"20" березня 2013 р. м. Київ К-11299/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Ритова В.В.,
за участю:
представника позивача - Вінокурової Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року
у справі №2а-39771/09/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс-Трейд»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс-Трейд» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 25 травня 2009 року № 0000141800/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 25 травня 2009 року № 0000141800/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 92313,00 грн. (основний платіж - 61542,00 грн., штраф - 30771,00 грн.) в частині визначення основного платежу у сумі 57789,00 грн. та штрафу в сумі 28894,50 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Укрімпекс-Трейд» 3,40 грн. судового збору.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року залишено без задоволення.
В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Укрімпекс-Трейд» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 березня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 2572/1800/33477931 від 12 травня 2009 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ «Компані-Стріт» з ТОВ «Укрімпекс-Трейд»; підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 61542,00 грн. в результаті завищення податкового кредиту за цей податковий період на вказану суму.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до податкового кредиту жовтня 2008 року суму податку на додану вартість за податковою накладною № 264 від 01 вересня 2008 року, отриманою від ТОВ «Компані-Стріт», яка була підписана ОСОБА_2, прізвище якого не обліковується у реєстраційних документах ТОВ «Компані-Стріт», з урахування м того, що директором цього товариства у період з 18 квітня 2008 року по 16 жовтня 2008 року був ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно інформації Другого Малиновського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, а також зважаючи на те, що 25 вересня 2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси був складений акт № 422/23-226 про відсутність ТОВ «Компані-Стріт» за місцезнаходженням, що свідчить про нікчемність договору купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року, укладеного між позивачем та зазначеним товариством. Також у акті перевірки було вказано, що податкова накладна № 264 від 01 вересня 2008 року була складена з порушення заповнення податкової накладної, а саме: у податковій накладній зазначена ціна продажу без врахування податку на додану вартість 307712,10 грн., сума податку на додану вартість у цифровому значенні 61542,42 грн., загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 369254,52 грн., тоді як повинно бути: ціна продажу без урахування податку на додану вартість - 288947,10 грн., сума податку у цифровому значенні - 57789,42 грн., загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 346736,52 грн.
25 травня 2009 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000141800/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Укрімпекс-Трейд» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 92313,00 грн., у тому числі: 61542,00 грн. - за основним платежем, 30771,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57789,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 28894,50 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ТОВ «Укрімпекс-Трейд» правомірно включило до складу податкового кредиту жовтня 2008 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Компані-Стріт», з огляду фактичне здійснення господарських операцій, а також з урахуванням того, що станом на дату укладення та виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року ТОВ «Компані-Стріт» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, перебувало на податковому обліку та було належним чином зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що доказів відсутності у ОСОБА_2 повноважень діяти від імені ТОВ «Компані-Стріт» податковим органом не надано, а також зважаючи на подальшу реалізацію позивачем чаю, придбаного у ТОВ «Компані-Стріт», іншим суб'єктам господарювання. Також суд виходив з того, що доказів наявності вироків суду, постановлених у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року, матеріали справи не містять, доказів звернення податковим органом до суду з позовом про договору купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Компані-Стріт», нікчемним та стягнення в доход держави коштів, одержаних за таким договором, матеріали справи також не містять.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту
Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.
Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей на підставі договору купівлі-продажу від 28 серпня 2008 між позивачем та ТОВ «Компані-Стріт» мав реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та іншими документами, а саме: накладною, податковою накладною, актом прийому передачі простого векселя, актом пред'явлення векселя до погашення, випискою банку про оплату простого векселя, платіжним дорученням, простим векселем (т.1 арк. справи 20, 21, 23, 32, 33, 34, 68), з урахуванням того, що в подальшому чай, придбаний у ТОВ «Компані-Стріт», був реалізованих іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами (т.1 арк. справи 69-236, т.2 арк. справи 1-250, т.3 арк. справи 1-2).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначені обставини податковим органом не заперечувались.
Щодо невідповідності особи, уповноваженої на здійснення операцій з поставки від імені ТОВ «Компані-Стріт», яка фактично підписала податкову накладну, то оцінка цієї обставини судами попередніх інстанцій як такої, що не позбавляє права позивача на податковий кредит сплачених сум податку на додану вартість за такою податковою накладною, з огляду на встановлений в факт поставки товарно-матеріальних цінностей, а також з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів несхвалення ТОВ «Компані-Стріт» такого правочину у розумінні положень статті 241 Цивільного кодексу України. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.
При цьому, матеріали справи містять довідку ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 20 листопада 2008 року № 48653/29-111, в які вказано, що з 03 грудня 2007 року засновником ТОВ «Компані-Стріт» був ОСОБА_5, з 28 грудня 2007 року - ОСОБА_6, а з 18 квітня 2008 року по теперішній час - ОСОБА_7 (т. 1арк. справи 49).
Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Вироків у кримінальних справах матеріали справи не містять. Доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 28 серпня 2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Компані-Стріт», нікчемним та стягнення в доход держави коштів, одержаних за таким договором, матеріали справи також не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна