Справа:№22-а-7291/08 Головуючий суддя усуді1-ї інстанції:Хоменко М.Г.,
Суддя-доповідач:Дурицька О.М.
Іменем України
22 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Дурицької О.М., суддів Зайцева М.П. та Глущенко Я.Б., при секретарі Мальцевій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» на постанову господарського суду м. Києва від 20 серпня 2007 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» до Державного комітету України з державного матеріального резерву,-
Позивач звернувся до суду з позовом доДержавного комітету України з державного матеріального резерву.
Постановою Господарського суду м. Києва від 20 серпня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.01.1998 №73-2 укладено договір про тимчасове позичання вугілля від 02.02.1998 № 5 та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.1999 № 1432-р договір про тимчасове позичання природного газу від 21.12.1999 № юр-7/959-99.
Відповідно до п. 2.1. договору від 02.02.1998 № 5 Держкомрезерв зобов'язався відпустити ВАТ "Центренерго" вугілля, а останнє зобов'язалося повернути вугілля у отриманій кількості або сплатити його вартість у строк до 01.10.1998 відповідно до п. 2.2. вказаного договору та додатково перераховувати на рахунок Держкомрезерву щомісяця 0,1 % від вартості фактично використаного вугілля. Позивач не виконав своїх зобов'язань, передбачених п. 2.2. договору від 02.02.1998 № 5, вугілля в кількості 612525,879 тонн в строк до 01.10.1998 не повернув і вартість вугілля не сплатив.
Відповідно до п. 2.1. договору від 21.12.1999 № юр-7/959-99 Держкомрезерв зобов'язався відпустити ВАТ "Ценренерго" природний газ, який останнє зобов'язалося повернути у травні-червні 2000 року та сплачувати за користування 0,5 % від вартості фактично поставленого природного газу. Позивачем не виконано зобов'язання у встановлений договором строк, природний газ у кількості 310 392,00 м. куб. не повернуто і його вартість не сплачено.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про погашення заборгованості та впорядкування розрахунків підприємств електроенергетики з Державним комітетом України з державного матеріального резерву" від 28.12.2002 № 2045 строк повернення органічного палива, відпущеного з державного резерву у порядку тимчасового позичання підприємствам електроенергетики згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.1998 №73-2, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.1999 № 1432-р продовжено до 2023 року.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2002 № 2045 між Держкомрезервом та ВАТ "Центренерго" укладено договір від 04.02.2003 № юр-2/190-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості, що виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за договором від 02.02.1998 № 5. Строк виконання зобов'язань відповідно до договору від 04.02.2003 № юр-2/190-2003 встановлено до 1 січня 2023 року.
Факт існування заборгованості за вказаними вище договорами позивачем не заперечується.
Відповідно до п. З Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677, Держкомрезервом прийнято наказ від 28.04.2007 № 154/2 "Про затвердження Реєстру прав вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, що підлягають продажу". До вказаного реєстру включено права вимоги до ВАТ "Центренерго», що виникли на підставі договору про тимчасове позичання вугілля від 02.02.1998 № 5 та договору про тимчасове позичання природного газу від 21.12.1999 № юр-7/959-99.
Відповідно до протоколу від 04.05.2007 № 1 засідання конкурсної комісії з продажу прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву прийнято рішення про проведення конкурсу з продажу прав вимоги, до складу яких ключено зазначені права вимоги до ВАТ "Центренерго".
08 травня 2007 року в газеті "Урядовий кур'єр" № 80 було опубліковано оголошення про проведення Державним комітетом України з державного матеріального резерву відкритого конкурсу з продажу прав вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву. Відповідно до реєстру прав вимоги, що підлягають продажу на конкурсі під лотом № 1 виставлено права вимоги Держрезерву до ВАТ „Центренерго" щодо повернення або відшкодування вартості вугілля в кількості 612 525,879 тонн вартістю 44 386 420,08 грн. за договором від 02.02.1998 № 5 та щодо повернення або відшкодування вартості природного газу в кількості 310 392,00 м. куб. вартістю 87 011 754,81 грн. за договором 21.12.1999 № юр-7/959-99, укладеними між ВАТ "Центренерго" та Держкомрезервом.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Держкомрезерву про продаж праввимоги прийнято у формі наказу від 28.04.2007 № 154/2 "Про затвердження Реєстру прав вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, що підлягають продажу".
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що наказ Держкомрезерву від 28.04.2007 № 154/2 "Про затвердження Реєстру прав вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, що підлягають продажу" виданий у відповідності з нормами чинного законодавства України, оскільки, Державний комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади і діє відповідно до Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2006 року N810. Також Держкомрезерв у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та наказами Мінекономіки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677 затверджено Порядок продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву.
Відповідно до п. 2 порядку продажу прав вимоги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677, дія порядку поширюється, зокрема, на права Держкомрезерву вимагати від позичальників повернення матеріальних цінностей державного резерву, отриманих у порядку тимчасового позичання, у разі прострочення зобов'язання позичальника щодо їх повернення у встановлені строки разом із стягненням плати за позичання матеріальних цінностей, пені та штрафу в розмірі, визначеному Законом України "Про державний матеріальний резерв" та правочином, на підставі якого було здійснено тимчасове позичання.
Відповідно до п. З Порядку Держкомрезерв може прийняти рішення про продаж прав вимоги не раніше, ніж через один рік після прострочення поставки матеріальних цінностей до державного резерву постачальником, встановлення факту самовільного відчуження матеріальних цінностей державного резерву відповідальним зберігачем або прострочення позичальником виконання зобов'язання щодо повернення матеріальних цінностей державного резерву, отриманих у порядку тимчасового позичання. Якщо відповідні права вимоги є предметом судового розгляду, Держкомрезерв також може прийняти рішення про їх продаж.
З огляду на викладене, Порядок продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677, умовою для прийняття Держкомрезервом рішення про продаж прав вимоги встановлює наявність факту порушення боржником зобов'язання, зокрема, щодо своєчасного повернення матеріальних цінностей (прострочення зобов'язання позичальника щодо їх повернення у встановлені строки) та прострочення у такому поверненні більше ніж один рік.
Отже, наказ Держкомрезерву відповідає вказаним вище критеріям, щодо продажу прав вимоги до ВАТ "Центренерго".
Відповідно до ст. 161 Цивільного Кодексу УРСР (який був чинним на момент виникнення вказаних правовідносин) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2.2. договору від 02.02.1998 № 5 встановлено строк виконання зобов'язання позивача до 01.10.1998, п. 2.2. договору від 24.12.1999 № Юр-7/959-99 встановлено строк виконання зобов'язання позивача до кінця червня 2000 року і вказані зобов'язання не виконано, а постанову Кабінету Міністрів України № 2045 прийнято 28.12.2002, договір № юр-2/190-2003 про встановлення порядку погашення заборгованості укладено 04.02.2003.
Отже, є наявним факт порушення (прострочення) зобов'язання позивачем щодо своєчасного повернення матеріальних цінностей до державного резерву і з моменту такого прострочення минуло більше ніж один рік.
Крім того, суд першої інстанції також вірно дійшов висновку про необґрунтованість твердження позивача про те, що з укладенням договору від 04.02.2003 № юр-2/190-2003 припинено зобов'язання за договором від 02.02.1998 № 5 за згодою сторін, зокрема, замінено одне зобов'язання іншим між тими ж особами відповідно до ст. 220 Цивільного Кодексу УРСР.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу УРСР заміна одного зобов'язання іншим тягне за собою припинення попереднього зобов'язання і створення нового. Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язанням позивача за договором від 02.02.1998 № 5 є повернення вугілля або сплата його вартості в строк до 01.10.1998 та оплата за користування вугіллям, а предметом договору від 04.02.2003 № юр-2/190-2003 є погашення заборгованості, що виникла на підставі та у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань за договором від 02.02.1998 № 5. Таким чином, предмет зобов'язання залишається той самий, але продовжено строк виконання зобов'язання. При цьому попереднє зобов'язання не припинено, договір від 04.02.2003 № юр-2/190-2003 не створює нового зобов'язання, а лише продовжує строк виконання зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 02.02.1998 № 5.
Посилання позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2005 у справі № 42/311, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2005, не може бути взято судом до уваги, оскільки в рішенні вказано про те, що позивачу продовжено строк на повернення до державного резерву матеріальних цінностей, а не про відсутність факту порушення зобов'язання, що виникло на підставі договору від 02.02.1998 №5.
Відповідно до п. З Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677, якщо відповідні права вимоги є предметом судового розгляду, Держкомрезерв також може прийняти рішення про їх продаж.
Права вимоги до ВАТ "Центренерго" є предметом судового розгляду у справі № 15/76-6. На підтвердження зазначеного, відповідачем надано заяву про визнання кредитором з відміткою Господарського суду міста Києва про її прийняття від 06.05.2006 та ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство від 09.02.2004. Зазначені документи додатково підтверджують правомірність рішення Держкомрезерву про продаж прав вимоги до ВАТ "Центренерго", оскільки якщо відповідні права вимоги є предметом судового розгляду, то сплив річного строку для прийняття рішення про їх продаж не вимагається.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, а позивачем не надано доказів, що свідчать про порушення його прав чи інтересів.
Враховуючи вище викладене, проаналізувавши обставини справи, колегія суддів знаходить, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не вбачається.
Тому, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» на постанову господарського суду м. Києва від 20 серпня 2007 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» до Державного комітету України з державного матеріального резерву необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 20 серпня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: