09.04.13 року Справа № 914/331/13-г
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
при секретарі Ділай М.М.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «Бірюза», м. Львів,
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів,
про: зобов'язання до припинення дій, які порушують права споживача комунальних послуг.
За участю представників:
Від позивача: Маланюк Ю.А.- директор; Чирик А.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);
Від відповідача: Грицай-Липська Н.Є. - представник (довіреність в матеріалах справи); Менцак В.В., Леус І.В. - контролери.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. За клопотанням позивача від 21.02.13 року (вх. №4961/13) проводиться повна технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Бірюза» до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про зобов'язання відповідача припинити дії по виставленню рахунків на підставі Актів від 23.10.2012 року та від 24.10.2012 року, як такі, що порушують права споживача та стягнення 1 147 грн. 00 коп. відшкодування сплаченого судового збору і 2 500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.
Ухвалою господарського суду від 24.01.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 07.02.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 28.01.2013 року рекомендованою поштою №79017 0383789 4, відповідач - 28.01.2013 року рекомендованою поштою №79017 0383608 1 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).
Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони належним чином повідомлялись під розписку (докази в матеріалах справи).
Представники позивача в судове засідання 09.04.2013 року з'явились, подали письмові пояснення (вх. №11437/13), у яких просять суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти позову заперечили в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
Позивач: Приватне підприємство «Бірюза» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13795679, знаходиться за адресою: 79017, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 44, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №546909 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 03348471, знаходиться за адресою: 79017, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 64, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АА №558375 (докази в матеріалах справи).
Позивач 23.01.2013 року звернувся до господарського суду Львівської області із позовом про зобов'язання відповідача припинити дії по виставленню рахунків на підставі Актів від 23.10.2012 року та від 24.10.2012 року, як такі, що порушують права споживача. Позовні вимоги позивача обґрунтовуються наступним:
23 жовтня 2012 року працівниками відповідача Леус І.В. та Менцак В.В. складено Акт б/н до договору №300859, яким виявлено, що лічильник води UNIMEX-20 №18004612, пломба реєстрації ЛВК 0283443 (не пошкоджена), частково обліковує водопостачання об'єкта. Перед лічильником води виявлено врізку діаметром 40 мм., яка з'єднана з внутрішньою водопровідною мережею позивача. Абоненту необхідно переобладнати водопровідний вузол (ліквідувати врізку перед лічильником).
24 жовтня 2012 року працівниками відповідача Леус І.В. та Менцак В.В. складено ще один Акт б/н до договору №300859, з якого вбачається, що на підставі Акту від 23 жовтня 2012 року б/н щодо без облікового вводу перед лічильником абоненту опломбовано необлікований ввід, проведено нарахування згідно пункту 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, та нараховано 11 389 грн. 00 коп. (належним чином завірені копі актів від 23.10.2012 року та від 24.10.2012 року долучені до матеріалів справи).
Відповідачем виписано позивачу рахунок від 24.10.2012 року №502-111 про сплату 11 389 грн. 00 коп., від підпису якого позивач відмовився (докази в матеріалах справи).
29 жовтня 2012 року на адресу позивача надійшов лист від 25.10.2012 року №14-4319в з долученою копією вищевказаних актів та рахунку, складених працівниками Відповідача Леус І.В. та Менцак В.В., а також повідомленням про те, що у випадку неоплати виставленого рахунку в місячний термін, водопостачання позивачу буде припинено без додаткових попереджень (належним чином завірена копія вказаного листа долучена до матеріалів справи).
Не погоджуючись із складеними актами від 23.10.2012 року, від 24.10.2012 року та рахунком від 24.10.2012 року №502-111, позивач надіслав на адресу відповідача скаргу на дії працівників ЛМКП «Львівводоканал» від 31.10.2012 року, яку відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення вручено відповідачу 05.11.2012 року (докази в матеріалах справи).
Так, на думку позивача, факти, зафіксовані в актах від 23 жовтня 2012 року та від 24.10.2012 року працівниками відповідача, а саме виявлення врізки діаметром 40мм. в належній позивачу внутрішній водопровідній мережі не відповідають дійсності та є помилковими, оскільки позивач здійснює експлуатацію системами водопостачання та водовідведення на договірних умовах понад 17 років. Виявлена та задокументована працівниками відповідача в Акті від 23.10.2012 року б/н до договору 300859 врізка, як зазначає позивач, існує у водопровідній мережі вже понад 17 років та передбачена в Паспорті водомірного вузла, який є частиною погодженого Паспорту водного господарства позивача від 03.03.1995 року №13-252.
Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року №190 (далі надалі - Правила користування) встановлено, що вказані Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.
Відповідно до пункту 2.1 Правил користування, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно пункту 3.2. Правил користування, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.
Згідно пункту 10.4.1. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу, від 05.07.1995, № 30 (надалі - Правила технічної експлуатації), до втрат води належать: не обліковані витрати води до водолічильників - у разі аварій на трубопроводах, витоків з мереж і споруд на них, витоків з водорозбірних колонок, витрат води на протипожежні заходи, а також у разі крадіжок води (не погоджені з виробником приєднання, користування водою без укладання договору з виробником тощо).
Так, позивач вказує на те, що жодного безоблікового водокористування позивач не здійснював, оскільки виявлена працівниками відповідача та задокументована врізка є частиною водного господарства позивача, в жодному із актів не вказано термінів ліквідування виявлених порушень, а надіслані відповідачем листи і рахунки на сплату коштів не завірені відтисками печаток юридичної особи - відповідача.
12.05.2003 року між позивачем та відповідачем укладено Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №300859 (надалі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язувався надавати позивачу послуги у забезпеченні питною водою та прийманні стічних вод, а позивач користується послугами і сплачує вартість наданих послуг на умовах договору та чинного законодавства.
Відповідно до пункту 2.1.1. договору позивач має право на забезпечення йому постачання питної води та приймання стічних вод в розмірі встановлених лімітів.
Згідно пункту 4.5. договору недотримання встановлених актом ЛЬВІВВОДОКАНАЛУ термінів усунення виявлених порушень, згідно з Правилами користування, є підставою для розрахунків за водокористування за пропускною здатністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2 м./сек. та дією її повним перерізом протягом 24 год. за добу.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, передбачено, що централізоване постачання холодної та гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Відповідно до пункту З вказаних Правил послуги надаються споживачам безперебійно, за винятком часу перерв на: проведення в установленому порядку ремонтних і профілактичних робіт виконавцем за графіком, погодженим з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями; ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили або аварією.
Статтею 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено право підприємства питного водопостачання обмежувати або припиняти роботу об'єктів централізованого питного водопостачання лише у разі виникнення необхідності оперативного реагування на погіршення якості води в джерелах питного водопостачання і неможливості доведення її до вимог державних стандартів з повідомленням про таке відключення та його причини органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Нормами статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено такі права споживача як: одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2.1. Правил користування договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб. Згідно норм с,т. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до пункту 1) частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:
1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;
2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;
3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.
Таким чином, на думку позивача, виставлення відповідачем рахунків на оплату 11 389 грн. 00 коп. та попередження про відключення відповідача від системи комунального водо постання порушує права позивача як споживача комунальних послуг.
Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 04.02.2013 року за вх. №3152/13, повністю заперечує позовні вимоги позивача, вказує на те, що згідно укладеного між сторонами 12.05.2003 року договору відповідач зобов'язаний проводити обстеження систем водопостачання та водовідведення на предмет дотримання позивачем умов договору.
Так, відповідач вказує на те, що згідно пункту 4.3. договору відповідач має право при невиконанні позивачем умов договору, після завчасного попередження, припинити позивачу подачу води і приймання стоків, а пунктом 2.2.4. договору сторони погодили, що позивач зобов'язаний сплачувати за чинними тарифами вартість наданих відповідачем послуг згідно з виставленими рахунками.
Пунктом 3.3. Правил користування у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунки витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що згідно пункту 5.10. Правил користування засоби обліку в місцях їх приєднання до водопроводу мають бути опломбовані представниками виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити точний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. В Акті реєстрації лічильників від 21.05.2002 року №028308 на обвідній лінії встановлена пломба ЛВК-26, а у відповідача відсутні будь-які відомості про псування, від'єднання чи зняття вказаної пломби (належним чином завірена копія Акту в матеріалах справи).
Як вбачається із поданих відповідачем 18.03.2013 року за вх. №7300/13 додаткових пояснень, у водомірному вузлі внутрішньої водомірної мережі позивача має місце обвідна лінія, пунктом 5.8. Правил користування передбачено, що у разі наявності одного вводу до будівлі, що має протипожежно-господарський водопровід, влаштування обвідної лінії засобу приладу обов'язкове.
Згідно БНІП 2.04.01-85 водомірні вузли можуть бути прості або із обвідною лінією. Обвідна лінія призначена для пропуску води в будівлю при ремонті або заміні лічильника, а також для пропуску великих втрат при пожежі в обхід лічильника. Обвідна лінія у лічильника води обов'язкова при наявності одного вводу в будинок, а також у випадках, коли лічильник не розрахований на пропуск розрахункової витрати води на внутрішнє пожежогасіння. Обвідна лінія розраховується на пропуск максимальної (з урахуванням протипожежної) витрати води.
Також відповідач вказує на те, що згідно БНІП 2.04.01-85 на обвідній лінії повинна передбачатися установка засувки, опломбованій в закритому положенні. Якщо лічильники не розраховані на пропуск максимальних витрат води при пожежі, на обвідній лінії повинна передбачатись установка електрозасувки, котра відкриватиметься автоматично одночасно із пуском пожежних насосів, а при достатньому тиску в мережі - за допомогою кнопок, встановлених у пожежних кранах або інших автоматичних пристроях, які забезпечують пропуск протипожежних витрат води.
Водночас, відповідач звертає увагу суду на те, що після 21.05.2002 року не проводилось роз пломбування засувки на обвідній лінії водомірного вузла позивача, у відповідача відсутні документи, котрі підтверджують факт такого роз пломбування.
Відповідно до пункту 5.18. Правил користування споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобі обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.
Таким чином, на думку відповідача, підтверджене Актами відповідача від 23.10.2012 року та від 24.10.2012 року б/н до договору №300859 споживання позивачем води здійснювалось із порушенням пломбування, а тому є безобліковим. Нарахування позивачу суми заборгованості в розмірі 11 389 грн. 00 коп. здійснено у відповідності до Правил користування та укладеного між сторонами договору, а відтак є правомірним.
В свою чергу, позивач, у поданих до суду письмових поясненнях (вх. №11437/13) звертає увагу суду на той факт, що в Акті реєстрації лічильників від 05.12.2006 року №259823 представниками відповідача зазначено, що у водомірній системі позивача відсутня обвідна лінія (бойпас), а відтак, на думку позивача, представниками відповідача помилково знято пломбу ЛВК-26 із бойпасу та не встановлено її в подальшому у водомірному вузлі позивача (належним чином завірена копія Акту долучена до матеріалів справи).
Згідно статті 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.
Як вказано у статті 16 ЦК України, суд може захистити порушене, оспорюване або невизнане цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Отже, чинним законодавством України не передбачений обраний позивачем такий спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів як зобов'язання відповідача припинити виставляти рахунки.
В судовому засіданні 09.04.2013 року представник позивача просить суд направити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» окрему ухвалу в порядку статті 90 ГПК України щодо факту нарахування суми заборгованості.
Відповідно до частин першої та другої статті 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін з приводу заявленого позивачем клопотання, оглянувши і дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази відхиляє заявлене клопотання з підстав того, що позивачем не наведеного достатніми, належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України факту порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору.
Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Так, виставлення рахунків відповідачем здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору та Правил користування, а відтак, позивачем вибрано неправильний спосіб захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Також позивачем не доведено достатніми, належними і допустимим доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, яке саме право або охоронюваний законом інтерес позивача порушено відповідачем у зв'язку із виставленням рахунків у відповідності до пунктів 1.1., 2.2.4. укладеного між сторонами договору, а також пунктів 3.2., 3.3. та 5.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов не є документально та нормативно обґрунтований, позивачем не доведений, а тому в його задоволенні слід відмовити повністю.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір Платіжним дорученням від 18.01.2013 року №134 в розмірі 1 147 грн. 00 коп. (оригінал вказаного платіжного доручення є додатком №1 до позовної заяви).
Окрім того, позивачем 17 січня 2013 року укладено з Адвокатським об'єднанням «Західноукраїнська юридична колегія» договір №17/01 про надання адвокатських послуг та здійснено оплату адвокатських послуг в розмірі 2 500 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт від 21.01.2013 року та Платіжними дорученнями від 17.01.2013 року №131 на суму 2 000 грн. 00 коп. та від 21.01.2013 року №135 на суму 500 грн. 00 коп.
Вказані витрати позивач у відповідності до статті 44 ГПК України просить суд включити до складу судових витрат та стягнути їх з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати у справі покласти на сторони у відповідності до статті 49 ГПК України та залишити сплачений за подання позовної заяви судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката за Приватним підприємством «Бірюза».
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Залишити сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 1 147 грн. 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2 500 грн. 00 коп. за Приватним підприємством «Бірюза» (79017, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, буд. 44; код ЄДРПОУ 13795679).
09.04.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 12.04.2013 року.
Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.