Ухвала від 27.01.2009 по справі 22-а-10747/08

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2009 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів - Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Бацику О.Р.,

з участю сторін:

від позивача - не явився,

від відповідача - Мацьоцький О.І. - представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу

за апеляційною скаргою -Чернівецького державного спеціалізованого будівельного управління по газифікації «Укргазифікація»

напостанову Господарського суду Чернівецької області від 29 травня 2008 року в справі № 6/96

за адміністративним позовомДержавної податкової інспекції в м.Чернівці

доЧернівецького державного спеціалізованого будівельного управління по газифікації

простягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 181823,22 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ в м.Чернівці звернулась в Господарський суд Чернівецької області з адміністративним позовом до Чернівецького державного спеціалізованого будівельного управління по газифікації про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 181823,22 грн.

29 травня 2008 року Господарським судом Чернівецької області прийнято в даній справі постанову, якою було позов задоволено частково, а саме стягнуто з Чернівецького державного спеціалізованого будівельного управління по газифікації «Укргазифікація» за рахунок його активів на користь Державної податкової інспекції у м.Чернівці заборгованість в сумі 180720,22 грн.

В обґрунтування прийнятої постанови суд першої інстанції покликався на те, що незважаючи на узгодження відповідачем суми податкового зобов'язання, останній всупереч вимог пп.5.3.1,5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону самостійно не погасив суму узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 180720,22 грн., а тому згідно пп.3.1.1 п.3 ст.3 Закону така сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його активів.

Вказану постанову суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржив відповідач, представник якого в поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим просить постанову скасувати та прийняти нову ухвалу про закриття провадження в справі.

Як на обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач - апелянт покликається на те, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального права, та всупереч вимог ст.ст. 2, 17, 50 КАС України розглянув дану справу в порядку адміністративного судочинства, хоча така не підлягала розгляду в цьому порядку, а тому суд в силу ст.157 КАС України зобов'язаний був закрити провадження в справі.

Апелянт в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, та просить таку задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить постанову залишити без змін, оскільки така відповідає вимогам процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Так, при винесені оскаржуваної постанови на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно врахував, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єктів владних повноважень у випадках встановлених законом, а також вимог.

Суд першої інстанції врахував також і вимоги ч.2 ст.50 КАС України відповідно до якої позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяниУкраїни, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції також правильно розглянуто справу в порядку адміністративного судочинства, оскільки згідно вимоги п.1 ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі), при цьому відповідно до п.11 ст.10 вказаного Закону Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують функції, а саме подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; (Пункт 11 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV від 15.05.2003).

Вказаними нормами фактично закріплено право державних податкових органів, в даному випадку - ДПІ у м.Чернівці, звертатися до суду в інтересах держави, щодо стягнення заборгованості по податках перед бюджетом, зокрема з юридичних осіб, за рахунок активів боржника.

Таким чином з огляду на вище зазначені КАС України та спеціального законодавства, даний спір на переконання колегії суддів апеляційної інстанції є адміністративним, був підвідомчий Господарського суду Чернівецької області, як адміністративному суду, та в силу вимог п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, підлягав і був правильно розглянутий по суті вказаним судом за правилами КАС України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, відповідає вимогам ст.ст. 2,10,11,71,72,138,143,159,161-163 КАС України, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Чернівецького державного спеціалізованого будівельного управління по газифікації «Укргазифікація» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 29 травня 2008 року в справі № 6/96 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м.Чернівці до Чернівецького державного спеціалізованого будівельного управління по газифікації про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 181823,22 грн. - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після проголошення, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: О.Б.Заверуха

Д.М.Старунський

Попередній документ
3060395
Наступний документ
3060398
Інформація про рішення:
№ рішення: 3060397
№ справи: 22-а-10747/08
Дата рішення: 27.01.2009
Дата публікації: 17.11.2009
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: