Справа: №22-а-7712/08 Головуючий у 1-й інстанції: Морозов С.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
23 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Маслія В.І., Бараненка І.І.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18.09.2007 року у справі за позовом Приватного підприємства «Добрий шлях» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
ПП «Добрий шлях» звернулись до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0000102311\0, № 0000112311\0, № 0000122311\0 від 26.03.2007 року.
Постановою Господарського суду м. Києва від 18.09.2007 року позовні вимоги задоволені частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0000102311\0, № 0000112311\0, № 0000122311\0 від 26.03.2007 року. В частині стягнення з ДПІ у Голосіївському районі м. Києва витрат на послуги адвоката в розмірі 6 000,00 грн. - відмовити.
Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було проведено виїзну планову перевірку ПП «Добрий шлях» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р. за результатами якої складено акт № 130/1-23-11-21654668 від 13.03.2007р..
Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000102311/0 від 26.03.2007 р. на підставі виявленого порушення Указу Президента «Про спрощену систему обліку та звітності» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «єдиний податок на підприємницьку діяльність з юридичних осіб» в розмірі 70 475, 31 грн. (в тому числі 50 245 грн. основний платіж, 20 230, 31 грн. штрафні санкції);
- № 0000112311/0 від 26.03.2007р. відповідно до виявленого порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» в розмірі 16 866 грн. (в тому числі 11 244 грн. основний платіж, 5 622 грн. штрафні санкції);
- № 0000122311/0 від 26.03.2007р. за виявлене порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» 14 681 грн., штрафні санкції в розмірі 5 620, 50 грн.
Донарахування податкових зобов'язань з єдиного податку здійснено ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за висновками викладеними у п. 3.1.1 Акту перевірки в частині невключення до загальної суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка підлягає оподаткуванню:
- грошових коштів в розмірі 381 500 грн. отриманих у першому та другому кварталах 2006 р. на поточний рахунок у банку з призначенням платежу «поповнення статутного фонду від засновника»;
- коштів у розмірі 459 760 грн. отриманих протягом четвертого кварталу 2003 р. - 2006 р. на банківський рахунок від фізичних осіб з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога».
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПП «Добрий шлях» звернулись до суду за захистом своїх прав.
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками Господарського суду м. Києва з огляду на наступне:
Об'єктом оподаткування при обкладанні єдиним податком згідно Указу Президента «Про спрощену систему обліку та звітності» є доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, податковий орган приходить до висновку, що для визначення бази обкладання єдиним податком необхідно включати всі надходження, отримані на розрахунковий рахунок та в касу суб'єкта малого підприємництва від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), позареалізаційні доходи, включаючи кредиторську заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, та виручку від іншої реалізації включаючи поворотну фінансову допомогу.
Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" об'єктом оподаткування єдиного податку є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якою вважається сума фактично отримана СПД на розрахунковий рахунок, або (та) в касу підприємства за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Згідно вимог Указу поворотна фінансова допомога ні в якому разі не може бути класифікована як виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Щодо включення до виручки від реалізації позареалізаційних доходів, то такі доходи не підпадають під визначення терміну "виручка з продажу", наведені в Указі.
Таким чином, суб'єкти малого підприємництва для обкладання єдиним податком повинні враховувати тільки надходження від продажу продукції (товарів, робіт, послуг), основних фондів та виручки від іншої реалізації.
Згідно зі ст. 4 Указу Президента України від 03 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", ДПА України затверджено форму Книги обліку доходів та витрат СПД та Порядок її ведення, у графі 5 Книги відображаються позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації. Згідно з Порядком ведення книги обліку доходів та витрат господарських операцій суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності у графі 5 «позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображаються суми, фактично отримані суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий (поточний) рахунок та в касу від інших операцій (фінансовий результат від продажу цінних паперів, малоцінних швидкозношувальних предметів, матеріалів, палива, орендна плата, проценти, грошові кошти, отримані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, кредиторська заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, а також дивіденди, якщо вони не були оподатковані у джерела виплати відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Безвідсоткова цільова позика в цей перелік не включається, а отже в Книзі обліку доходів та витрат не відображається. Жодного посилання на те, що поворотня безпроцентна позика чи поповнення статутного фонду підприємства включається до суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вказаний Порядок, як і Указ Президента не містить.
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договором, яким передбачає повернення таких коштів. Поворотна фінансова допомога надається підприємству не у власність, а в користування і підлягає поверненню. Висновки викладені в акті не мають законних підстав для оподаткування в зв'язку з тим, що поворотна фінансова допомога при спрощеній системі оподаткування не може вважатися доходом і включатися до складу валового доходу та обкладатись єдиним податком, оскільки не є об'єктом для оподаткування єдиним податком.
За таких підстав, апеляційна інстанція приходить до висновку, що оскільки фінансова допомога та кошти на поповнення статутного фонду не можуть вважатися виручкою позивача, відповідно ці суми не є об'єктом оподаткування єдиним податком, за таких обставин нарахована до сплати сума єдиного податку в розмірі 70 475, 31 грн. (в т.ч. 50 245 грн. основного платежу та 20 230, 31 грн. штрафних санкцій) не відповідає чинному законодавству. З приводу цього колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції стосовно неправомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 26.03.2007 р. за № 0000102311/0.
Зменшення суми бюджетного відшкодування, донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень № 0000112311/0, № 0000122311/0 від 26.03.2007 р. здійснено ДПІ у Голосіївському районі м. Києва внаслідок виявленого порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Зокрема, у акті перевірки (п. 3.1.5) зазначено про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість у відповідних розмірах до складу податкового кредиту через відсутність підтвердження сплати податку до бюджету контрагентами, якими виписані відповідні податкові накладні.
При складанні акту перевірки відповідачем не прийнято до уваги виписані ТОВ «Дарт-мекс-нью» податкові накладні, сума ПДВ за якими включена до складу податкового кредиту за третій квартал 2005 р. в розмірі 2 017, 6 грн. та за четвертий квартал 2005 р. в розмірі 2 613 грн.
Підставою для виключення з податкового кредиту вказаних сум стало непідтвердження сплати податку до бюджету, такий висновок зроблений після надіслання на юридичну адресу (згідно з установчими документами) підприємства ТОВ «Дарт-мекс-нью» рекомендованого листа № 2268 10/23-1111 від 15.02.07р. «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень...». Як зазначено в акті перевірки лист повернувся з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не зареєстровано». Згідно бази даних ТОВ «Дарт-мекс-нью» знаходиться у розшуку.
При складанні акту перевірки по ТОВ «Пафос-Плюс» відповідачем не прийнято в якості підтвердження права на податковий кредит податкову накладну, сума ПДВ за якою включена позивачем до складу податкового кредиту за 4 кв. 2005р. у розмірі 8 949, 95 грн.
Підставою для виключення з податкового кредиту вказаної суми податку став висновок про непідтвердження сплати ТОВ «Пафос плюс» суми податку за виписаною податковою накладною до бюджету. Як зазначено у акті перевірки на юридичну адресу (згідно з установчими документами) підприємства ТОВ «Пафос плюс» надіслало рекомендований лист №2272/10/23-1111 від 15.02.07р. «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень...». Лист повернувся з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не значиться», а згідно бази даних ТОВ «Пафос плюс» також знаходиться у розшуку. В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Пафос плюс» у жовтні - грудні 2005 року задекларувало податкові зобов'язання у розмірі 0, 00 грн.
При складанні акту перевірки відповідачем не прийнято до уваги виписані ТОВ «Фортис-05» податкову накладну, сума ПДВ за якими включена до складу податкового кредиту за перший квартал 2006 року у року у розмірі 1100 грн.
Стосовно неправомірності віднесення позивачем вказаної суми податку до податкового кредиту в акті перевірки зазначено, що з метою підтвердження взаєморозрахунків з позивачем, на юридичну адресу (згідно з установчими документами) підприємства ТОВ «Фортис-05» було надіслано рекомендований лист № 2272/10-23-1111 від 15.02.07р «Про надання пояснень та їх документальних підтверджень...». Лист повернувся з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не зареєстровано».
Як вбачається з бази даних ТОВ «Фортис-05» знаходиться у розшуку. В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Фортис-05» у січні-березні 2006 року не звітувало, остання звітність до ДПІ підприємством була надана за червень 2005 року.
Висновки акту перевірки судом першої інстанції правомірно не брались до уваги з огляду на наступне:
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.
Відповідно до укладених між позивачем та ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05» усних угод, на підставі рахунків-фактур позивачем були отримані відповідні товари.
Про отримання товарів згідно виставлених рахунків, рахунків-фактур свідчать накладні копії яких маються в матеріалах справи.
В ціні оплачених робіт позивачем було сплачено податок на додану вартість, та отримано податкові накладні:
- № Ф-00000116 від 24.03.2006 р. виписана ТОВ «Фортис-05» на загальну суму 6 600 грн. (в тому числі ПДВ - 1 100 грн.);
- № ПП-0000315 від 29.11.2005 р. на загальну суму 16 500 грн. (в тому числі ПДВ 2 750 грн.),
- № ПП 0000342 від 26.12.2005 р. на загальну суму 6 371, 70 грн. (в тому числі ПДВ 1061, 95 грн.),
- № ПП-0000256 від 10.11.2005 р. на загальну суму 30 828 грн. (в тому числі ПДВ 5 138 грн.) виписані ТОВ «Пафос плюс»;
- № 302 від 20.10.2005 р. на загальну суму 15 679, 44 грн. (в тому числі ПДВ 2 613, 24 грн.),
- № 254 від 21.09.2005р. на загальну суму 12 105, 60 грн. (в тому числі ПДВ 2 017, 60 грн.) виписані ТОВ «Дарт-Мекс-Нью».
Податкові накладні містять всі перераховані відомості, виписані зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а тому, відповідають вимогам чинного законодавства України.
Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, в матеріалах справи міститься виписка з банківського рахунку ПП «Добрий шлях», платіжні доручення, які свідчать про перерахування коштів за укладеними договорами на користь ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05».
Відповідно до ч. З ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Апеляційна інстанція зазначає, що чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів.
Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.
За таких підстав, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що сума податкового кредиту ПП «Добрий шлях» за спірний період сформована на підставі та з урахуванням належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05», зареєстрованих платниками податку на додану вартість.
Крім того, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведено несплату податку на додану вартість ТОВ «Дарт-мекс-нью», ТОВ «Пафос плюс», ТОВ «Фортис-05» у встановленому законодавством порядку до бюджету.
Чинним законодавством України не встановлено обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг).
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. В даному випадку такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XIIзі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.
Згідно з Законом України „Про державну податкову службу в Україні" вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.
За таких обставин, твердження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про заниження ПП «Добрий шлях» податкового кредиту з ПДВ у четвертому кварталі 2005 р. - другому кварталі 2006 р. апеляційна інстанція знаходить помилковими, а тому зменшення бюджетного відшкодування ПДВ, донарахування податку та застосування штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено відповідачем неправомірно.
Що стосується стягнення з відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи в розмірі 6 203 грн. ( 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. - витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, 6 000 грн. витрат на адвокатські послуги) суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.. 94 КАС України, а відшкодування витрат на адвоката - не підлягає задоволенню, оскільки стягнення таких витрат з суб'єкта владних повноважень не передбачено чинним законодавством України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих рішень на підставі яких заявлено позов, а отже вони підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18.09.2007 року у справі за позовом Приватного підприємства «Добрий шлях» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -
В задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - відмовити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 18.09.2007 року- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: