Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "08" квітня 2013 р. Справа № 906/400/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Луценко В.А. - довір. б/н від 07.03.2013;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (м.Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
про стягнення 3392,18 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3392,18грн., з яких 3038,80 грн. основного боргу за договором оренди обладнання № АО/ЦВР-393 від 09.02.2011 та 308,38 грн. 10% договірного штрафу.
Представник позивача позов підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. В судовому засіданні повідомив, що у зв'язку з частковою сплатою відповідачем 29.03.2013 суми боргу у розмірі 990,00грн., станом на день судового розгляду справи заборгованість відповідача за орендоване згідно договору №АО/ЦВР-393 від 09.02.2011 обладнання складає 2402,18грн., на підтвердження чого надав супровідне повідомлення від 08.04.2013 та копію платіжного доручення №ps14067522 від 29.03.2013 (а.с.38-39).
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, вимог ухвали суду від 28.03.2013 не виконав, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до укладеного між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (позивач/орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач/орендар) договору оренди обладнання №АО/ЦВР-393 від 09.02.2011 (далі - Договір, а.с.8-9), орендодавець надає, а орендар приймає у тимчасове оплатне володіння та користування торгове обладнання, "надалі - Обладнання".
Згідно п.1.2 договору обладнання надається для ведення господарської діяльності орендаря.
Орендодавець передає обладнання орендарю в момент підписання сторонами Акту приймання-передачі обладнання (п.3.1 договору).
Як свідчить акт прийому-передачі від 09.02.2011 (а.с.10), позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування торгове обладнання. Обладнання було передане у належному технічному стані. У орендаря претензії до обладнання відсутні.
У відповідності до ч.1 ст. 762 ЦКУ за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Так, пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна сума річної орендної плати складає 770 доларів США (в т.ч. ПДВ 20%), що сплачується орендарем в національній валюті України - гривні, виходячи з встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення цього Договору.
При цьому сторони домовилися, що перша частина суми річної орендної плати складає 256,7 доларів США, що сплачується орендарем в національній валюті України - гривні, виходячи з встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення цього Договору, та сплачується орендарем орендодавцю до 14 лютого 2011 року.
Друга частина суми річної орендної плати складає 256,7 доларів США, що сплачується орендарем в національній валюті України - гривні, виходячи з встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення цього Договору, та сплачується орендарем орендодавцю до 09 березня 2011 року.
Третя частина суми річної орендної плати складає 256,6 доларів США, що сплачується орендарем в національній валюті України - гривні, виходячи з встановленого НБУ офіційного курсу гривні до долара США на дату укладення цього Договору, та сплачується орендарем орендодавцю до 09 квітня 2011 року (п.4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем орендодавцю у формі безготівкового розрахунку одноразово в розмірі загальної річної орендної плати, не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту укладення цього Договору.
Судом встановлено, що станом на 09.02.2011 (дату підписання договору оренди обладнання №АО/ЦВР-393 від 09.02.2011) офіційний курс долара США по відношенню до гривні складав 7,9450. Звідси, розмір річної орендної плати за договором №АО/ЦВР-393 становить 6117,65грн. (7,9450х770).
Відповідач обов'язок по сплаті коштів, всупереч пп.2.2.2 п.2.2 договору, виконав частково, сплативши на рахунок позивача 11.02.2011 - 2030,00грн., 04.05.2011 - 1000,00грн., а разом - 3030,00грн. (2030,00грн.+1000,00грн.).
З огляду на викладене, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням ним умов договору №АО/ЦВР-393 від 09.02.2011, склала 3087,65грн. (6117,65грн.-3030,00грн.), що підтверджується актом прийому-передачі б/н від 09.02.2011 (а.с.10); платіжними дорученнями №19 від 11.02.2011 та №57 від 04.05.2011 (а.с.32), а також іншими матеріалами справи.
Разом з тим, в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено 990,00грн. основної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №ps14067522 від 29.03.2013.
Оскільки вказана сума була оплачена відповідачем після звернення позивача до суду, провадження у справі в частині стягнення 990,00грн. слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем остаточних розрахунків як у вищевказані строки, так і на дату вирішення спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2093,80грн. основного боргу (3083,80грн. (сума основного боргу заявлена позивачем згідно позовної заяви) -990,00грн. (сума сплачених відповідачем коштів після звернення позивача до суду)) підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України, зокрема п.3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення будь-яких грошових зобов'язань по цьому договору більше 1 (одного) календарного дня, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.
Згідно розрахунку позивача (а.с.15), розмір 10% штрафу із суми 3083,80грн. складає 308,38грн.
Перевіривши проведене позивачем нарахування штрафу, господарський суд вважає вимогу про його стягнення у заявленій сумі обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 32 ГПК доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.
Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості в повному обсязі суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і умов укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню на суму 2402,18грн., з яких: 2093,80грн. основного боргу за договором оренди обладнання №АО/ЦВР-393 від 09.02.2011 та 308,38грн. 10% штрафу.
Судові витрати, у відповідності до ч.5 ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22,33,49,80,82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10009, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1)
на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (10001, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Київська, буд.77, ідент. код. 32744172):
- 2093,80грн. основного боргу;
- 308,38грн. 10% штрафу;
- 1720,50грн. судового збору.
3. В частині стягнення 990,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 12.04.13
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - відповідачу - рек. з повід.