Справа: № 22-а-1857/08 Головуючий у І інстанції: Кушнір І.В.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
«03» грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів Мамчура Я.С. та Романчук О.М.,
при секретарі Никончук І.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Щорської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України на постанову Господарського суду Чернігівської області від 11 квітня 2007 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області до Щорської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України про стягнення 9329,05 грн., -
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 11 квітня 2007 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області задоволено: стягнуто зі Щорської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України на користь позивача 9329,05грн. недоїмки по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України.
В апеляційній скарзі ЩорськаавтомобільнашколаТовариства сприяння обороні України (далі - «Щорськаавтомобільнашкола») просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити управліннюПенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської областів задоволенні його позовних вимо.
Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представників сторін, якіналежним чином повідомлялисьпро дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №252204-040 з 26.01.1991р.
Згідно з п.6 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Даний обов'язок відповідачем не виконано і за ним рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за січень-березень 2004 року та за квітень-травень 2005 року в сумі 9329,05грн., яка підтверджується розрахунками сум страхових внесків за відповідний період та актом перевірки розрахунку суми страхових внесків №26 від 05.07.2005р.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - «Закон») страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно іззаконодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Частинами 1 та 3 статті 15 Закону передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені вчастині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страховихвнесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною 1статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.14 Закону страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до п.3 ст.106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду є органами стягнення по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі -«недоїмка») і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно з ч.І-3 п.3 ст.106 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
На підставі викладеного, 09.01.2006р. відповідачу надіслано рекомендованим листом (повідомлення про вручення №61813) вимогу №Ю-95 від 06.01.2006р. про сплату 11601,75грн., яка отримана відповідачем 11.01.2006р.
Частиною 8 пункту 3 статті 106 Закону визначено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Листом №10 від 24.01.2006р. відповідачем оскаржено дану вимогу до УПФУ в Щорському районі.
Рішенням позивача від 30.01.2006р. скаргу залишено без задоволення.
Листом №19 від 08.02.2006р. відповідачем оскаржено дану вимогу до Головного управління ПФУ в Чернігівській області.
Рішенням Головного управління ПФУ в Чернігівській області від 06.03.2006р. скаргу залишено без задоволення.
Листом №70 від 11.05.2006р. відповідачем оскаржено дану вимогу до Пенсійного фонду України.
Рішенням Пенсійного фонду України від 18.05.2006р. скаргу залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2007р. у справі №17/255а в позові про скасування вищевказаної вимоги Щорській автошколі відмовлено. Дане судове рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.
Таким чином, вимога №Ю-95 від 06.01.2006р. про сплату 11601,75грн. є чинною.
Згідно з ч.І ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідач добровільно визначену вимогою суму протягом десяти робочих днів не сплатив.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області.
Тому, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Щорської автомобільної школи Товариства сприяння обороні України залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернігівської області від 11 квітня 2007 року, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий-суддя: Усенко В.Г.,
судді: Мамчур Я.С.,
Романчук О.М.