"10" квітня 2013 р. м. Київ К-55713/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І. В.
Бухтіярової І. О. Костенка М. І.
за участю секретаря судового засідання Паламарчук А.О.
та представників сторін: від позивача - Жукова А.А.,
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 р.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 р.
у справі № 2а-20669/09/1270
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
У лютому 2009 р. Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» (далі - позивач, ВАТ «ХК «Луганськтепловоз») звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - відповідач, СДПІ у м.Луганську) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 00000408013/0 від 13.02.2009 р.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 р., у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 р. і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Позивач в судовому засіданні 10.04.2013 р. підтримав доводи касаційної скарги, надав клопотання про заміну позивача з ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» на Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» , надав статут товариства.
Дослідив надані документи, колегія суддів задовольняє заявлене клопотання у порядку визначеному статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України..
Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в судове засідання 10.04.2013 р. не з'явився
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 31.12.2008 р. по 20.01.2009 р. працівниками СДПІ у м. Луганську на підставі направлення від 31.12.2008 р. № 391 та згідно пункту 9 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ХК Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за листопад 2008 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2009 року № 70/08-3/05763797 та встановлено, що в порушення абзацу 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ВАТ ХК «Луганськтепловоз» до податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року було зайво зараховано до складу податкового кредиту від'ємне значення попереднього звітного (податкового) періоду - жовтня 2008 року на суму 19 546,00 грн., яке в свою чергу було сформовано з порушенням вимог підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.2, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за рахунок зайвого включення до складу податкового кредиту жовтня 2008 року суми 19 546,00 грн. Тобто, в порушення абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 5.12.2 пункту 5.12 розділу 5 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.2005 р. у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 р. № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/1098, ВАТ ХК «Луганськтепловоз» було зайво задеклароване бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року на рахунок платника у банку у сумі 19 546,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 13.02.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000408013/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року в розмірі 19 546,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки придбана ВАТ ХК «Луганськтепловоз» металопродукція частково використовувалась для виготовлення залізничного рухомого складу, а частково - у звільнених від оподаткування операціях з реалізації металобрухту, то позивач мав право віднести до податкового кредиту лише суму податку на додану вартість у вартості тієї частини металопродукції, яка використовувалась в оподатковуваних операціях, тобто для виготовлення основного виду продукції (тепловозів, електровозів, дизель-поїздів).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість відносились до податкового кредиту, була повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.
Однак, технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який ВАТ ХК «Луганськтепловоз» відповідно до пункту 11.44 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» мало право поставляти та поставляло без нарахування податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Реалізовуваний позивачем металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту 7.4.2 зазначеної статті Закону позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту. Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.
Таким чином, в даному випадку використання позивачем придбаної металопродукції у господарській діяльності як умовою для віднесення їх вартості до податкового кредиту є їх залучення до виробничого процесу, тобто використання такого металу у виробництві продукції. Оцінка ж ефективності такого використання, а саме - вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів, не впливає на податковий облік платника.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить висновку, щодо відсутності підстав для зменшення ВАТ ХК «Луганськтепловоз» як податкового кредиту, сформованого внаслідок придбання металосировини, так і податкового кредиту звітного періоду, в якому реалізовані відходи від її переробки (металобрухт), на суму податку на додану вартість, розраховану із вартості цього металобрухту.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 16.10.2012 р. у справі № 21-291а12, від 16.10.2013 р. у справі № 21-45а13, зокрема Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає, що законодавцем з метою вдосконалення правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту у Податковому кодексі України закріплено норму, а саме пункт 199.6 статті 199, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві.
З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі, про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, яким ВАТ ХК «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Здійснити заміну позивача з Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» на Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз»
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» задовольнити.
Скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2009р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 р. у справі № 2а-20669/09/1270.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 13.02.2009 р. № 00000408013/0.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько
Судді: (підпис) І. О. Бухтіярова
Помічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська