Суддя 1 інстанції - Хрімлі О.Г.
Суддя - доповідач - Ханова Р.Ф.
Україна
Іменем України
29 січня 2009 року справа № 2-а-9713/08/0570
зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А., Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання
Чуріковій Я.О.
за участю представників:
від позивача:Бугай В.М. - за дов. від 02.01.2009 року
від відповідача:
від третьої особи:Свиридченко О.Ф. - за дов. від 23.01.2009 року
Макаренко С.Л. - за дов. від 21.01.2009 року
не з'вився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
на постанову Донецького
окружного адміністративного суду
від 15 жовтня 2008 року
по адміністративній справі№ 2-а-9713/08/0570(суддя Хрімлі О.Г.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
доМаріупольської митниці
про
за участю третьої особи:
визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг»
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року (арк. справи 94-96) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Маріупольської митниці, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі (арк. справи 107-112) та під час апеляційного розгляду справи позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, та просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Про дату, час, та місце апеляційного перегляду справи сторони були повідомленні належним чином.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
26 лютого 2008 року позивачем був заявлений Маріупольській митниці до митного оформлення вантаж-магнезитовий порошок по вантажним митним деклараціям № 703010001/2008/101013, 703010001/2008/101014. Декларування товару здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» згідно договору про надання послуг по митному декларуванню № 01201002/005.
Відповідачем винесені рішення № МВ-703-19 від 27 лютого 2008 року, № МВ-703-18 від 27 лютого 2008 року, якими встановлено, що визначити митну вартість товару по 1 методу не можливо, у зв'язку з відсутністю повного комплекту документів, який достовірно підтверджує заявлені відомості та відмовою декларанта у наданні додаткових документів, метод 2, 3, 4, 5 - не застосовується у зв'язку з відсутністю інформації. Рішеннями визначено, що митну вартість товару за методом 6 (резервним) на рівні цінової інформації, що міститься у ЄАІС ДМСУ: на магнезію перепалену (магнезитовий периклазовий порошок металургійний) марки ППК-85 - 67300 кг., країна виробник Росія - за ціною 9592,68 руб. РФ/тн. 28 лютого 2008 року відповідачем також видані карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 703010000/2008/000010 і 703010000/2008/000009 (арк. справи 50-51).
Проблемою даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відповідно до пункту 12 статті 1, статей 72, 81 Митного Кодексу України та пункту 2 «Положення про вантажну митну декларацію», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997року № 574 (Положення), вантажна митна декларація - це заява, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів.
Згідно статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Статтею 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Згідно статті 261 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, а саме: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції; за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Відповідно до статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Судом першої інстанції встановлено, що визначити митну вартість товару по 1 методу не можливо, у зв'язку з відсутністю необхідних документів, які достовірно підтверджують заявлені відомості, відмова декларанта у наданні додаткових документів, метод 2. З, 4, 5 - не застосовувався у зв'язку з відсутністю інформації. За таких обставин, митна вартість товару визначена методом 6 (резервним), оскільки використані декларантом відомості для митної вартості не об'єктивні і не підтверджені документально.
Згідно статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу, Маріупольською митницею у позивача були запитані додаткові документи, а саме для підтвердження митної вартості: копія ВМД країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), фірми виробника товару, але крім ВМД країни відправлення запитаних документів надано не було із посиланням на те, що вони є комерційною таємницею.
На підставі пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і надання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, у випадку відмовлення декларанта від подання додаткових документів, митну вартість товару визначає митний орган на підставі наявних у нього відомостей згідно законодавства.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів № МВ-703-19, МВ-703-18 від 27 лютого 2008 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні або пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 703010000/2008/000010, 703010000/2008/000009.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи досліджені у повному обсязі та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року у справі № 2-а-9713/08/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року у справі № 2-а-9713/08/0570 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 січня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 29 січня 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова