Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001
м. Миколаїв.
25 лютого 2013 року справа № 2а-6581/12/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовомТОВ "Міллвілл", вул. 8 Березня, 39, кв. 29, м. Миколаїв, 54029
доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
проскасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.12 р. № 0000690070
До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Міллвіл" (далі - позивач, Товариство) до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївській області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2012 р. № 0000690070.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на те, що ДПІ невірно визначила обсяг його оподатковуваних операцій, у зв'язку із чим зробила хибний висновок про їх менший обсяг, порівняно із сумою бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Відповідач позов не визнав, подав заперечення (а. с. 63), в яких зазначив, що перевіркою Товариства встановлено, що обсяг його оподатковуваних операцій складає -156996,0 грн., а спірна сума бюджетного відшкодування 533,0 грн. і посилаючись на норми ст. 200 п. 200.5. Податкового кодексу України (далі - ПК України), вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування спірної суми.
Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження (а. с. 73-74). Відповідно до ст. 122 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи те, що позивач і відповідач скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності, подавши відповідні клопотання, суд розглядає справу в письмовому провадженні, на підставі поданих сторонами доказів.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
У листопаді 2012 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах, зокрема за серпень 2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 19 листопада 2012 р. № 3661/15-419/36383747 (далі - акт перевірки) (а. с. 6-19).
Як зазначено у висновку акту перевірки, на підставі ст. 200 п. 200.5. ПК України Товариству відмовлено в наданні бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 р. в розмірі 533,0 грн. На підставі акту перевірки, 4 грудня 2012 р. відповідачем прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення № 0000690070 (а. с. 20).
Як зафіксовано актом перевірки, Товариство подало до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 р., в якій задекларувало суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних (звітних) податкових періодів, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме за липень 2012 р., в сумі 533,0 грн.
Обставиною, яка послугувала підставою для висновку ДПІ про необґрунтованість заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 533,0 грн. стало наступне. На аркуші 10 акту перевірки (а. с. 15) в п. 3.15. відповідач вказав на те, що в період з серпня 2011 р. до липня 2012 р., позивач мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі -156996,0 грн., зокрема за серпень 2011 р. 21929,0 грн., вересень 2011 р. -178925,0 грн., в період з жовтня 2011 р. до липня 2012 р. 0 грн.
Посилаючись на приписи ст. 200 п. 200.5. ПК України, відповідно до якої, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), ДПІ вважає, що оскільки обсяг оподатковуваних операцій позивача складає -156996,0 грн., тобто має негативне значення, а сума бюджетного відшкодування складає 533,0 грн., тобто має позитивне значення, позивач не має права на бюджетне відшкодування.
Суд знаходить цей висновок ДПІ хибним, з огляду на таке.
Фактично заперечення відповідача зводяться до того, що до обсягу оподатковуваних операцій включаються тільки операції з постачання. Ці доводи відповідач обґрунтовує нормами ст. 181 п. 181.1., ст. 183 п. 183.2. ПК України.
Так, ст. 181 п. 181.1. ПК України передбачає, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
В свою чергу ст. 183 п. 183.2. ПК України визначає наступне: у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
На підставі цих норм відповідач робить висновок про те, що оскільки ст. 183 п. 183.2. ПК України, яка містить термін "обсяг оподатковуваних операцій", посилається на ст. 181 ПК України, а в п. 181.1. цієї статті мова йде тільки про операції з постачання, відповідно, для визначення обсягу оподатковуваних операцій приймаються до уваги тільки операції з постачання.
В першу чергу слід відмітити, що наведені статті, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, не регулюють спірних правовідносин - стаття 181 визначає вимоги щодо реєстрації осіб як платників ПДВ, а ст. 183 встановлює порядок реєстрації платників ПДВ.
Крім того, вищенаведене трактування податкового законодавства є формально невірним, адже в такому випадку, за логікою ДПІ, оподатковуваною ПДВ операцією є виключно операція з постачання товару (послуг), інакше кажучи тільки операція з продажу товару (послуг), а всі інші операції (не з постачання) не будуть відноситись до оподатковуваних ПДВ і не повинні включатись до загального обсягу оподатковуваних операцій. Разом з тим, кожний платник податків здійснює операції як з постачання послуг (продає), так і операції з придбання послуг (купує) і останні також впливають на визначення його податкових зобов'язань, в тому числі з ПДВ, а тому для визначення загального обсягу оподатковуваних операцій повинні братись до уваги як операції з постачання послуг, так і інші операції.
Відповідач хибно не прийняв до уваги вищенаведене та врахував тільки операції позивача із постачання, що і призвело до невірного висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ. Сам факт встановлення ДПІ наявності у позивача обсягу оподатковуваних операцій в розмірі -156996,0 грн. вже свідчить про наявність у нього права на бюджетне відшкодування в розмірі 533,0 грн.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність позбавлення позивача бюджетного відшкодування спірним податковим повідомленням-рішенням, а тому воно підлягає скасуванню.
Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач, надавши платіжне доручення № 272 від 17 грудня 2012 р. (а. с. 2), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 107,30 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкове повідомлення-рішення № 0000690070, прийняте 4 грудня 2012 р. державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївській області Державної податкової служби, скасувати.
3. Відшкодувати ТОВ "Міллвіл" судовий збір в сумі 107,30 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївській області Державної податкової служби.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз