, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом ДПА України від 19 вересня 2003 року № 439 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на податковий орган як орган стягнення можуть переводитися всі види дебіторської заборгованості, а саме (але не виключно): дебіторська заборгованість від продажу готової продукції, товарів, робіт та послуг; дебіторська заборгованість працівників, акціонерів перед підприємством; інші види дебіторської заборгованості.
Пунктами 4.5, 4.8 статті 4 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом ДПА України від 19 вересня 2003 року № 439 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом. Платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги.
За визначенням, наведеним у пункті 14 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаний позов про стягнення заборгованості з відповідачів був поданий податковим органом у межах повноважень та у спосіб, передбачений статтями 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу України», а договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків від 12 травня 2009 року № 4 має всі ознаки адміністративного договору..
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ЗАТ «АзовЕлектроСталь» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «АзовЕлектроСталь» залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна