Справа № 22-а-8597/08 р. Головуючий у першій інстанції: Власов Ю.Л.
Доповідач: Саприкіна І.В.
09 грудня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року у справі за їх позовом до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження від 18.07.2005 р. № 270-р, -
НАК «Нафтогаз України» звернулися до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження № 270-р від 18.07.2005 року «Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ «Укрнафта» на державну частку в його статутному фонді» з моменту його прийняття та зобов'язання оприлюднити резолютивну частину рішення про визнання недійсним оспорюваного розпорядження в такий самий спосіб, в який його було оприлюднене.
Постановою Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, НАК «Нафтогаз України» подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянти посилаються на неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.2 Статуту НАК «Нафтогаз-України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. № 747, позивач являється державним акціонерним товариством відкритого типу.
Відповідно до п.5.1, 5.2. Статуту, засновником НАК «Нафтогаз України» є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Акціонерами НАК «Нафтогаз України» є держава в особі Кабінету Міністрів України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна в особі Фонду державного майна України після передачі йому акцій позивача, визначених для продажу з прийнятим рішенням про приватизацію майна, юридичні особи різних форм власності та громадяни, що набули права власності на акції компанії в процесі приватизації та на вторинному ринку цінних паперів.
Згідно з п.5.3. Статуту, акціонери мають право, в тому числі, брати участь у розподілі прибутку НАК «Нафтогаз України» та отримувати його частку (дивіденди). Позивач є власником дивідендів за акціями, що йому належать (п. 6.2 Статуту).
Відповідно до п. 10.2.1 Статуту, вищим органом управління НАК «Нафтогаз України» є загальні збори акціонерів. У період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна позивача, повноваження вищого органу управління позивача, визначені цим статутом, здійснює спостережна рада, склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України.
У період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна компанії, персональний склад спостережної ради, в тому числі її голова, затверджується Кабінетом Міністрів України (п. 10.3.1. Статуту).
Згідно з п. 10.4.2. Статуту у період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна позивача та продажу не менше 60 відсотків його акцій, голова правління, заступники голови правління та члени правління призначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до сертифікату серії А № 1, власником простих іменних акцій ВАТ "Укрнафта" в кількості 27114256 є НАК «Нафтогаз України».
Згідно з п. 5 витягу з протоколу № 35 засідання Кабінету Міністрів України від 13.07.2005 р., було вирішено прийняти розпорядження "Про перерахування до Державного бюджету України дивідендів, нарахованих на акції, що належать державі у статутному фонді ВАТ "Укрнафта", доручивши Мінфіну та НАК "Нафтогаз України", Секретаріату Кабінету Міністрів України оформити його у триденний строк відповідно до регламентних вимог.
З довідки від 15.07.05 р. про погодження проекту Кабінету Міністрів України «Про перерахування до Державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ "Укрнафта" на державну частку в його статутному фонді», зазначено, що вказаний проект розпорядження погоджено без зауважень Міністром економіки України, Міністром фінансів України та Міністром юстиції України.
Як вбачається з п. 1 пояснювальної записки від 15.07.05 р. проект розпорядження Кабінету Міністрів України "Про перерахування до Державного бюджету України дивідендів, нарахованих ВАТ "Укрнафта" на державну частку в його статутному фонді, розроблено з метою забезпечення виконання пункту 18 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік".
В п. 2 пояснювальної записки зазначено, що метою проекту розпорядження Кабінету Міністрів України є забезпечення виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" в частині надходження дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.
18.07.2005 р. відповідачем було прийнято розпорядження № 270-р "Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ "Укрнафта" на державну частку в його статутному фонді", відповідно до якого НАК "Нафтогаз України" було зобов'язано забезпечити протягом місяця перерахувати до державного бюджету дивіденди, нараховані ВАТ "Укрнафта" за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році на державну частку в його статутному фонді.
Не погоджуючись з даним розпорядженням, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
В оскаржуваному рішенні Господарський суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до Закону (п.5 ст.116 Конституції України).
До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр-міністри України, міністри (ст. 114 Конституції України).
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ч. 1 ст.117 Конституції України).
Таким чином, Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, який має повноваження видавати обов'язкові для виконання розпорядження та здійснювати управління об'єктами, що знаходяться у державній власності.
П. 18 ст. 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" установлено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2005 рік належать дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, які є у державній власності.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", була утворена Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства.
До переліку відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" було включено 50 відсотків акцій плюс одна акція ВАТ "Укрнафта" (п. 2 вищезазначеної Постанови).
Відповідно до п. 9 постанови Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" установлено, зокрема, що 100 відсотків акцій компанії, які випускаються на величину її статутного фонду, залишаються у державній власності до прийняття в установленому порядку рішення про їх продаж.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до Статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747, позивач є державним акціонерним товариством відкритого типу, засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України. Акціонерами компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію майна НАК «Нафтогаз України» в особі Фонду державного майна України.
Крім того, в Статуті позивача зазначено, що компанія є власником дивідендів за акціями, які йому належать.
Як встановлено судом, пунктами 10.2.1, 10.3.1., 10.4.2. Статуту НАК «Нафтогаз України» передбачено, що вищим органом управління позивача є загальні збори акціонерів. У період до проведення перших загальних зборів акціонерів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію майна позивача, повноваження вищого органу управління, визначені цим статутом, здійснює спостережна рада, склад якої, в тому числі, її голова затверджується Кабінетом Міністрів України.
З наведених норм вбачається, що позивач є акціонером ВАТ «Укрнафта», засновником та єдиним акціонером апелянта на даний час є держава в особі Кабінету Міністрів України, повноваження вищого органу управління апелянта здійснює спостережна рада, склад якої затверджується відповідачем.
18.07.2005 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження № 270-р "Про перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ "Укрнафта" на державну частку в його статутному фонді", відповідно до якого НАК "Нафтогаз України" було зобов'язано забезпечити протягом місяця перерахування до державного бюджету дивідендів, нарахованих ВАТ "Укрнафта" за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році на державну частку в його статутному фонді.
За своєю правовою природою вказане розпорядження є вказівкою власника належному йому товариству в особі його уповноважених органів прийняти необхідні рішення та вчинити необхідні дії для перерахування до державного бюджету коштів, які товариству були нараховані ВАТ «Укрнафта» у якості дивідендів. Оскільки, Кабінет Міністрів України є колективним органом, то така вказівка колективного органу була оформлена розпорядженням.
На виконання даної вказівки уповноважені органи НАК «Нафтогаз України» мали прийняти відповідне рішення про перерахування до державного бюджету коштів, які були нараховані ВАТ «Укрнафта» у якості дивідендів, а правління компанії повинно було вчинити необхідні дії по виконанню такого рішення спостережної ради та перерахуванню цих коштів.
Таким чином апеляційна інстанція приходить до висновку, що кабінет Міністрів України спірним розпорядженням не порушив чинне законодавство України, не втручався в компетенцію спостережної ради та правління компанії, а лише, як єдиний акціонер НАК «Нафтогаз України», надав вказівку забезпечити прийняття певних рішень та вчинення певних дій, на що, як власник, мав повне право.
Відповідно до абз.7 підпункту "а" п.14 розділу VIТимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, в редакції на час прийняття спірного розпорядження, головний розробник проекту надсилає копії проекту заінтересованим органам для узгодження, у разі отримання зауважень до проекту опрацьовує їх та вносить необхідні поправки.
Згідно з абз.2 п. 2 Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, в редакції на час прийняття спірного розпорядження, інші органи виконавчої влади, установи та організації, підпорядковані Кабінету Міністрів України, до компетенції яких належать питання, що стосуються окремих положень проекту постанови, реалізація яких матиме суспільні та економічні наслідки, зобов'язані брати участь у його розробленні та опрацюванні.
З вказаного вище можна зробити висновок, що головний розпорядник зобов'язаний направити проект розпорядження органам виконавчої влади, установам або організаціям, які підпорядковані Кабінету Міністрів України, до компетенції яких належать питання, що стосуються окремих положень проекту розпорядження, які в свою чергу, зобов'язані брати участь у розробленні та опрацюванні проекту розпорядження.
Проте, як вбачається зі статуту позивача, останній є акціонерним товариством відкритого типу та не являється органом виконавчої влади, установою або організацією, підпорядкованою Кабінету Міністрів України, а тому головний розпорядник не був зобов'язаний направляти позивачу для узгодження проект цього розпорядження, а той не був зобов'язаний брати участь у розробленні та опрацюванні цього проекту.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України винесено відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, апеляційна скарга Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року у справі за їх позовом до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним розпорядження від 18.07.2005 р. № 270-р - підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
В задоволенні апеляційної скарги Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - відмовити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: