Справа: № 22-а-7763/08 Головуючий у І інстанції: Морозов С.М.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
«10» грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Усенка В.Г,
суддів Малиніна В.В. та Романчук О.М.,
при секретарі Никончук І.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2007 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Трейд Бізнес» та Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» про визнання недійсним договору та стягнення 1513117,19грн., -
Постановою Господарського суду м.Києва від 22 жовтня 2007 року в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «фірма» Трейд Бізнес» та Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Соляріс» про визнання недійсним договору та стягнення 1513117,19грн., - відмовлено.
В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (далі - «ДПІ у Оболонському районі») просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності представників відповідачів, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з закриттям провадження у справі з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 4, 203 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 157 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що уквітні 2005р. ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес» та МП у формі ТОВ «Соляріс» укладено усну угоду про придбання брухту побутового ювелірного, що містить золото згідно з якою останнім придбано брухт ювелірний на суму 1513117,19грн. Виконання договору підтверджується податковою та видатковою накладною №50 від 26.04.2005р., про оплату товару свідчить виписка з банківського рахунку МП у формі ТОВ «Соляріс». Передача товару підтверджується прийомним актом №810095.
Колегія суддів, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, якими регулюються спірні правовідносини, дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено неправильний висновок про доведеність направленості оскаржуваного правочину на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, зважаючи на наступне.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Оболонського районного суду м.Києва визнано недійсними установчі документи та Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес».
Вказане рішення скасоване ухвалою того ж суду у зв'язку із надходженням та розглядом заяви про перегляд заочного рішення (копія ухвали від 03.07.2006р. міститься в матеріалах справи).
За результатами перегляду 18.10.2006р. Оболонським районним судом міста Києва винесено рішення, яким частково задоволені позовні вимоги та визнано недійсними установчі документи ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес» з моменту набрання рішенням законної сили. 17.01.2007р. Апеляційним судом м. Києва рішення Оболонського районного суду від 18.10.2006р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Тобто підстави вважати недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес» відсутні. Таким чином, рішення районного суду про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес», яким також визнане недійсним свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість нечинне.
На момент виконання зобов'язань за оспорюваним договором, ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Окрім того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - «ГК України») передбачено, що недійсним є правочин, укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Доводи апеляційної скарги про те, що актом перевірки № 415-23-2-32824708 від 18.05.2006р. виявлено заниження податкових зобов'язань ТОВ «Фірма «Трейд-Бізнес» у періоді в якому укладено оспорювану угоду, на думку колегії суддів, не впливає на недійсність укладеного та виконаного відповідачами правочину, оскільки не є тими обставинами, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес» виписано податкову накладну №50 від 26.04.2005р.на загальну суму 31383,6грн.
Між тим, зазначені обставини, не є такими, з огляду на які закон пов'язує можливість дійти висновку щодо укладення сторонами спірного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави суспільства.
Колегія суддів, враховує, що позивачем не доведено суду обставин в обґрунтування позовних вимог, наміру та прямого умислу у ТОВ «Соляріс» порушити вимоги закону, не визначено і не обґрунтовано розмір шкоди або збитків заподіяних державі шляхом ухилення від сплати податків та заподіяння їх саме укладанням спірного договору, не доведено факту несплати податків відповідачем-1 - ТОВ «Фірма «Трейд Бізнес» згідно спірної угоди. До того ж, факт несплати податків однією зі сторін договору не є тим правопорушенням, за вчинення якого можна застосовувати передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати укладену відповідачами угоду недійсною є правильним.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимогпро визнання правочину недійсним, суд першої інстанції не врахував того, що вимоги про визнання недійсним правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.
Питання недійсності господарських зобов'язань та застосування відповідних санкцій врегульовані Господарським кодексом України.
Відповідно до 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.
У таких випадках органи державної податкової служби на підставі п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Отже відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.
Суд першої інстанції правильно не застосував санкції, встановлені за вчинення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, однак з обґрунтуванням такого рішення колегія суддів погодитися не може.
В оскаржуваному судовому рішенні суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування наслідків, передбачених п. 1 ст. 208 ГК України, пославшись на пропущення строку їх застосування. Проте, виходячи з того, що дані санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, а не через пропущення строку застосування такої конфіскації.
Таким чином, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та закриває провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м.Києва від 22 жовтня 2007 року, - скасувати. Провадження у справі закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст..160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий-суддя: Усенко В.Г.,
судді: Малинін В.В.,
Романчук О.М.