Справа № 22-а-8511/08 р. Головуючий у першій інстанції: Фесюра М.В.
Доповідач: Саприкіна І.В.
09 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі на постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2007 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» до Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -
ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» звернулись до Господарського суду Чернігівської області з адміністративним позовом до ДПІ у Новгород-Сіверському районі про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0000422340/0 від 06.06.07 р., № 0000422340/1 від 11.07.07 р., № 0000422340/2 від 24.07.07 р., № 0000152340/0 від 06.04.06 р., № 0000152340/3 від 09.09.06 р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю.
Постановою Господарського суду Чернігівської області позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ у Новгород-Сіверському районі подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Господарським судом Чернігівської області норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарський суд Чернігівської області в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Апеляційна інстанція не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.06 р. відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Новгород-Сівесрького району електричних мереж, як відособленого підрозділу ВАТ ЕК «Чернігіволенерго», за період з 13.03.2006 р. по 24.03.2006 р., за результатами якої складено акт № 00142/2340/14254678 від 29.03.06 р.
В акті перевірки встановлено, що Новгород-Сіверський РЕМ фактично використовував у 2005 році ділянки під об'єктами електроенергетики площею 11,4298 га без правовстановлюючих документів, в тому числі: 2,527 га під опорами напругою 10-110 КВ та під ТП, КТП, ЗТП, ПС, як різниця між загальною площею згідно технічних звітів і площею на яку зареєстровані договори оренди; 8,9028 га під опорами ЛЕП напругою 0,4 КВ.
Разом з тим встановлено, що платником самостійно визначено і сплачено суму орендної плати на земельні ділянки комунальної власності у сумі 5864,44 грн., в тому числі орендної плати згідно договорів оренди. Платником не було включено у розрахунки плати за землю ділянки площею 8,9028 га та не обраховано земельний податок на зазначені земельні ділянки в розмірі 14 200,42 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що орендну плату за земельні ділянки під опорами 10,35,110 кВ підприємство почало сплачувати тільки з лютого 2005 року. Виходячи із загальної площі земельних ділянок, перевіркою визначено загальну суму земельного податку за 2005 рік у розмірі 32 430,25 грн. Таким чином, в порушення ст. 1, 2, 5, 14, 15 Закону України «Про плату за землю» підприємством було занижено земельний податок за 2005 рік на 17 718,32 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом 06.04.06 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000152340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю юридичних осіб у розмірі 26 577,48 грн. (17 718,32 грн. - основний платіж, 8 859,16 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
В подальшому, в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення податковим органом рішеннями № 726/10/25 від 27.04.06 р., № 1055/10/25-080 від 03.07.06 р., № 10088/625-0215 від 09.09.06 р. тричі залишено без задоволення скарги позивача.
За результатами останнього оскарження відповідачем було прийняте остаточне податкове повідомлення рішення повідомлення-рішення № 0000152340/0 та податкове повідомлення рішення № 0000152340/3 від 09.09.06 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 26 577,48 грн. (17 718,32 грн. - донарахування податку на землю, 8 859,16 грн. - штрафні санкції).
30.05.07 р. ДПІ у Новгород-Сіверському районі знов було проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Новгород-Сіверським районом електричних мереж ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р.
За результатами перевірки складено акт № 00301/23/17/14254678 від 30.05.07 р. та встановлено, що платником в порушення ст. 2, 14, 15, 27 Закону України «Про плату за землю» не включено у розрахунки плату за земельні ділянки площею 8,9028 га під опорами ліній електропередач напругою 0,4 КВ, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 14 545,49 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2007 р. № 0000422340/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю юридичних осіб у розмірі 21 818,2 грн. (14 545,49 грн. - основний платіж, 7 272,75 грн. - штрафні санкції).
В подальшому в процедурі адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення податковим органом згідно рішень № 899/10/23-007 від 26.06.07 р., № 1450/10/25-020 від 19.07.07 р., № 7847/6/25-0215 від 16.08.07 р. тричі були залишені без задоволення скарги позивача, а податкове повідомлення-рішення від 06.06.07 - без змін. За результатами всіх оскаржень були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000422340/1 від 11.07.07 р., № 0000422340/2 від 24.07.07 р., № 0000152340/3 від 09.09.06 р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на землю в такій же сумі.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими рішеннями-повідомленнями, позивачі звернулись до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі, а апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками Господарського суду Чернігівської області з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.
Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. (ст. 3 Закону).
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст. 15 Закону).
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст. 125 Земельного кодексу України).
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо визнання помилковими висновків ДПІ про користування земельними ділянками під опорами 0,4-10 КВ, виходячи з факту належності зазначених об'єктів позивачу. Оскільки, як вбачається з рішень судів різних інстанцій вже дана правова оцінка акту прийому-передачі повітряних ліній електромереж з балансу колишніх власників на баланс РЕМ та доведено, що позивач фактично використовував опори ЛЕМ, які були передані йому на баланс відповідно до акту прийому-передачі. Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України право користування зазначеними земельними ділянками перейшло до позивача в момент передачі йому споруд, зокрема ліній електропередач.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що факт переходу права власності на опори ЛЕМ 0,4-10 кВ відповідачем не доведений, проте це твердження суперечить вимогам п. 1 ст. 72 КАС України та ст. 11 Закону України «Про судоустрій», оскільки дані обставини вже були встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Крім того, апеляційна інстанція не може погодитись з доводами суду першої інстанції щодо того, знаходження спірних об'єктів (опор ЛЕМ напругою 0,4 кВ) на балансі позивача не може бути підтвердженням права власності на ці об'єкти, а є лише формою бухгалтерського обліку.
Відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку у статті балансу «Основні засоби» наводиться вартість власних та орендованих основних засобів, а саме матеріальних активів, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг. Проте, проведеними документальними перевірками та позивачем не підтверджено факт отримання опор напругою 0,4-10 кВ, як об'єктів основних засобів, в оренду від іншого власника, у зв'язку з чим опори ЛЕМ напругою 0,4 кВ, вважаються об'єктами основних власних засобів ВАТ «Чернігівобленерго».
Господарський суд Чернігівської області, посилаючись в оскаржуваному рішення на положення про порядок прийомки (передачі) на баланс підприємств Міненерго ліній електропередач та трансформаторних підстанцій, неправомірно прийшов до висновку стосовно того, що опори ЛЕМ не можуть перебувати у власності позивача, оскільки відносяться до об'єктів загального користування. Згідно з п. 1.2 даного Положення всі об'єкти електричних мереж поділяються на об'єкти загального та технологічного користування тільки з точки зору прийомки (передачі) їх на баланс і не можуть бути доказом підтвердження або спростування правових відносин на ці об'єкти.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України для отримання земельної ділянки у користування, підприємство повинно було звернутися до відповідної ради з клопотанням.
Проте, позивач з таким клопотанням не звертався, а натомість фактично використовував опори для постачання електроенергії користувачам (дані факти встановлені рішеннями інших судів).
Крім того, Постановою Вищого господарського суду України зазначено, що судами правомірно взято до уваги факт здійснення інвентаризації земель та встановлення кількості та класифікації опор ЛЕМ 0.4-10 кВ і згідно ДБН В. 2,5-16-99 та визначено площу земельних ділянок під опорами відповідно до акту інвентаризації
При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, акцентуючи увагу на ст. 15 ЗУ «Про плату за землю», ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, прийшов до висновку, що земельний податок сплачується з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками, і що таке право юридичні особи набувають тільки після одержання відповідного документу (державного акту або договору оренди).
Проте, судом першої інстанції не було прийнято до уваги судову практику щодо вирішення спорів, пов'язаних зі сплатою земельного податку, зокрема лист голови Вищого арбітражного суду України № 05-4/95 від 03.03.2000 р., п. 3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України від 07.02.2000 р. № 01-02-5/743, інші судові рішення, якими встановлено що відсутність документів, котрі підтверджують право власності або право користування земельними ділянками не може бути підставою для несплати земельного податку.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволено неправомірно.
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2007 року та постановлення нової, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі - задовольнити.
Постанову Господарського суду Чернігівської області від 25.09.2007 року- скасувати.
Постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» до Державної податкової інспекції у Новгород-Сіверському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: