Справа № 22-а-8079/08 р. Головуючий у першій інстанції: Качан Н.І.
Доповідач: Саприкіна І.В.
23 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І., Маслія В.І.
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Володарського районного споживчого товариства на постанову Господарського суду м. Києва від 24.09.2007 року по справі за адміністративним позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Виконавчого комітету Володарської селищної ради, третя особа Володарське районне споживче товариство про визнання рішення протиправним та його скасування, -
Київська обласна спілка споживчих товариств звернулися до Господарського суду м. Києва з позовом до Виконавчого комітету Володарської селищної ради, третя особа Володарське районне споживче товариство про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 106 від 21.07.2006 року «Про визнання права власності на нежитлові будівлі».
Постановою Господарського суду м. Києва від 24.09.2007 рокупозовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Володарське районне споживче товариство подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є безумовними підставами для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Київська обласна спілка споживчих товариств в своїй позовній заяві ставить питання про визнання протиправним та скасування рішення № 106 від 21.07.2006 року «Про визнання права власності на нежитлові будівлі», тобто фактично оспорює право власності третьої особи - Володарського районного споживчого товариства на нежитлові будівлі - приміщення ринку по вул. Кооперативній, 124, саме, адміністративний будинок, площею 71,3 кв. ., нежитлову будівлю для торгівлі м'ясопродуктами, площею 400, 0 кв. м., торгові ряди, площею 89,6 кв. м..
Господарський суд м. Києва, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про належне обґрунтування позовних вимог та їх законність. Апеляційна інстанція не виключає можливості порушення прав позивача або ж безпідставності позовних вимог, проте приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на порушення в даному випадку підвідомчості спору. А саме: дані правовідносини є суто господарсько-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства.
У відповідності до листа Верховного Суду України № З.2.-2005 від 26.12.2005 року визначення поняття «справа адміністративної юрисдикції» наведено у статті 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України) необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Слід відзначити, що по даній справі маємо відповідачем суб'єкта владних повноважень, тобто Виконавчий комітет Володарської селищної ради. В свою чергу, для наявності публічності спору необхідною ознакою є також виникнення між сторонами публічно-правових відносин. В свою чергу, при винесенні оскаржуваного рішення рада виступала як господарюючий суб'єкт, дії якої були спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися власністю, нежитловими приміщеннями, тобто публічність спору тут відсутня.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.
В даному випадку суду першої інстанції при прийнятті позову та відкриття провадження по даній справі було б доцільно звернути увагу на ч. 1 ст. 2 КАС України, відповідно до положень якої, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ч.1 ст. 3 КАС України).
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже, правовідносини, що склалися між сторонами, є лише господарсько-правовими та не можуть бути предметом спору у адміністративному процесі, оскільки в даному випадку в наявності спір про право. Визнання протиправним та скасування рішення селищної ради «Про визнання права власності на нежитлові будівлі», при наявності іншого власника нежитлових приміщень (третьої особи) - в будь-якому випадку призводять до порушення права власності, що є непорушним, а тому ніяким чином наявні спірні правовідносини не можуть бути віднесені до категорії публічно-правових.
Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нежитлові будівлі. Тобто між сторонами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства. А оскільки апелянт також зазначає, що нежитлові приміщення на день постановлення оскаржуваного рішення вже належали йому на праві власності, то це ще й питання відновлення порушеного права зі сторони апелянта, який, як і позивач, претендує на ці будівлі.
Судова колегія вважає також за необхідне звернути увагу на положення ч. 1 ст. 393 ЦК України, відповідно до яких, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не враховано одну дуже важливу обставину - підвідомчість спору, а тому є неправильними всі процесуальні дії, вчинені судом по даній справі: прийняття позову, відкриття провадження, постановлення рішення по суті заявлених вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 КАС України колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів в порядку цивільного судочинства.
Отже, виходячи з вимог ст.ст. 21 та 198 ч.1 п.4 КАС України, судова колегія приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та закриває провадження по даній справі.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Володарського районного споживчого товариства- задовольнити частково.
Постанову Господарського суду м. Києва від 24.09.2007 року- скасувати, провадження по справі за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Виконавчого комітету Володарської селищної ради, третя особа Володарське районне споживче товариство про визнання рішення протиправним та його скасування - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: