Суддя 1 інстанції - Хрімлі О.Г.
Суддя - доповідач - Ханова Р.Ф.
Україна
Ухвала
Іменем України
27 січня 2009 року справа № 2-а-3353/08/0570
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Бадахової Т.П.
Василенко Л.А.
при секретарі судового засідання
Кірсановій М.В.
за участю представників:
від позивача:Стракинару О.В. - за дов. від 05.01.2009 р.
від відповідача:Басик Н.О. - за дов. від 22.01.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуШахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 13 листопада 2008 року
по адміністративній справі№ 2-а-3353/08 (суддя Хрімлі О.Г.)
за позовомДержавного підприємства «Шахтарськантрацит»
доШахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
про
визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та повідомлень
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі № 2-а-3353/08 (арк. справи 68-69) задоволено позов Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, в наслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 26 жовтня 2007 року № 0001431542/1/1520, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 605304,30 грн. Також визнані недійсними повідомлення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про розподіл пені: № 105270011461045 від 3 серпня 2007 року, № 105270011462915 від 8 серпня 2007 року, № 105270011463961 від 10 серпня 2007 року, № 105270011464875 від 13 серпня 2007 року, № 105270011465393 від 14 серпня 2007 року, № 105270011467051 від 17 серпня 2007 року, № 105270011469093 від 22 серпня 2007 року, № 105270011469861 від 23 серпня 2007 року, № 105270011472029 від 30 серпня 2007 року, № 105270011474097 від 31 серпня 2007 року, № 105270011475970 від 5 вересня 2007 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі (арк. справи 73-74) відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Позивач у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхилив, вважає, що постанова прийнята судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання граничних термінів сплати податку на додану вартість, за результатами якої складений акт № 856/15/32299510 від 21.09.2007 року (арк. справи 5-6).
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2007 року № 0001431542/1/1520 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 605304,30 грн., тобто 50% від сплаченої суми у розмірі 1210608,60 грн.
У серпні 2007 року, вересні 2007 року позивачем провадились платежі у рахунок погашення податкового зобов'язання за періоди: серпень 2007 року, вересень 2007 року, тобто провадились поточні розрахунки по податку на додану вартість з Державним бюджетом. про що свідчать платіжні доручення з відміткою банка про оплату. В цих платіжних дорученнях позивач зазначив призначення платежу та період, за який здійснюється сплата податкового зобов'язання (арк. справи 9-20). Але сплачену позивачем суму 1300000 грн. відповідач направив на погашення заборгованості минулих періодів, зокрема, в рахунок погашення заборгованості по податку на додану вартість по деклараціям: № 12711 від 20 липня 2006 року, № 15955 від 20 вересня 2006 року, вказаних в акті № 856/15/32299510 від 21 вересня 2007 року.
Тобто, позивач сплачував зазначеними платіжними документами поточні платежі, а не податковий борг. Відповідач сплачені суми поточних платежів (узгоджених податкових зобов'язань) розподілив, направивши ці суми на погашення пені та податкового боргу, що обліковувався у позивача на особовому рахунку в податковому органі.
При здійсненні такого розподілу відповідач з посиланням на підпункт 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 2181) прийняв повідомлення про розподіл сум сплаченого позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, направив суми на оплату заборгованості з основного платежу з ПДВ, на погашення пені, про що свідчать повідомлення №№ 105270011461045 від 3 серпня 2007 року, 105270011462915 від 8 серпня 2007 року, 105270011463961 від 10 серпня 2007 року, 105270011464875 від 13 серпня 2007 року, 105270011465393 від 14 серпня 2007 року, 105270011467051 від 17 серпня 2007 року, 105270011469093 від 22 серпня 2007 року, 105270011469861 від 23 серпня 2007 року, 105270011472029 від 30 серпня 2007 року, 105270011474097 від 31 серпня 2007 року, 105270011475970 від 5 вересня 2007 року (арк. справи 8-13).
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181 зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Таким чином, прийняття податковим органом повідомлення про розподіл сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податків сплачує податковий борг (або його частку) і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг (або його частку).
Під поняттям податкового боргу слід розуміти податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181).
Позивач фактично сплачував поточні платежі як сплату за серпень, вересень 2007 року узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а не податковий борг, що обліковувався у позивача на момент внесення зазначених платежів, і тому у відповідача були відсутні підстави для розподілу цих сум в рахунок погашення пені.
Право на такий розподіл у державного податкового органу виникає лише у тому разі, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг (або його частку), не виділяючи в платіжному документі розмір пені.
Прийняття повідомлення про розподіл сум сплаченого податкового боргу є однією із форм рішень податкового органу як органу стягнення, яке направлено на примусове погашення податкового боргу, і стосується безпосередньо прав і обов'язків платника податків, воно є обов'язковим для платника податків і за своєю природою є однією із форм рішень (актів) державного органу.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2002 року № 270, яка набрала чинності з 2 квітня 2002 року, були внесені зміни в постанову Кабінету Міністрів України № 892 від 5 червня 2000 року “Про заходи щодо стабілізації роботи підприємств вугільної промисловості”.
Пунктом 7-1 постанови Кабінету Міністрів України № 892 (в редакції постанови № 270) визначено, що суми податку на додану вартість, отримані від споживачів за поставлену вугільну продукцію, підприємства вугільної промисловості (далі - платник податку) перераховують не пізніше наступного операційного дня на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий у відповідній установі банку, для розрахунків з податку на додану вартість. У міру надходження коштів на зазначений поточний рахунок платник податку спрямовує їх на сплату податку на додану вартість в державний бюджет і на поточні розрахунки з постачальниками за поставлені в поточному місяці товари (роботи, послуги), необхідні для виробництва вугільної продукції, та з іншими кредиторами, визначеними пропорційно частці сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, належних до сплати в державний бюджет, та сум податку, належних до сплати постачальникам, за підсумками місяця, що передує місяцю, в якому проводився такий розподіл. Кошти для розрахунків з податку на додану вартість, зараховані на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, використовуються лише в порядку і за напрямами, визначеними у цьому пункті. Стягнення коштів із зазначеного рахунка може здійснюватися відповідно до вимог пункту 3.2.2 статті 3.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними ці
льовими фондами". Відповідальність за цільове використання коштів несе власник зазначеного рахунка відповідно до законодавства.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення та повідомлення про розподіл суми податкового боргу, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі № 2-а-3353/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року у справі № 2-а-3353/08 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 січня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена 27 січня 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Т.П. Бадахова
Л.А.Василенко
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова