Суддя 1 інстанції - Шальєва В.А.
Суддя - доповідач - Ханова Р.Ф.
Україна
Іменем України
29 січня 2009 року справа № 2-а-9935/08/0570
зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А., Старосуда М.І.
при секретарі судового засіданняЧуріковій Я.О.
за участю представників:
від позивача:Бугай В.М. - за дов. від 02.01.2009 року
від відповідача:
від третьої особи:Свиридченко О.Ф. - за дов. від 23.01.2009 року
Макаренко С.Л. - за дов. від 21.01.2009 року
не з'вився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
на постанову Донецького
окружного адміністративного суду
від 4 листопада 2008 року
по адміністративній справі№ 2-а-9935/08/0570 (суддя Шальєва В.А.)
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
доМаріупольської митниці
про
за участю третьої особи:
визнання дій з визначення митної вартості товару протиправними, скасування рішення митного органу про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобов'язання вчинити певні дії
Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг»
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року (арк. справи 102-107) відмовлено у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Маріупольської митниці, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-Шіппінг» визнання дій з визначення митної вартості товару протиправними, скасування рішення митного органу про визначення митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, зобов'язання вчинити певні дії.
В апеляційній скарзі (арк. справи 115-121) та під час апеляційного розгляду справи позивач просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, та просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи сторони були повідомленні належним чином.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
22 лютого 2008 року позивачем була пред'явлена до митного оформлення Маріупольській митниці вантажно-митна декларація № 703010001/2008/100954 на вантаж - брикети залізної руди (арк. справи 7). Декларування здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю „Скіф Шіппінг" на підставі договору про надання послуг з митного декларування. Для визначення митної вартості митним брокером була надана до митного органу декларація митної вартості (арк. справи 8-9), в якій митна вартість була визначена позивачем за основним методом відповідно до ст. 266 Митного кодексу України за ціною договору.
Підставою для визначення митної вартості був зовнішньоекономічний контракт, укладений між позивачем та нерезидентом. Митна вартість товару, що імпортувався позивачем, згідно наданої декларації митної вартості складала 350 доларів США за 1 тону.
Рішенням Маріупольської митниці № МВ-703-22-08 від 3 березня 2008 року про визначення митної вартості товару (здійснення митної оцінки) митна вартість товару, що був пред'явлений до митного оформлення позивачем, визначена за методом 2 - за ціною ідентичних товарів, відповідно до статтями 266, 273 Митного кодексу України, в результаті чого вартість однієї тони товару встановлена митним органом - 380 доларів за 1 тону (арк. справи 24).
Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, не були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому рішення митного органу про визначення митної вартості у та відмови у митному оформленні є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Таке значення наведене в пункті першому Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене відповідно до статей 81,86 Митного кодексу України, Кабінетом Міністрів України від 9 червня 1997 року №574.
Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, який затверджений відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України (надалі Порядок).
Пунктом 2 даного Порядку передбачене визначення митної вартості товарів як сукупність дій, які вчинюються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Абзацом другим даного пункту передбачено, що посадова особа митного органу у графі „для відміток митниці” декларації митної вартості (що є окремим документом) робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складанням переліку, зазначає дату і призві ще та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі «для відміток митного органу».
Колегія суддів зазначає, що зазначені правила заявлення митної вартості товарів, передбачені щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до пункту 5 Порядку.
Колегія суддів зазначає, що методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну визначені в послідовності передбаченій статтею 266 Митного Кодексу України, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Як передбачено частиною другою даної статті основним методом є визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Згідно статті 267 Митного Кодексу України використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Разом з тим, митні органи у відповідності до ст. 41 Митного Кодексу України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.
На момент здійснення митного оформлення оплата за товар, що поставляється за контрактом, повинна бути здійснена позивачем.
Разом із тим, декларантом не були надані митному органу банківські документи, що підтверджують оплату.
Крім того, умови постачання товару, зазначені в експортній декларації (FСА Стойленская) відрізняються від умов постачання, зазначених в контракті (DAFграниця Росії/України згідно Інкотермс у редакції 2000 року); задекларована в експортній декларації вартість нижче, ніж задекларована по ВМД № 703010001/2008/100954 від 22 серпня 2008 року .
У результаті порівняння товару з наявною у митному органі ціновою інформацією (рівнем цін) про товари аналогічних з оцінюваним, встановлено, що митна вартість на ідентичний товар в максимально наближений термін складає 380 доларів США за тону.
Відповідач прийшов до обґрунтованого висновку, що використані декларантом відомості для встановлення митної вартості не є об'єктивними та не підтверджені документально, а тому митниця мала передбачені законом підстави для здійснення перевірки декларантом митної вартості.
Відповідно до п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що був зроблений запис у декларації митної вартості (арк. справи 8-9). Декларант Мусієнко Н.М. була ознайомлена з даним записом 22 лютого 2008 року, але документи, які вимагав надати митний орган, декларантом не були надані.
Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Таким чином, відповідач обґрунтовано визначив вартість товару на підставі наявних у нього відомостей, за другим методом.
Маріупольська митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що вантаж, який був поданий до митного оформлення позивачем за ВМД № 703010001/2008/100954 від 22 серпня 2008 року, після відмови митного органу у митному оформленні був повторно поданий до митного оформлення. На теперішній час зазначений вантаж оформлений у митному відношенні, випущений митницею у вільний обіг. Тому, на час розгляду справи фактично відсутній предмет спору.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи досліджені у повному обсязі та постанова прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року у справі № 2-а-9935/08/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2008 року у справі № 2-а-9935/08/0570 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 січня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 29 січня 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова